Справа № 22ц-3085 Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Категорія 25 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди і за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ЗАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 спричинену внаслідок ДТП матеріальну шкоду в сумі 11005 грн. 69 коп. (з урахуванням ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2010 року, якою виправлена описка в рішенні суду); позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з ЗАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 16168 грн. 37 коп., - та ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 21016 грн. 97 коп. і 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права; вважає, що під час судового слідства був достовірно встановлений факт того, що при здійсненні ремонтно-відновлювальних робіт його пошкодженого автомобіля БМВ були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини, тому відповідно до роз’яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особа не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ЗАТ «Страхова група «ТАС» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 вересня 2004 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген», держномерний знак НОМЕР_1, рухаючись на ньому по вул.. Артема в м. Донецьку, не впоралася з керуванням та скоїла зіткнення зі стоячим у правого краю проїзної частини автомобілем «БМВ-520», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1
Згідно постанови судді Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2004 року ОСОБА_2 визнана винною у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів та була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
При цьому автомобіль ОСОБА_2 був застрахований у ЗАТ «Страхова група «ТАС» (поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №Б/1547197 від 6 листопада 2003 року).
Крім того, 4 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Страхова група «ТАС» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/2/47, згідно з яким відповідач прийняв на себе зобов’язання повністю відшкодувати заподіяний збиток шляхом виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків, в тому числі й у випадку ушкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок ДТП автомобіль «БМВ-520» ОСОБА_1, 1990 року випуску одержав механічні ушкодження, вартість відновлювальних робіт згідно акту автотоварознавчого дослідження складає 21016 грн. 97 коп. без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Вартість матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу та втрати товарної вартості складає 11005 грн. 69 коп.
Автомобіль «Фольксваген», що належить ОСОБА_2 також отримав ушкодження, вартість ремонту (відновлення) згідно додатку до акту автотоварознавчого дослідження спеціаліста №614/04-09 від 8 вересня 2004 року становить 20315 грн. 56 коп., а вартість матеріальної шкоди складає 16168 грн. 37 коп.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 страхування транспортного засобу здійснюється з урахуванням коефіцієнта експлуатаційного зношення транспортного засобу, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ, згідно Положення про порядок та умови проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ч.1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 4 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Страхова група «ТАС», відповідач прийняв на себе зобов’язання повністю відшкодувати заподіяний їй збиток шляхом виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків, передбачених п. 5.1 зазначеного договору, у тому числі у випадку «ушкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди».
Згідно п. 16.1 договору страхування транспортного засобу, вказаного у п. 4 цього договору здійснюється з урахуванням експлуатаційного зносу транспортного засобу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 встановлюється порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів, регламентуються загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ. Згідно до вимог зазначеної Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ.
Крім того, згідно Положення про порядок та умови проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМ України №1175 від 28 вересня 1996 року страхувальником відшкодовується третій особі завдана унаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що між сторонами виникли договірні відносини, та ОСОБА_2 при укладенні договору страхування транспортного засобу на власний розсуд обрані певні умови страхування транспортного засобу, а також умови та порядок подальшого відшкодування завданої унаслідок пошкодження транспортного засобу шкоди з урахуванням експлуатаційного зношення ДТЗ, тому відшкодуванню підлягає матеріальна шкода завдана ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу; при цьому судом першої інстанції правильно застосовані норми зазначеного чинного законодавства. З цих підстав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року згідно якої особа не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про стягнення моральної шкоди також є безпідставними, оскільки рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2007 року рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 18 квітня 2007 року по даній справі в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині позову відмовлено і касаційною інстанцією не скасоване.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: