Справа № 22 Ц - 1064 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Очківський В.М.
Категорія Доповідач – Мережко М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Хопти С.Ф.
Суддів - Мережко М.В., Оношко Г.М.
При секретарі – Бобку О.В.
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди
За зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,
В с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачі по справ звернулися до прокуратури Київської області із заявою, в якій завідомо неправдиво повідомили прокуратуру про вчинення ним тяжких злочинів, а саме у даванні хабара – ( ч. 2 ст. 369 КК України).
Оскільки таке повідомлення було завідомо неправдивим, позивач вважає, що йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 500 000 грн.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди , посилаючись на те, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до суду та міліції з неправдивою інформацією про їх неправомірні дії відносно нього та його земельної ділянки, вважали ,що діями ОСОБА_1 їм задано моральної шкоди , яку вони оцінюють у 20 000 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2009 р. в задоволенні позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову , посилаючись на його незаконність , та постановити нове рішення , яким його вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою , яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових обов”язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Як встановлено судом першої інстанції і ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_3 неодноразово зверталися із заявами до правоохоронних органів на неправомірні дії один одного , оскільки між ними триває спір щодо земельної ділянки .
Як вбачається з матеріалів справи , в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено ( а.с. 6, 9, 19, 20,21, 58,60, 62 ,64,66).
Відповідно до п.16,17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.
Разом з тим вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК.
Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Відповідно до п. 18 цієї ж постанови згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Враховуючи ,що відповідно до ст.. 60 ЦПК України сторонами не надано будь-яких доказів, що в зверненнях та заявах до правоохоронних органів міститься завідомо неправдива інформація, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні як первісного та у зустрічного позовів .
За таких обставин, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції відповідно до ст.. 303 ЦПК України , колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст.303,307, 308, 313- 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді