Справа № 22 Ц – 1086 \2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Тюхтій П.М.
Категорія Доповідач Мережко М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Хопти С.Ф.
Суддів - Мережко М.В., Гуль В.В.
При секретарі - Зінченко Ю.М.
Розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 07 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської інкубаторно-птахівничої станції, ОСОБА_2 , Макарівської селищної ради , Макарівського управління сільського господарства , 3 –я особа Макарівське районне управління Держкомзему України про визнання рішення Макарівської селищної ради недійсним, знесення паркану, визнання викупу споруди таким, що відбувся, встановлення постійного земельного сервітуту .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
ВСТАНОВИЛА :
Позивачка звернулась до суду з даним позовом , посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.1964 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори : зареєстрованого у реєстрі за № 542 Макарівський комбінат комунальних підприємств продав, а її чоловік - ОСОБА_3 придбав для їхньої сім"ї одноповерховий дерев"яний житловий будинок за № 31 (на даний час - № 41) житловою площею 16,0 кв.м, який мав 65% амортизаційного (природного) зносу, розташований в АДРЕСА_1, і в якому вона проживає по даний час. Дозвіл Макарівському ККП на продаж будинку був наданий на підставі рішення виконкому Макарівської селищної Ради № 92 від 06.03.1964 р. Факт оплати вартості придбаного чоловіком житлового будинку в сумі 301 руб. 29 коп. підтверджується квитанцією Макарівського відділення Ощадбанку Союзу РСР НОМЕР_1 від 13.04.1964 р. Згідно реєстраційного напису Макарівського БТІ від 30.05.1964 р. на зворотній стороні договору купівлі-продажу вказане домоволодіння було зареєстровано на праві особистої за її чоловіком ОСОБА_3 та внесено до реєстрової Книги обліку будівель за № 1291. Відповідно до рішення виконкому Макарівської селищної Ради депутатів трудящих від 15.01.1969 р. № 8 її чоловікові, ОСОБА_3 був наданий дозвіл на відвід земельної ділянки площею 1000 кв. метрів (0,10 га) в АДРЕСА_1 на праві ,безстрокового користування нею для будівництва індивідуального житлового будинку.
Через повну амортизаційну зношеність придбаного ними будинку і його непридатністю для подальшого проживання, нею та її чоловіком було прийнято рішення про його знесення та будівництва поруч зі знесеним старим дерев"яним будинком нового цегляного житлового будинку. У зв"язку з цим, згідно поданої чоловіком заяви, рішенням виконкому Макарівської селищної Ради депутатів трудящих від 13.04.1964 р. №6 йому було вирішено виділити присадибну земельну ділянку площею 0,12 га (1200 кв.м) біля придбаного за договором купівлі-продажу будинку № 31 (41) по вул. Набережній, що підтверджується архівною довідкою за № 49 від 05.10.1970 р. та витягом з протоколу № 6 виконкому селищної Ради від 13.04.1964 р.
На підставі рішення виконкому Макарівської районної Ради депутатів трудящих від 05.06.1972 р. № 199, згідно Акту представника виробничо-технічного бюро Київського обласного відділу у справах будівництва та архітектури від 05.02.1973 р. було здійснено , відведення їм у натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 1200 кв.м. (0,12 га) з державного земельного фонду, розташованої в АДРЕСА_1 для цільового призначення - під забудову індивідуального житлового будинку .Київським обласним відділом у справах будівництва та архітектури був затверджений 13.02.1973 р. новий план виділеної земельної ділянки під будівництво нового житлового будинку згідно рішення виконкому Макарівської селищної Ради № 199 від 06.06.1972 р. про відвід земельної ділянки в розмірі 1000 кв. м. у безстрокове користування під забудову.
При цьому, на плані було позначено штрих-пунктирною лінією перспективний прохід (проїзд) шириною 5 метрів та довжиною 6,70 метри з вул. Набережної, з правої сторони через подвір"я (на той час) Макарівської ІПС та через наявну ветху і непридатну для використання дерев"яну будівлю хліва (літера "Б1"), з її знесенням, до належного їй житлового будинку та зазначено, що інкубаторна станція (літера "А1") на перспективу підлягає переносу. Земельна ділянка під знесеним ними старим житловим будинком перейшла у володіння інкубаторно-птахівничої станції. Вказану земельну ділянку вона та її чоловік погодились передати Макарівській ІПС при умові надання відповідачем їм проходу, проїзду, заїзду з вул. Набережної до новозбудованого ними житлового будинку через бувше подвір"я ІПС, як це було на самому початку передбачено затвердженим 13.02.1973 р. Київським обласним відділом у справах будівництва та архітектури планом земельної і ділянки. Але, у зв"язку зі зміною керівництва відповідача, прохід (проїзд) був закритий і на даний час їй унеможливлено вільний прохід (заїзд) з вул. Набережної через подвір"я відповідача до належного їй житлового будинку та надвірної будівлі (гаража) і вона не може користуватись гаражем. Відповідач - Макарівська інкубаторно-птахівнича станція чинила та продовжує чинити їй перешкоди у вільному проході (проїзді, заїзді) з вулиці Набережної до належного їй житлового будинку та гаража № 41 по вул. Набережній .
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_3, помер. Ще за. життя її чоловік та вона сама неодноразово звертались до різних інстанцій з метою вирішення спірного питання. І рішенням Макарівської селищної ради №183-11-У від 06.03.2007 року "Про виділення земельної ділянки" було вирішено надати їй дозвіл на виділення земельної ділянки площею 0,04 га для проїзду в АДРЕСА_1 ,41. Проте, з незрозумілих їй причин дане рішення було скасоване рішенням Макарівської селищної ради№ 281-15-У від 09 серпня 2007 року.
У своїй відповіді № 652 від 12.12.2007 р. на її звернення Макарівська селищна рада повідомила, що при розгляді її (ОСОБА_1Я.) заяви на засіданні постійної комісії агропромислового комплексу та регулювання земельних відносин їй рекомендовано викупити ветху дерев"яну споруду хліва на території подвір"я Макарівської ІПС, яка перешкоджає заїзду до її будинку з подальшим оформленням земельної ділянки, яка відходить на обслуговування даної споруди. Після чого можливо буде організувати проїзд до її будинку.
Аналогічно, у своєму листі-відповіді від 19.03.2008 р. № 171 на її звернення від 30.11.2007 р. № 4777 та від 19.12.2007 р. № 4874 Макарівська селищна Рада рекомендує їй викупити вказану ветху дерев"яну споруду, яка перешкоджає заїзду до її власного будинку з подальшим оформленням земельної ділянки шириною 7 м, яка відходить на обслуговування даної споруди з подальшим її знесенням, для забезпечення проїзду. Ідентичні відповіді від 20.03.2008 р. за № Л.95.2/21.1 та № 6-14-15/581 на її звернення з цього приводу надала їй і Макарівська райдержадміністрація. Так 17 грудня 2007 року вона і викупила стару ветху споруду дерев"янного хліва у Макарівської інкубаторно-птахівничої станції під знесення за обумовлену суму 4700 гривень для облаштування через земельну ділянку, де вона знаходилась, проходу (проїзду) з вул. Набережної до належного їй житлового будинку, тричі перерахувавши кошти в повному обсязі на і розрахунковий рахунок №260043138 Макарівської інкубаторної станції, що підтверджується копією платіжного доручення № 301851 від 18.12.2007 р. Макарівського відділення Ощадного банку України, квитанцією Макарівської інкубаторної станції від 26.11.2007 р. до прибуткового касового ордеру № 467 та квитанцією Макарівського відділення Ощадного банку України від 17.12.2007 р.
Звертає увагу суду на те, що їй відповідачем було надано дозвіл на викуп хліва під знесення, що підтверджується виписаною Макарівською інкубаторною станцією накладною № 276 від 26.11.2007 р., де зазначено "сарай під знос" та квитанцією до прибуткового касового ордера № 467 від 26.11.2007 р. про сплату коштів за знос хліва. Але директор інкубаторно-птахівничої станції ОСОБА_2 вимагала сплатила за знесення старого хліва 10 000 гривень. Тоді, у присутності комісії Макарівської селищної Ради за участю депутатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вона-ОСОБА_1 особисто передала у руки ОСОБА_2Б, грошові кошти у сумі 10 000 гривень, що підтверджується Актом комісії селищної ради у названому складі від 22.07.2008 року . Після її неодноразових звернень до відповідачів, стару ветху будівлю дерев'яного хліва у Вересні 2008 року нарешті було знесено.
Рішенням Макарівської селищної Ради від 24.07.2008 р. № 491-27-У їй був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації для надання земельної ділянки площею 0,012 га ; власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
При цьому оскаржуване нею попереднє рішення селищної Ради за № 281-15-У від 09 серпня 2007р. скасоване самою селищною Радою не було і є чинним на даний час. Директор Макарівської ІПС ОСОБА_2, разом зі своїм чоловіком та сином самовільно на власний розсуд визначили межу суміжного землекористування, незаконно встановивши металеву сітку-рабицю понад стіною фасаду її житлового будинку на відстані, яка є набагато меншою від наданої їй селищною Радою розміру проходу (заїзду) по ширині (5 метрів), перекрили їй прохід (заїзд) з вул. Набережної через подвір'я ІПС ліворуч понад її житловим будинком до належною їй гаража , що суперечить рішенню Макарівської селищної ради № 183-11-У від 06.03.2007 р. «Про виділення земельної ділянки".
Також належні їй документи, які вона здала для оформлення приватизації вказаної земельної ділянки, дивним чином зникли в Макарівському районному Управлінні земельних ресурсів, про що їй було повідомлено спеціалістами Управління. Просила суд постановити судове рішення в цивільній справі яким:
-рішення Макарівської селищної Раді: від 09 серпня 2007 року № 281 -15-У «Про скасування рішень селищної Ради'', скасувати:
-усунути їй перешкоди у вільному використанні земельної ділянки шириною 5.0 м. довжиною 20.0 м-(всього – 0,04 га). наданої для проходу (заїзду) з вулиці Набережної до належного їй житлового будинку та гаража № 41 по вул. Набережній в смт.Макарів.
-зобов'язати Макарівську інкубаторно-птахівничу станцію в особі директора ІПС. ОСОБА_2. Макарівське Управління сільського господарства знести самовільно встановлену межу суміжного землекористування у вигляді металевої сітки-рабиці понад фасадом її житлового будинку ліворуч до рогу її гаража, надати їй вільний прохід (заїзд), шириною 5.0 м та довжиною 20,0 м. з вул. Набережної до належного їй житлового будинку та гаража по вул. Набережній. 41.
-визнати викуп ветхої і непридатної для подальшого використання дерев"яної надвірної споруди (хліва) під знос таким, що відбувся.
Також просила суд встановити на її користь постійні земельні сервітути таких видів: право проходу та проїзду па велосипеді з вул. Набережної через подвір"я Макарівської ІПС до належного їй житлового будинку АДРЕСА_1,
-право проїзду (заїзду) на транспортному засобі по наявному шляху - з вул. Набережної до належного їй житлового будинку, надвірних господарських будівель і споруд;
-право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв"язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій через земельну ділянку, призначену для проходу (проїзду);
-право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів на місці знаходження земельної ділянки, виділеної під прохід (проїзд) з метою ремонту житлового будинку, надвірних господарських будівель та споруд:
-заборонити відповідачеві будівництво будь-яких інших споруд на місці знесеної дерев"яної споруди хліва, а також на відрізку земельної ділянки шириною 5,0 м та довжиною 20,0 -м. яка становить прохід (проїзд) з вул. Набережної до належного їй житлового будинку та гаража № 41 по вул. Набережній.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 07 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу , в якій просила рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , та ухвалити нове рішення в частині встановлення постійного земельного сервітуту .
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається , що з часу придбання будинку в 1964 р. та будівництва нового за вказаною адресою в 1970 -х роках позивачкою та її чоловіком прохід здійснювався через територію Макарівської інкубаторної станції. З документів того часу (а.с.29,31 -зведені плани інкубаторної станції та садиби позивачки) не вбачається, що до житлового будинку позивачки був проїзд. За будинком позивачки було закріплена земельна ділянка площею 0,12 га (а.с.35).
Позивачка докази на підтвердження слів, що вони з чоловіком передали Інкубаторній станції земельну, де був старий будинок, в обмін на територію проїзду до суду не надала. В даний час відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.05.2005 року ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 має у власності для будівництва та обслуговування жилого будинку земельну ділянку площею 0,1140 га.
Також позивачка не надала доказів, що відповідачі протиправно заволоділи частиною її земельної ділянки, порушивши її права.
Відповідно до технічного паспорта Макарівської інкубаторної-птахівничої станції за даним об»єктом в 1950-х роках було закріплено 0,39 га. Згідно довідки Макарівського управління земельних ресурсів від 15.09.2009 року-0,30 га.
В даний час власником Інкубаторної станції (АДРЕСА_2) є відповідачка ОСОБА_2, дане стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.11.2007 року. Відповідно до рішення Макарівської селищної ради від 04.06.2009 року ОСОБА_2 надано в оренду за вказаною адресою земельну ділянку площею 0,1757 га.
29.07.2009 року між ОСОБА_2 та Макарівською селищною радою укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, що посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку. З кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що вона межує з земельною ділянкою позивачки (від Г до Д). По лінії Д-А зазначені землі загального користування. Проте як вбачається з пояснень сторін, по цій лінії починається прохід (проїзд) з вул..Набережної до житлового будинку ОСОБА_1- земельна ділянка площею 0,012 га (120 кв.м.,а позивачка просить надати їй 100 кв.м.- 20 м. х 5 м),що рішенням Макарівської селищної ради від 24.07.2008 року вилучена у ОСОБА_2 і рішенням Макарівської селищної ради від 24.07.2008 року надана ОСОБА_1 за її заявою для ведення житлового будівництва. Вказаним рішенням ради також надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі вказаної земельної ділянки у власність.
Як вбачається з акту виїзної комісії Макарівської селищної ради від 8.09.2009 року фактичний розмір наданої за рахунок земель ОСОБА_2 для проходу (заїзду) з вул.Набережної до належного ОСОБА_1 житлового будинку по вул..Набережній,41 становить 5 м. 30 см. на 24 м. (0,0127 га),що дозволяє вільний прохід (заїзд) і відсутня потреба у встановленні на користь ОСОБА_1 будь-яких постійних сервітутів. ОСОБА_2 не створює ОСОБА_1 перешкод у використанні даного проходу (заїзду).
Вказаний прохід (заїзд) було утворено внаслідок відмови ОСОБА_2 від частини своєї земельної ділянки, де була одна з будівель Інкубаторної станції, за що ОСОБА_1 заплатила 10 000,0 грн.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання цього викупу таким, що відбувся відповідно до норм цивільного законодавства про що просила позивачка. Ст.142 ЗК України передбачено добровільну відмову землекористувача від земельної ділянки.Ст.346 ЦК України передбачає що однією з підстав припинення права власності є відмова власника від права власності.
Рішення Макарівської селищної ради від 9.08.2007 року № 281-15-У «Про скасування рішень селищної ради» скасоване рішенням ради від 24.02.2009 року. Отже, також чинне рішення ради від 6.03.2007 р. (а.с.37,38) про надання дозволу ОСОБА_1 на виділення земельної ділянки для проїзду площею 0,04 га (400 кв.м.).
Проте, як пояснила в судовому засіданні суду першої інстанції представник Макарівської селищної ради рішення є «віртуальним»,в натурі земельну ділянку площею 0,04 га виділити неможливо, оскільки таку кількість землі ні в кого рада не вилучала, а відповідно до ст.116 ЗК України (п.5) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Представник Макарівської селищної ради також пояснила, що межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що встановлені кадастровими планами, відповідають реальним межам, що встановлено відповідними актами в тому числі паркан у вигляді сітки-рабиці. З відповіді адвокату ОСОБА_9 управління Держкомзему у Макарівському районі від 27.10.2009 року вбачається, що згідно автоматизованої бази даних державного земельного кадастру земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розташовані без накладення одна на одну,мають єдину межу.
Таким чином, ОСОБА_1 має можливість пройти та проїхати транспортним засобом до своєї садиби, до того ж земельна ділянка самого проїзду надана їй для приватизації.
Проїзд до гаража ОСОБА_1, який розташований в глибині двору та з іншого боку земельної ділянки, ніж наданий проїзд, при наявних межах земельних ділянок сторін неможливий.
Проте, відповідно до ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Однак, ніякого шляху через інкубаторну станцію не має і раніше не було.
Позивачка просила встановити земельний сервітут на право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв’язку , трубопроводів через земельну ділянку відповідачки. Проте такий сервітут має право вимагати організація, що може мати в власності та експлуатації комунікації, фізичні особи не можуть мати у власності за межами своєї садиби такі об»єкти.
За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому колегія суддів, перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319, ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 07 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді