Судове рішення #8741701

Справа № 22 Ц- 733 / 2010 р.                             Головуючий у 1-й інстанції Степаненко В.В.

Категорія                                                            Доповідач  Мережко М.В.

                                                     У Х В А Л А

                                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        12 квітня  2010 року колегія суддів судової палати  в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

       Головуючого –    Хопти С.Ф.

       Суддів               -  Мережко М.В., Оношко Г.М.

       При  секретарі  - Бистрій Г.В.  

 

       Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2009 р. по справі за   позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-я особа Гребінківська селищна рада Васильківського  району Київської  області про визнання права власності на спадкове майно

За позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , 3-я особа Гребінківська селищна рада  Васильківського району Київської області  про визнання права власності на спадкове майно,

За позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спадкового майна.

       

       Заслухавши  доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

                                                   В с т а н о в и л а :

     У  червні 2008 р. ОСОБА_2  звернулася в суд з  позовом про  визнання права власності на спадкове майно.

    Свої вимоги обґрунтовувала тим, що все своє життя вона прожила разом із дідом та бабою за адресою ; АДРЕСА_1.   ОСОБА_5- її дід, склав 15 вересня 1999 року заповіт на  все своє майно  на  ім.»я позивачки  та  своєї дружини у рівних частках.

  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.  Після смерті діда , позивачка залишилися проживати у спадковому  будинку разом із бабою. Відповідно до ст.. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року ) вона фактично прийняла спадщину, однак до нотаріальної контори із заявою не зверталася.  

   ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачки – ОСОБА_6, після смерті якої  вона  також залишилася проживати у спадковому будинку, однак із заявою до нотаріальної контори вона не зверталася.

    Оскільки виникла необхідність оформлення  спадщини після померлих діда та баби, вона звернулася до суду і просить визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1.

     У червні 2008 року позивачка  доповнила  позовні вимоги  і просила також визнати за нею право  власності на земельну ділянку площею 0,55 га , яка розташована біля спадкового будинку.

      У липні 2008 року із  позовною заявою про визнання права власності на жилий будинок  в порядку спадкування  звернувся ОСОБА_1

    Свої вимоги  обгрунтовував  тим, що ОСОБА_5 його батько, ОСОБА_6 його мати..

    ОСОБА_1 вважає, що  позивачка ОСОБА_2 не є  належним спадкоємцем , оскільки  відповідно до вимог закону  не прийняла спадщину після смерті діда, а після смерті баби – мав би спадкувати ОСОБА_7, батько позивачки ОСОБА_2, однак він не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6,тому ОСОБА_2 не може спадкувати  частину будинку. ОСОБА_7 помер  ІНФОРМАЦІЯ_3.

     Відповідно до  свідоцтва про право  особистої власності на домоволодіння

від 21 листопада 1969 року  власником спадкового будинку був ОСОБА_5. Будинок є спільною сумісною власністю подружжя , батьків ОСОБА_1.

      Після смерті  ОСОБА_5 відкрилася спадщина лише на 1\2 частину будинку. Спадкоємцями за законом  були – ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, за заповітом – ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частках, крім того ОСОБА_6 мала право на обов»язкову частку у спадщині. Ніхто із спадкоємців заяв до нотаріальної контори не подавав, спадщину прийняла лише мати- ОСОБА_6., оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, бо проживала у спадковому будинку.

     Позивачка ОСОБА_2  спадщину не приймала , оскільки ще до смерті діда перейшла на інше постійне місце проживання за межі смт. Гребінки .

    За таких обставин , ОСОБА_1   вважає, що ОСОБА_6 прийняла спадщину у вигляді 11\2 частини будинку і стала власником всього будинку , тому після її смерті у 2002 році  спадщина відкрилася на весь будинок .

    Після смерті ОСОБА_6  спадкоємцями  були – ОСОБА_1, ОСОБА_7

    Із заявою  про прийняття спадщини ,після померлої ОСОБА_6, до нотаріальної контори звернувся лише ОСОБА_1, ОСОБА_7  спадщину після смерті  матері не прийняв, тому ОСОБА_2 не може бути спадкоємицею після смерті ОСОБА_7

 ( на  спірний спадковий будинок). Відповідно до заповіту , складеного ОСОБА_6 на ім.»я ОСОБА_2 , вона спадкує земельну  частку ( пай).

      ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності  на весь спадковий  будинок в порядку спадкування за законом .

     В подальшому ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги , просив визнати за ним право власності  в порядку спадкування за законом  на земельну ділянку площею 0,55 га .

     У листопаді 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася із позовною заявою про визнання права власності  в порядку спадкування на  1\6 частину спірного спадкового будинку та  на 1\6 частину земельної ділянки , розташованої біля будинку. Свої вимоги обґрунтовували тим, що  ОСОБА_7  після смерті  своєї матері - ОСОБА_6, подав заяву до нотаріальної контори  про прийняття спадщини , однак не оформив її, оскільки чекав на приїзд брата-ОСОБА_1…

      Після смерті ОСОБА_8  вони своєчасно подали заяву про прийняття спадщини , однак оскільки  спадщина після смерті ОСОБА_6 ним була  не оформлена, вони не вказали це майно в своїй заяві.

      ОСОБА_3 та ОСОБА_4  просили визнати за ними право власності на 1\6 частину будинку та земельної ділянки за кожною.

      Рішенням  Васильківського районного  суду Київської області від 16 листопада 2009 р.   позови задоволено частково.

    Визнано за ОСОБА_1  право власності  в порядку спадкування  на 5\8 частин  жилого будинку та 5\8 частин земельної ділянки .

    Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2.  в порядку  спадкування  право власності на 3\24 частини жилого будинку та 3\24 частини земельної ділянки за кожною.

     В решті позовних вимог відмовлено.

    Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1  ,подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду   скасувати, посилаючись на його незаконність, ухвалити нове рішення  , яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

     Апеляційна скарга ОСОБА_2 відповідно ухвали апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року  визнана неподаною та повернута апелянту.

    Апеляційна скарга   ОСОБА_1 не   підлягає задоволенню   з таких підстав.

    Як встановлено судом першої інстанції ,  відповідно до свідоцтва про право  особистої власності на домоволодіння  від 21 листопада 1969 року  ( т.1 а.с. 43)  житловий будинок за адресою ; АДРЕСА_1, зареєстрований на ім.»я  ОСОБА_5 Даний будинок був придбаний подружжям  під час шлюбу і є спільною сумісною власністю  ОСОБА_5 та ОСОБА_6. За життя  подружжя ОСОБА_6 поділу будинку не проводили .

     Згідно державного акту про право власності на землю від 05 серпня 1996 року  ОСОБА_5 належить земельна ділянка розміром 0,55 га  з цільовим призначенням будівництво, обслуговування житлового будинку , ведення особистого  підсобного господарства. Земельна ділянка розташована біля будинку.

      Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 15 вересня 1999 року склав заповіт , яким заповідав все своє майно в рівний частках ОСОБА_6 та ОСОБА_2

      ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті  відкрилася спадщина на 1\2 частину  будинку та на  земельну ділянку.

       Судом першої інстанції вірно встановлено , що ОСОБА_6 , відповідно до ст.. 549 ЦК України ( 1963 року)  прийняла спадщину , вступивши в управління , володіння спадковим майном ( проживала у спадковому будинку,  доглядала його, обробляла земельну ділянку).  ОСОБА_2, заяви в нотаріальну контору, у встановлені для цього строки не подавала, на день смерті ОСОБА_5 проживала у м. Києві., дій які б свідчили що вона прийняла спадщину не вчинила, тому суд дійшов правильного висновку ,що ОСОБА_2 не може вважатися такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5

      ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_5, свого батька, у  встановлений  законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Таким чином,  після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6  стала власницею 3\4 частин будинку та земельної ділянки , ОСОБА_1 1\4 частини будинку та земельної ділянки.

      ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадщина відкрилася  на 3\4 частини  будинку  та земельної ділянки .Після її смерті  спадкоємцями за законом  були її сини  - ОСОБА_1, ОСОБА_7, які  в шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори  із заявами про прийняття спадщини, що відповідно  до ст. 549 ЦК України ( 1963 року)  свідчить про прийняття ними спадщини. Свідоцтва про право власності на спадщину  не отримували. ОСОБА_1 фактично став власником  5\ 8 частин будинку та земельної ділянки, ОСОБА_7 – 3\8 частин будинку та земельної ділянки. Крім того , відкрилася спадщина на земельну частку ( пай), яку ОСОБА_6 заповідала  ОСОБА_2. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_2 є власником земельної  ділянки ( земельної частки  ( паю)) розміром  3,931 га.

      ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадкоємцями першої черги після його смерті є – ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які відповідно до закону подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини і отримали свідоцтва про право на спадщину за  законом на інше майно, крім спірного, оскільки ОСОБА_7 за життя не отримав свідоцтва про право спадщину за законом. Частина  спадкового майна, що належала  ОСОБА_7  в рівних частках ділиться  між спадкоємцями , і частина кожного з них становить  1\3 частину , тобто 3\24 частини спірного спадкового будинку та земельної ділянки. За таких обставин , суд дійшов правильного висновку  про часткове  задоволення позовів, визнання за ОСОБА_1 права власності на 5\8 частин будинку та земельної ділянки спадкового майна, за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3  на 3\24 частини спадкового майна  - земельної ділянки та будинку, за кожною.

         Постановляючи  рішення , суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції , колегія суддів не вбачає.

 

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315,317,319 ЦПК України . колегія суддів ,-

                                                            У х в а л и л а :

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

       Рішення  Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 16 листопада  2009 р. – залишити без змін.  

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення  та може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.

          Головуючий

          Судді

         

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація