Справа № 22 Ц - 1301\ 2010 р . Головуючий у 1-й інстанції Яковенко О.М.
Доповідач Мережко М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Хопти С.Ф.
Суддів - Мережко М.В., Оношко Г.М.
При секретарі – Бистрій Г.В.
Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Приватно-орендного підприємства « Вперед» на рішення Володарського районного суду Київської області від 25 грудня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного підприємства „ Вперед „ про визнання договору оренди землі недійсним.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-
В с т а н о в и л а :
У червні 2009 р. позивачка звернулася в суд з зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 08 серпня 2001 року належить земельна ділянка розміром 4,008 га , розташована на території Березнянської сільської ради Володарського району Київської області.
Відповідно договору оренди від 03 лютого 2006 року вказана ділянка перебуває в оренді до 03 лютого 2011 року у відповідача .
Позивачка вважає що укладений між нею та відповідачем договір не відповідає вимогам ст..13- 15 Закону України „ Про оренду землі” , ст.. 203, 215,792 ЦК України.
Припинити дію договору у позасудовому порядку позивачка не має змоги, оскільки відповідач відмовляється це зробити за взаємною згодою, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого права.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від
25 грудня 2009 року позов задоволений.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати рішення суду , посилаючись на його незаконність, та ухвалити нове рішення ,яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає з таких підстав.
За правилами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства; особа , що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками / усиновлювачами/, не може суперечити правам та інтересам дітей.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі повинен містити такі істотні умови: об"єкт оренди / місце розташування та розмір земельної ділянки/; термін договору оренди; орендна плата /розмір , індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення та перегляду/; цільове призначення та умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві ; існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона /орендодавець чи орендар/, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об"єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно з вимогами с т.15 Закону України та ст. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов , передбачених п. 8 є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди а також для визнання договору оренди недійсним.
Зазначені істотні умови договору передбачені також Типовим договором оренди землі , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.
Постановляючи рішення, суд виходив з того , що укладений
03 лютого 2006 року між позивачкою та відповідачем договір оренди не відповідає вимогам закону та не містить обов"язкових істотних умов ,
передбачених Типовим договором а саме : не визначено об"єкт оренди, /місце розташування, площа земельної ділянки та її цільове призначення / та умови використання і збереження якості землі; не зазначені якісні характеристики земель окремих категорій за їх складом та видами; умови збереження стану об"єкта оренди; не встановлена сторона /орендодавець чи орендар/, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об"єкта оренди чи його частини. Зазначені обставини , на думку суду, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Однак з таким висновком суду погодитися не можна .
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору , Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , визначені законом я к істотні або є необхідними для договорів даного виду а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначені як істотні такі умови: об"єкт оренди / місце розташування та розмір земельної ділянки/; термін договору оренди; орендна плата /розмір , індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення та перегляду/; цільове призначення та умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві ; існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона /орендодавець чи орендар/, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об"єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Як встановленого з договору оренди, укладеного між сторонами
03 лютого 2006 року, сторонами досягнуті та у договорі зазначені всі передбачені ст. 15 Закону та Типовим договором істотні умови, за яких договір є укладеним: дані про об"єкт оренди; місце його розташування та розмір, строк дії договору ; визначено розмір орендної плати та порядок її виплати з застосуванням індексації; умови використання земельної ділянки та умови збереження стану об"єкта оренди, а саме : земельна ділянка повинна використовуватися для вирощування сільськогосподарських культур та повернута в стані не гіршому порівняно з тим, в якому її одержав орендар, передбачено право орендодавця на відшкодування збитків у разі погіршення стану земельної ділянки ; відсутність обтяжень щодо використання ділянки; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору .
Викладені обставини спростовують доводи позивача щодо відсутності в договорі оренди істотних умов , передбачених Законом та Типовим договором оренди.
Відсутність у договорі оренди вказівки щодо сторони, яка несе ризик випадкової загибелі речі як однієї з істотних у мов договору не може бути підставою для визнання договору недійсним , оскільки відповідно до ст.11 Закону України ризик випадкового знищення або пошкодження об"єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
За наведених обставин , коли висновки суду не відповідають обставинам справи , рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 313-315 ,316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу приватно-орендного підприємства "Вперед" - задовольнити .
Рішення Володарського районного суду від 25 грудня 2009 року- скасувати . Ухвалити нове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_1 до Приватно-орендного підприємства "Вперед" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді