справа № 2-а-271 -2008
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 вересня 2008 року Артемівський міськрайоний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М
при секретарі Панкратовой В.В. Великородної М. О.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про стягнення недоотриманою одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня,
встановив:
01.08.08. позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій
вказала, що вона є учасником війни, а після смерті її чоловіка, інваліда війни, їй надано
статус вдови інваліда Великої Вітчизняної війни, що підтверджується посвідченням серії
Д-І № 797477, виданим 03.09.03. Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( далі -Закону), вона має право
на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Позивачкою зазначено, що у 2004 р. грошова допомога їй не видавалася. УПСЗН Артемівської міської ради виплачувало їй разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік у розмірі 55 гривень; за 2008 рік ці виплати склали - 65 грн.
Позивачка надала розрахунок суми недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня, яка складає 2808 грн. 35 коп.
В обґрунтування своїх вимог вона послалась на Рішення Конституційного суду України від 01.12.04. № 20 -рп; від 09.07.07. № 6-рп/2007 та від 27.05.08. № 10 - рп/2008, якими ЗУ "Про державний бюджет України" за відповідні роки у частині зменшення разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнані такими, що не відповідають Конституції України. Позивачка посилається на частину 1 статті 17-1 Закону, відповідно до якої ветеранам війни до 5 травня виплачують щорічну грошову допомогу саме органи праці та соціального захисту населення.
У судове засідання позивачка не з'явилася, від неї надійшла заява про підтримку своїх позовних вимог та прохання розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився та надав письмові заперечення на позовну заяву.
В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ст. 17 Закону, яка передбачає, що витрати, пов'язані з реалізацією цього закону, фінансуються за рахунок державного бюджету. В обгрунтування своєї позиції відповідач посилався на ст. 95 ч. 2 Конституції України, відповідно до якої тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявною й матеріалах справи, суд дійшов висновку про наступне. Позивач ОСОБА_2 має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії Д-І № 797477, виданим 03.09.03. року (а.с. 7).
У відповідності до частини 5 статті 14 Закону, вона має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону № 3551-12, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, відповідно до ст. 17-1 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Тобто безпосередньо на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом. При цьому ч. 4 ст. 17 - 1 Закону передбачає, що якщо особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, то вони мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи - листа УПСЗН Артемівської міської ради від 26.08.08. вих. 04/ 3470, позивачка в період 2005 р. - 2007 р. отримала одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірах, встановлених ЗУ "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, що не спростовується сторонами. ( а.с. 11)
Однак, відповідно до норм статті 44 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 120 гривень. При цьому, у відповідності до п.1 Рішення Конституційного суду України від 01.12.04. № 20-рп/2004 у справі № 1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 120 гривень. Враховуючи зазначене, виплата одноразової щорічної допомоги у 2004 році здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального Закону.
Як зазначено вище, спеціальним законом передбачено, що учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Отже, у відповідності до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 05 травня 2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. За матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній рік - 2003, складала 462, 58 гривень. Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком в 2004 році складав (462, 58 гривень х 20 %) 92 грн. 50 коп., а розмір разової грошової допомоги за 2004 рік, який повинен бути сплачений склав 92, 50 х 3 = 277 грн. 50 коп. отже замість передбачених за Законом № 3551-12 трьох мінімальних пенсій за віком-а саме 277 грн 50 коп., позивачці виплачено тільки 50 гривень. Тобто недосплачена сума складає 277, 50 - 50 = 227 грн. 50 коп. Враховуючи положення статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на момент спірної виплати за 2007 рік, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99. № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.00. № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць, встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06. № 489-У у розмірі 406 гривень з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року.
При цьому, статтею 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2007 рік складав 410 грн. 06 коп.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, який повинен бути виплачений позивачці складає: (410, 06 х 3) - 55 = 1175 грн. 18 коп.
Стосовно позовних вимог, щодо виплат грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, суд бере до уваги положення ст. 58 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік" № 107 - VI, відповідно до якої прожитковий мінімум для особи, що втратила працездатність з 01.04.08. становить 481 грн., з огляду на що сума компенсація за цей період має становити (481x3)-170 = 1273 грн.
Таким чином, вимоги позивачки про визнання незаконною відмову УПСЗН Артемівської міської ради в виплаті їй щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі тьрох мінімальних пенсій та стягнення з УПСЗН Артемівської міської ради заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2004 p., 2007 та 2008 роки, підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання незаконною відмову відповідача щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі З мінімальних пенсій за віком та про стягнення з відповідача заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2004 p., 2007 р. та 2008 p. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з УПСЗН Артемівської міської ради недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 227 грн. 50 коп., за 2007 рік у розмірі 1175 грн. 18 коп., за 2008 р. у розмірі 1273 грн., а всього 2675 грн. 68 коп. на користь ОСОБА_2(84500, Донецька обл.., м. Артемівськ, вул. Красна, 29А).
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у ' судовому засіданні 22.09.08 в присутності представника відповідача.
Постанова виготовлена в повному обсязі 27.09.08.
Постанова може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня складання постанови у повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.