Справа № 22ц-2599 Головуючий у 1 інстанції Круподеря Д.О.
Категорія 26 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 та Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Державного підприємства „Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з жовтня 1991 року по листопад 2008 року працював на шахті ім.. О.І.Гайового робочим підземним; звільнений за станом здоров»я за п.2 ст. 40 КЗпП України.
Під час роботи під землею у шкідливих умовах праці з ним стався нещасний випадок, за яким 6 липня 2008 року було проведено розслідування та складений акт по формі Н-1; його вини в нещасному випадку немає.
Після проходження стаціонарного та амбулаторного лікування та обстеження в медичних установах він був направлений на МСЕК.
Висновком МСЕК від 3 листопада 2008 року йому вперше встановлено 60% втрати працездатності, він був визнаний інвалідом третьої групи з подальшим переоглядом.
Висновком МСЕК від 2 липня 2009 року йому була встановлена втрата працездатності у зв»язку з нещасним випадком 80% і він був визнаний інвалідом другої групи.
Ушкодження здоров»я спричинило і спричиняє йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний образ життя; через втрату професійної працездатності в розмірі 80% він не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток, не має можливості і рівних прав з іншими громадянами здійснювати, реалізовувати своє право на працю; через втрату працездатності протягом тривалого часу порушені відносини з оточуючими його людьми, близькими, друзями та знайомими, він обмежений у спілкуванні з ними, не має можливості як раніше вести активний відпочинок з ними та повноцінно спілкуватися; його не залишає відчуття дискомфорту, власної неповноцінності; він не може як раніше в повному обсязі виконувати роботу по господарству, оскільки зазнає фізичні болі у спині, через що не може нормально спати; він вимушений постійно лікуватися; негативними явищами та наслідками від ушкодження здоров»я порушені його плани на подальше життя і такий стан вкрай негативно відбивається на його душевному та психічному стані.
Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ДП «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров»я 24000 грн.; допущено негайне виконання рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, просить змінити рішення суду, збільшити суму грошового відшкодування за моральну шкоду до рівня не нижче 35000 грн. та допустити негайне виконання рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, посилається на те, що визначений судом розмір моральної шкоди ставить його в гірше становище, чим інших потерпілих з такими же відсотками втрати професійної працездатності, встановленої висновком МСЕК та другою групою інвалідності; вважає висновок суду не зовсім справедливим, розумним, не зовсім виваженим, правильним і таким, який дискримінує його конституційні права, дискримінує його серед громадян України за різними ознаками; діючим в Україні законодавством держава приділяє підвищену увагу і турботу до інвалідів, тому суд повинен був здійснити турботу і увагу до його прав людини.
В апеляційній скарзі ДП «Артемвугілля» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги ДП «Артемвугілля» посилається на не вияснення обставин, які мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права і, зокрема на те, що негайне виконання рішення суду про стягнення одноразової виплати порушує п.3 ч.1 ст. 367 ЦПК України; судом не прийнято до уваги, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, норми ст. 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України регламентують відшкодування моральної шкоди іншим особам, які не є суб’єктами страхування від нещасного випадку і на яких не розповсюджується дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності», в тому числі працівникам, які працюють не на підставі трудового договору (контракту), а на інших підставах; апелянт вважає, що на підставі ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, спричиненої працівникові в разі пошкодження його здоров»я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві; при розгляді справи суду не було надано доказів спричинення позивачу моральних чи фізичних страждань; при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не навів цьому обґрунтування; суд не врахував, що висновок МСЕК про встановлення ступеню втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування матеріальної шкоди і не є доказом спричинення моральної шкоди; судом не враховані положення ч.1 ст.9, ч.2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці».
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги ДП «Артемвугілля» заперечував.
Представник відповідача – ДП «Артемвугілля» заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, доводи апеляційної скарги ДП «Артемвугілля» підтримав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.309 ч.1 пп. 1,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що під час роботи на шахті ім. О.І. Гайового – структурному підрозділі ДП «Артемвугілля» позивач отримав трудове каліцтво, що покладає на відповідача обов’язок згідно із законодавством, а саме ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати йому моральну шкоду.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці , на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У п. п.2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз’яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач з жовтня 1991 по листопад 2008 року, працював на підземних роботах на вугільному підприємстві, а саме: шахті ім. О.І. Гайового ДП «Артемвугілля».
3 липня 2008 року під час виконання трудових обов’язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про що 6 липня 2008 року складений акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1.
Висновком МСЕК від 3 листопада 2008 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв»язку з нещасним випадком, він визнаний інвалідом третьої групи.
Висновком МСЕК від 2 липня 2009 року ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом другої групи.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що саме в період роботи у відповідача були порушені права позивача на безпечні і здорові умови праці, тому відповідач відповідно до діючого законодавства повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Разом з тим, визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував не всі конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Судом не враховано, що травму позивач отримав ще у відносно молодому віці – 36 років; звільнений з роботи за п. 2ст. 40 КЗпП України за станом здоров»я; через рік, тобто у липні 2009 року, позивачу встановлено 80% втрати працездатності, він визнаний інвалідом вже другої групи, тобто стан його здоров»я у зв»язку з отриманою травмою погіршився, тому його можливості на працевлаштування значно обмежені і таким чином він позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя. За таких обставин апеляційний суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 30000 грн.
Доводи апеляційної скарги ДП «Артемвугілля» про те, що судом першої інстанції незаконно допущено негайне виконання рішення, є обґрунтованими.
Негайне виконання рішення суду про стягнення періодичних платежів у межах суми платежу за один місяць допускається у випадках, передбачених ч.1 ст. 367 ЦПК України, а в межах стягнення всієї суми – частиною другою статті. Негайне виконання рішення суду про стягнення моральної шкоди ні зазначеною статтею, ні іншою нормою законодавства не передбачено.
Таким чином, рішення суду про негайне виконання рішення суду про стягнення моральної шкоди не ґрунтується на законі, тому і в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 309 ч.1, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Державного підприємства «Артемввугілля» задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2010 року скасувати.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 30000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: