ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 2-14/1460-2006 (2-14/4191-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року у справі № 2-14/1460-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Державного підприємства “Кримські генеруючі системи”, м.Сімферополь, до Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”, м.Сімферополь, про стягнення 4 410 939 грн. 12 коп.,
за участю представників:
ДП “Кримські генеруючі системи” – Ларіна О.М. (дов. від 20.07.2006),
ВАТ “Крименерго” - Сіроткіна О.М.(дов. від 03.01.2006);
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач - Державне підприємство “Кримські генеруючі системи” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” про стягнення 4 410 939 грн. 12 коп.
Вказував, що відповідач не виконав умови договору № 36 від 20.02.2002р. щодо оплати отриманої електроенергії, що підтверджено актом звірки від 01.12.2002 р., згідно якого заборгованість відповідача на 01.11.2002 р. склала 3 580 029,09 грн. З врахуванням індексу інфляції та 3% річних заборгованість становить 4 410 939,12 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року (суддя Курапова З.І.) в частині стягнення 692 836,03 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення в частині припинення провадження у справі про стягнення заборгованості в сумі 692 836,03 грн. обґрунтоване тим, що зазначена сума боргу визнана відповідачем та зарахована на підставі його листа від 28.02.2005 р. у порядку взаємозаліку за надані послуги та поставлені товари.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 2 887 193,06 грн., яка виникла у 2000 – 2001 роках, відмовлено у зв’язку зі спливом строку позовної даності, оскільки позовна заява пред’явлена до суду у січні 2005 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року (колегія суддів у складі: Прокопанич Г.К. –головуючий, суддів: Гонтаря В.І., Щепанської О.А.) рішення господарського суду змінено.
Постановлено стягнети з ВАТ “Крименерго” на користь ДП “Кримські генеруючі системи” 2 887 190,06 грн. заборгованості, 75 265,72 грн. індексу інфляції, 125 644,31 грн. річних, всього 3 718 100,09 грн.
В частині стягнення 692 836,03 грн. провадження у справі припинено.
Постанова мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 887 190,06 грн. є помилковим. Відповідач, 01.03.2002 р. сплатив частину боргу за договором № 264-А від 16.08.2000 р., а тому його дії свідчать про визнання заборгованості, і, як наслідок, переривають перебіг строку позовної давності на підставі ст. 264 ЦК України.
У касаційній скарзі ВАТ “Крименерго”, посилаючись не неправильне застосування п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України, порушення ст.ст. 264, 625 ЦК України, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення господарського суду першої інстанції –залишити в силі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Так, судами встановлено, що 16.08.2000 р. між ДП “Кримські генеруючі системи” та ВАТ “Крименерго” укладено договір № 264-А, предметом якого є постачання електроенергії власного виробництва для її реалізації ВАТ “Крименерго” (а.с. 26-29 т. 1).
В п. 3.3.2, 3.3.3 даного договору передбачено, що плата за відпущену електроенергію ВАТ “Крименерго” здійснюється щоденно у розмірі 25% від щоденної вартості відпущеної позивачем електроенергії. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до актів звірки. Оплата в іншій формі може здійснювати, якщо це не суперечить законодавству України.
Строк дії даного договору встановлено до 31.12.2000 р.
Додатковою угодою до договору № 264-А від 16.08.2000 у п.3.3.3 договору внесено зміни стосовно строків остаточних розрахунків, а саме, “в строки, оговоренніе сторонами”. Строк дії договору № 264-А пролонгований на 2001 рік. Додаткова угода підписана уповноваженими особами представників сторін, скріплена печатками і є невід’ємною частиною договору.
20.02.2002 р. між сторонами укладено договір № 36 на постачання позивачем електроенергії власного виробництва відповідачеві.
П. 3.4, 3.5, 3.6 даного договору закріплено порядок розрахунків, а саме, розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється щоденно відповідно до розрахунку, здійсненому на підставі п. 3.4 договору.
Остаточний розрахунок здійснюється у строки, передбачені в акті звірки.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2002 р. заборгованість відповідача станом на 01.11.2002 р. становила: за даними позивача - 3 580 029,99 грн., за даними відповідача –3 578 687,18 грн., різниця складає 1 341,91 грн.
Листом від 28.02.2005 р. ВАТ “Крименерго” звернувся до ДП “Кримські генеруючі системи” про проведення взаємозаліку заборгованості за електроенергію в сумі 692 836,03 грн. з врахуванням вимог по строку позовної даності у рахунок заборгованості позивача за виконані роботи, відпущені товарно-матеріальні цінності та поливно-мастильні матеріали на суму 2 172 823,66 грн.
За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2005 р. була призначена судово-бухгалтерська експертиза.
Згідно з висновком № 30 від 26.09.2005 р. судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС, по обліковим даним позивача заборгованість ВАТ “Крименерго” за отриману електроенергію, станом на 01.02.2002 р. складає 3 312 153,62 грн.; станом на 01.12.2002 р. –3 580 029,09 грн.
Відповідно до п. 4 “Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно із ст. 71 ЦК УРСР та ст. 257 ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Суд першої інстанції, встановивши, що пред’явлена позивачем позовна заява про стягнення заборгованості по грудень 2001 року подана у січні 2005 року, тобто строк позовної давності сплив, зазначив у рішенні про часткову відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 887 193,06 грн. з цих підстав.
З наведеними висновками обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні, та скасував рішення місцевого суду в означеній частині.
При цьому апеляційний суд повно та всебічно дослідили всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що сплата 8 400 грн. ВАТ “Крименерго” в березні 2002 року є погашенням заборгованості за договором № 264-А від 16.08.2000, про що чітко вказано в платіжному дорученні (а.с. 13 т.2), і які були зараховані в рахунок погашення заборгованості відповідача за даним договором. Тобто дії відповідача свідчать про визнання ним наявної заборгованості і, як наслідок, переривають перебіг строку позовної давності, а тому зазначена сума заборгованості підлягає стягненню, у зв’язку з чим висновок місцевого господарського суду в означеній частині є хибним.
Ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Крім того, відповідно до додаткової угоди до договору № 264-А від 16.08.2000, якою було внесено зміни стосовно строку виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, в якій зазначено, що такий строк буде встановлений за додатковою домовленістю. Однак, такої додаткової домовленості сторонами на момент звернення з позовом не досягнуто.
Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що здійснюючи часткові платежі відповідач визнавав обов’язок щодо оплати за договором, а тому підставно стягнув з відповідача розмір заборгованості за спожиту електроенергію.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч. 2 ст. 1115 та ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова від 16.05.2006 р. Севастопольського апеляційного господарського суду, як прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського господарського суду від 16 травня 2006 року у справі № 2-14/1460-2006 залишити без змін.
Судді М.В. Михайлюк
І.М. Бенедисюк
Н.Г. Дунаєвська