Справа №2-1671/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 вересня 2008 р.     Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Ходирєвої IB. при секретарі Левшуковій Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.  Антрациту цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,  в якому просить надати йому додатковий строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті матері,  а також визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 9.11.2007 р. за реєстровим № 2-2002 частково недійсним .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги,  ОСОБА_1 пояснив,  що після смерті його матері ОСОБА_3,  яка померла 27.02.2004 року,  залишилася спадщина,  що складається з житлового будинку,  розташованого за адресою: м. Антрацит,  с. Б-Платово,  вул. Будьонного,  4. Вважає,  що він пропустив встановлений законом строк в шість місяців для прийняття спадщини з поважних причин,  бо на день смерті матері проживав з останньою,  фактично прийняв спадщину,  тому не звертався до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Крім того,  він змушен був доглядати за хворою дружиною,  яка страждає на туберкульоз і є інвалідом 2 групи,  тому також не міг своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Просить надати йому додатковий строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.Крім того,  позивач ОСОБА_1 просить визнати частково недійсним свідоцтво на право на спадщину за законом від 9.11.2007 р. за р/н 2-2002,  яке видано на ім"я відповідачки ОСОБА_2 В обгрунтування цієї вимоги ОСОБА_1 вказав у позові,  що відповідачка надала нотаріусу довідку виконкому Б-Платівської селищної ради,  яка мала неправдиві відомості: що з померлою матір"ю на день її смерті проживала лише вона. Нотаріус помилково,  поспішно,  не розібравшись у сітуації,  видав відповідачці свідоцтво на право на спадщину за законом на житловий будинок. Позивач вважає,  що він як і відповідачка має право на спадковий будинок в рівних частках,  а тому просить суд визнати вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом частково недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі,  а також пояснив,  що відповідачка ОСОБА_2 є його рідна сестра. Ще за життя їх мати ОСОБА_1 A3 склала заповіт,  згідно якого призначила своїми спадкоємцями його та відповідачку,  тобто своїх дітей. Відповідачка втаїла цей факт від нотаріуса,  надала у нотаріальну контору довідку про те,  що на час смерті мати проживала з нею,  тому незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.  В спірному будинку він проживав постійно з дня народження до листопаду 2007 p.,  після чого переїхав в будинок ( розташований у м. Красний Луч ),  який належить його дружині на праві власності. Раніше належній дружині житловий будинок вони здавали в найм,  а у 2007 р. дружина захворіла на туберкульоз,  і вони стали проживати у цьому будинку. Однак на час смерті матері він був зареєстрован і проживав у спадковому будинку на 2-ому поверху,  а відповідачка ОСОБА_2 зі своєю сім"єю і матір"ю - на 1 поверху. Відповідачка та члени її сім"і мешкали у спірному будинку без реєстрації. Просить суд визнати вказане свідоцтво частково недійсним,  а також надати йому додатковий строк,  достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4,  діючий згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,  в обгрунтування позовних вимог довірителя ОСОБА_1 пояснив,  що останній має право на 1/2 частку спадкового житлового будинку як згідно моральних норм так і норм діючого законодавства. По-перше,  покійна ОСОБА_5 є матір"ю сторін і за життя призначила позивача ОСОБА_1 та відповідачку ОСОБА_2 спадкоємцями в рівних частках. Однак воля матері була порушена,  оскільки відповідачка одержала спадковий будинок у свою власність,  а позивач залишився без житла. По-друге,  позивач ОСОБА_1 на протязі свого життя проживав та був зареєстрован у спадковому будинку і на час смерті матері також мешкав у цьому будинку,  тобто фактично прийняв спадок. Зараз він бажає оформити право на свою частку в спадковому будинку,  однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері з тих підстав,  що він звернувся з заявою до нотаріальної контори з порушеним строком після відкриття спадщини. Згідно діючого законодавства спадкоємець має надати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори до шести місяців після смерті спадкодавця або проживати зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач ОСОБА_1 не порушив норми діючого законодавства,  тому що на час відкриття спадщини проживав у спадковому будинку,  що підтвердили у судовому засіданні його свідки. ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину,  тому має право на юридичне оформлення 1/2 частки спадкового житлового будинку. З таких обставин надане на ім"я відповідачки ОСОБА_2свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті їх матері потрібно визнати частково недійсним.  З 2007 р. позивач тимчасово не мешкав у спірному будинку,  тому що його дружина захворіла,  потребувала постійного нагляду,  і він змушен був проживати разом з нею в іншому місті-Красний Луч. Це є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини,  а тому є усі підстави для продовження строку для прийняття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала і пояснила,  що дійсно за життя їх мати склала заповіт,  згідно якого призначила спадкоємцями її та позивача ОСОБА_1 Останній проживав на 2-ому поверху спадкового будинку,  а нині покійна мати-на 1-му поверху. Вона разом з сім"єю мешкала окремо.У 2002 р. мати захворіла,  потребувала постійного нагляду,  тому вона (позивачка) з сім"єю змушена була переїхати до неї. З січня 2003 р. вони з матір"ю проживали разом на 1 поверху будинку,  мали загальний бюжет.У березні 2003 р. дружина позивача переїхала до себе у м. Красний Луч,  а з 8.03.2003 р. позивач став мешкати разом з нею. 27.02.2004 р. мати померла і вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини,  однак оформляти документи почала лише у 2006 р. Вона робила пропозицію відповідачу про сумісне звернення до нотаріальної контори,  однак той відповів,  що йому нічого не потрібно. Він відмовився ремунтувати у спадковому будинку даху,  дробину,  електропровід з тих же підстав. Особистих речей позивача ОСОБА_1 у спірному будинку немає,  але залишилася стара мебля,  якою зараз неможливо користуватися,  та брудний посуд. Груби,  електроосвітлення на 2 поверху нема. Останній час позивач до спірного будинку не навідуєься,  але раніше з"являвся приблизно раз у місяц. При зверненні до нотаріальної контори вона не приховувала заповіт,  запрошувала позивача до нотаріуса разом з нею,  однак він відмовився. Довідка про склад сім"і матері,  яку вона надала в нотаріальну контору,  відповідала дійсності,  оскільки на час смерті матері вона (відповідачка) мешкала разом з нею,  а позивач проживав з дружиною у м. Красний Луч. Вважає,  що позивач умисно відмовився від спадщини,  а тому свідоцтво про право на спадщину за законом надано їй без порушення діючого законодавства. На даний час вона не має іншого житлового приміщення,  окрем спадкового,  тому що вчинила відчуження будинку,  в якому проживала раніше. Позивач ОСОБА_1 має житло-житловий будинок,  в якому мешкає разом зі своєю дружиною.

Представник відповідачки ОСОБА_6,  діючий згідно усної заяви на підставі  ст. 42 ч.6 ЦПК України,  в обгрунтування позиції своєї довірительниці ОСОБА_2 пояснив,  що при оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом діюче законодавство порушено не було. Для прийняття спадщини спадкоємці мають надати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори до 6-ті місяців після смерті спадкодавця або проживати зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_2 проживала на час смерті матері разом з нею,  однак своєчасно звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою. Вважає,  що сукупність добутих судом доказів свідчить про те,  що позивач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця мешкав окремо і не звернувся з заявою про прийняття спадщини без поважних причин. Факт реєстрації особи у спадковому будинку не свідчить про те,  що спадкоємець прийняв спадщину,  оскільки для цього потрібно проживати зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Представник 3-і особи - завідуюча Антрацитівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7- у судовому засіданні позов не визнала та пояснила,  що дії нотаріуса у даному випадку правомірні. Свідоцтво про право на спадщину за законом по даній справі надавав нотаріус ОСОБА_8 ,  але на даний час він звільнився зі служби. Зі спадкової справи після смерті ОСОБА_3 витікає,  що до нотаріальної контори звернулася тільки ОСОБА_2,  яка надала довідку про те,  що під час смерті ОСОБА_3 вона мешкала разом з нею. Нотаріус не повінен збирати дані про реєстрацію осіб,  а витребує довідки про склад сім"і на час смерті спадкодавця. Заповіт ОСОБА_3З у матеріалах справи відсутній,  тому нотаріус ОСОБА_8  на законних підставах надав свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2

Дослідивши докази по справі,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

•   -     відповідно до свідоцтва про народження,  що було видане 5.04.2008 року відділом РАЦС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області,  позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с. 4);

•   -     згідно із свідоцтвом про смерть,  яке було видано 5.04.2008 року відділом РАЦС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції,  ОСОБА_3 померла 27.02.2004 року (а.с. 5);

•   -     із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.04.2008 року,  яка була винесена державним нотаріусом Антрацитівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 ,  вбачається,  що у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_3 - було відмовлено (а.с. 6).

•   -     згідно з витягом номер 16951645 від 6.12.2007 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно,  наданого Антрацитівським бюро технічної інвентарізації,  будинок ,  який знаходиться за адресою: м. Антрацит смт. Бокове-Платове вул. Будьонного, 4,  ,  належить на праві приватної власності ОСОБА_2 в частки 1/1. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину,  (а.с.  19).

Згідно п. 206 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 3.03.2004 року № 20/5,  свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців,  які прийняли спадщину в порядку,  встановленому   цивільним  законодавством.

У відповідності зі  ст.  ст.  1268, 1269, 1270 ЦК України для прийняття спадщини спадкоємцеві необхідно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини до шести місяців після смерті спадкодавця або проживати зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно  ст.  1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку,  встановленого  ст.  1270 ЦК України,  не подав заяву про прийняття спадщини,  він вважається таким,  що не прийняв її.

За позовом спадкоємця,  який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини,  суд може визначити йому додатковий строк,  достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд вважає,  що позивач ОСОБА_1 не надав заяву до нотаріальної контори у встановлений законом строк без поважних причин.

Так,  у судовому засіданні він визнав факт того,  що після смерті матері відповідачка ОСОБА_9 пропонувала йому разом з нею звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини,  однак він відмовився. Позивач пояснив суду,  що не мав можливості оформити право на прийняття спадщини разом з відповідачкою тому,  що змушен був доглядати дружину,  яка захворіла на туберкульоз. Суд вважає ці твердження позивача ОСОБА_1 як необгрунтовані з наступних підстав. З матеріалів справи витікає,  що спадкодавець ОСОБА_3 померла 27.02.2004 р.(а.с. 5),  а ОСОБА_3 JIB. (дружина позивача) знаходилася на лікуванні у КОПТД з 28.11.2007 р. по 14.5.2008 р. (а.с. 33),  тобто через 3 роки після смерті спадкодавця. Таким чином вбачається,  що на протязі 6-ті місяцев після смерті матері хвороба дружини позивача не була перешкодою для звернення останнього до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. У суду немає підстав вважати вказану причину пропуску строку (хвороба дружини) поважною,  а тому немає підстав для визначення позивачу ОСОБА_1 додаткового строку   для прийняття спадщини.

Крім того,  суд узяв до уваги,  що пропуск строку для прийняття спадщини є значним і становить більш 4-х років.

Враховуючи вищевикладене,  суд дійшов висновку,  що позов в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необгрунтованим і таким,  що не підлягає задоволенню.

Суд також вважає за неможливе визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 9.11.2007 р. за р/н 2-2002 з наступних підстав.

 ст.  1301 ЦК України встановлено,  що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду,  якщо буде встановлено,  що особа,  якій воно видане,  не мала права на спадкування,  а також в інших випадках,  встановлених законом.

Згідно зі  ст.  1300 ч.1 ЦК України зміни до свідоцтва про право на спадщину може внести нотаріус за згодою всіх спадкоємців,  які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.2  ст. 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У даному випадку нотаріус відмовив позивачу ОСОБА_1 у видачи свідоцтва про право на спадщину після смерті матері з тих підстав,  що ОСОБА_1 упустив строк для прийняття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_9,  яка прийняла спадщину,  не дає згоду на зміну у свідоцтві про право на спадщину.

У мотивування позову в частки внесення змін до свідоцтва про право на спадщину позивач ОСОБА_1 послався на те,  що має місто заповіт спадкодавця ОСОБА_3,  згідно якого спадкоємцями в рівних частках є він і відповідачка ОСОБА_9,  а вищевказане свідоцтво видане тільки на ім"я ОСОБА_9,  тобто порушена воля матері. Крім того,  він фактично прийняв спадщину,  а тому надане на ім"я ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину має бути змінено.

Суд,  дослідів матеріали справи,  пояснення свідків,  вважає,  що немає правових підстав для визнання вищевказаного свідоцтва недійсним по наступних підставах.

З матеріалів справи випливає,  що дійсно за життя спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт,  згідно якого призначила спадкоємцями на спадковий будинок за адресою: с. Бокове-Платове,  вул. Будьонного, 4,  своїх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_9. Даний заповіт був посвідчен головою Б-Платівської селіщної ради 16.11.1998 р. за р/н 218 . Змін та відміни по даному заповіту не було.(а.с. 34)

Таким чином,  померла ОСОБА_3 за життя призначила своїми спадкоємцями у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_9,  це була її воля як спадкодавця.

Але згідно зі  ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі  ст.  1272 ч.1 ЦК України якщо спадкоємець протягом 6-ті місяців не подав заяву про прийняття спадщини,  він вважається таким,  що не прийняв її.

Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_1 своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини,  тобто на правових підставах не прийняв її.

Посилання ОСОБА_1 на те,  що він фактично прийняв спадщину,  тому що на час смерті спадкодавця він був зареєстрован та проживав у спадковому будинку,  суд вважає необгрунтованим.

Дійсно,  на час відкриття спадщини і дотепер ОСОБА_1зареєстрован за спірною адресоккс. Б-Платове,  вул. Будьонного,  4,  але під час смерті спадкоємця ОСОБА_3 мешкав окремо від останньої. Цю обставину підтвердили у судовому засіданні свідки (кожен окремо) Корольова АС,  Солецька НС,  ОСОБА_10 Суд кладе пояснення вказаних свідків в основу рішення,  тому що ці пояснення підтверджуться іншими матеріалами справи: довідкою селіщної ради,  актом обслідування житлового дому.

Так,  згідно довідки за №3144 від 9.10 2007 p.,  яка завірена головою селіщної ради,  відповідачка ОСОБА_9 з січня 2003 р. мешкала у спадковому будинку без реєстрації і доглядала хвору мати,  яка потребувала стороннього нагляду.(а.с. 22)

Згідно акту дослідження спадкового будинку,  який був складен 2.06.2008 р. та завірен головою Б-Платівської селіщної ради,  2 -й поверх будинку знаходиться в аварійному стані і не є придатним для житла,  (а.с. 21)

Суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те,  що позивач під час відкриття спадщини проживав у спадковому будинку,  тому що їх пояснення суперечать матеріалам справи. Так,  ОСОБА_11 стверджує,  що вночі на 2-му поверсі (який займав позивач) спадкового будинку горіло світло,  але з акту селіщної ради випливає,  що електропровід обірвано. Свідок ОСОБА_12 стверджує,  що 2-й поверх будинку є обладнаним та згодним для житла,  що також спростовувається вищевказаним актом обстеження житлових умов.

Таким чином,  тверження позивача ОСОБА_1 про те,  що він до листопаду 2007 р. проживав на 2-му поверзі спадкового будинку і фактично прийняв спадщину,  є необгрунтованим.

Факт реєстрації позивача ОСОБА_1 у спадковому будинку також не свідчить про те,  що позивач фактично прийняв спадщину,  оскільки згідно  ст. 1268 ЦК України спадкоємець вважається таким,  що прийняв спадщину,  якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10, 11, 60,  212-215 ЦПК України,   ст.  ст.  1268, 1269, 1270, 1272, 1300, 1301 ЦК України,  п.206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3.03.2004 року № 20/5,  зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3.03.2004 року за № 283/8882,  суд,  -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_9 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним-відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.