У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Боголюбської Л.Б.,

суддів Балацької Г.О., Єленіної Ж.М.,      

за участю прокурора Мінакової Г.О.,

                  захисника ОСОБА_5,

                  засудженого ОСОБА_6,

розглянула у залі суду у відкритому судовому засіданні 30 березня 2010 року кримінальну справу за апеляцією прокурора Святенко Д.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2010 року, яким -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель       АДРЕСА_1,  громадянин України, працюючий кур’єром ПВРП “Лозар”, судимий:

-   14.01.2000 року Радянським районним судом    м. Києва за ст. 140 ч. 1 КК України 1960 року на 1 рік позбавлення волі з відстрочкою виконання на 1 рік зі сплатою штрафу у розмірі 300 грн.;

-   27.09.2001 року Радянським районним судом м. Києва, зі змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.01.2002 року та постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.03.2002 року, за ст.ст. 17, 140 ч. 2 КК України 1960 року та ст. 71 КК України – на 3 роки позбавлення волі;

-   26.01.2006 року Печерським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч. 2; 15 ч. 2, 185 ч. 2; 70 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі;

-   01.11.2007 року Солом’янським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, що звільнився 05.01.2009 року по відбуттю покарання, -

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 14.08.2009 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшов в маршрутне таксі № 421 на зупинці громадського транспорту “Кирилівська церква”, що розташована біля будинку по вул. Захарівський, 2 в м. Києві, де таємно викрав майно ОСОБА_7 на загальну суму 270 грн.

В апеляції прокурор Святенко Д.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи встановлених судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_6, просить вирок суду відносно нього в частині призначеного покарання скасувати внаслідок його м’якості та призначити засудженому за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі.

При цьому прокурор посилається на ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_6 злочину, його особу, що раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів та злочину в сфері обігу наркотичних засобів, та через декілька місяців після звільнення знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, а своїми показаннями в суді взагалі намагався уникнути кримінального покарання за вчинене. Вказує прокурор і на думку потерпілої, що вважала за необхідне призначити засудженому суворе покарання, запропоноване прокурором в дебатах.  

      В апеляції захисник ОСОБА_5 просить вирок скасувати та виправдати ОСОБА_6, оскільки з достовірністю невстановлена вартість викраденого майна, що необхідно віднести на користь засудженого.

    При цьому захисник вказує, що засуджений вкрав гаманець, не знаючи його вмісту, вилучення майна у ОСОБА_6 на зупинці громадського транспорту працівниками міліції проводилося без понятих, а надалі оформлялося у відділку міліції, коли доступ до вмісту гаманця мали інші особи, а тому встановлення суми грошей, що там знаходилася – є необ’єктивним. Вказує захисник і те, що вилучення гаманця не є слідчою дією, а тому, на відміну від виїмки, яка не проводилася, не має процесуального значення, показань же потерпілої про те, що в гаманці знаходилися гроші в сумі 170 грн., на думку апелянта, недостатньо для звинувачення   ОСОБА_6 саме у викраденні цієї суми. При цьому звертається увага і на показання ОСОБА_7 в суді, яка конкретно не вказала суму грошей, яка у неї була викрадена. Також доведення вартості гаманця лише по показанням потерпілої, які носять характер припущення, на переконання захисника, не є об’єктивним.    

Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, яка, заперечуючи проти доводів апеляції захисника, повністю підтримала апеляцію прокурора та вважала, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку, яким призначити засудженому за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, пояснення захисника та засудженого, що заперечували проти апеляції прокурора та вважали за необхідне скасувати вирок, а провадження у справі закрити, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку стосовно часу, місця та способу заволодіння ОСОБА_6 майном  ОСОБА_7 в апеляціях не оспорюються.

Доводи апеляції захисника з приводу не встановлення вартості викраденого майна - на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.

Так, потерпіла ОСОБА_7 послідовно стверджувала про вартість гаманця в 100 грн. та знаходження в гаманці грошей приблизно в сумі 170 грн., а також іншого майна.

Не довіряти вказаним показанням потерпілої у колегії суддів підстав не має.

Не вказані такі обставини в апеляції адвоката ОСОБА_8 та у виступах в суді апеляційної інстанції захисника та засудженого.

При цьому захист в суді апеляційної інстанції не заперечував проти того, що засуджений та потерпіла до подій 14.08.2009 року знайомі не були, а тому і будь-які підстави для обмови ОСОБА_7 ОСОБА_6 - відсутні.  

Доводи захисту про те, що показання потерпілої носять характер припущення і не підтверджуються іншими доказами по справі є безґрунтовними.

Так, у ОСОБА_6 працівниками міліції майже одразу після вчинення злочину був вилучений гаманець з його вмістом, яким і намагався заволодіти засуджений, що захистом не спростовується.

Згідно з даними протоколу огляду виявлення та вилучення від 14.08.2009 року, у ОСОБА_6  в приміщенні Подільського РУ ГУ МВС України в            м. Києві в присутності понятих був вилучений гаманець, де зокрема знаходилося   170 грн., з вказівкою номіналу купюр, з зазначенням їх серії та номеру.

Як вказав при цьому ОСОБА_6, гаманець з грошима він викрав у маршрутному таксі у невідомої жінки ( а.с. 11).

В подальшому гаманець та гроші були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 14.08.2009 року ( а.с. 12-15).

Доводи апеляції про те, що з моменту затримання ОСОБА_6 до вилучення у нього гаманця у відділку міліції до його вмісту мали доступ сторонні особи, на увагу не заслуговують, оскільки безпосередньо біля місця вчинення злочину ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції, які і доставили його з викраденим гаманцем до відділку.

Незаконність дій працівників міліції при затриманні ОСОБА_6 та доставки його до відділку - захистом не оскаржується.

Вилучення та огляд гаманця з його вмістом проведені у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Необхідності в проведенні товарознавчої експертизи на предмет встановлення вартості гаманця - по справі не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, дослідивши всі докази по справі з достатньою повнотою, в їх сукупності, обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні майна ОСОБА_7 на загальну суму 170 грн., вчиненого повторно, кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

Доводи апеляції прокурора про м’якість призначеного засудженому  покарання на увагу не заслуговують, оскільки призначене ОСОБА_6А покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: вчиненому, особі засудженого та обставинам, що обтяжують та пом’якшують його покарання.

Так, судом при призначені покарання ОСОБА_6 були враховані обставини, на які послався прокурор в апеляції, а саме: характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, конкретні обставини справи, дані про його особу, що перебуває на обліку у лікаря нарколога та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за крадіжку чужого майна, з чого належних висновків для себе не зробив, обставини, що обтяжують його покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочину, а також думка потерпілої, та призначено покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої в ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, суд обґрунтовано при призначенні покарання врахував те, що ОСОБА_6 працював, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, та обставину, що пом’якшує його покарання – щире каяття.

Доводи прокурора про те, що засуджений своїми показаннями в суді намагався уникнути кримінального покарання за вчинене - носять неконкретний характер, оскільки ОСОБА_6 фактично визнав обставини крадіжки майна потерпілої.

Інших підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання у виді 2-х  років 6 місяців позбавлення волі м’яким, як на те послався прокурор в апеляції, з матеріалів справи не вбачається.

З урахуванням викладеного апеляції прокурора та захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора Святенко Д.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2010 року відносно ОСОБА_6  - без зміни.

        С у д д і :

Балацька Г.О.               Боголюбська Л.Б.                              Єленіна Ж.М.