1-9/2007р.

ВІЙСЬКОВИЙ   СУД   СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

22 березня 2007 року                                                                                               м. Сімферополь

Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням

судді                                                                                                                           Сенька М.Ф.

при секретарі                                                                                                             АлієвійЛ.А.,

за участю:

обвинувача - помічника військового прокурора Феодосійського гарнізону капітана юстиції

Невмержицького В.М.,

представника потерпілої                                                                                      ОСОБА_2.,

та підсудного                                                                                                                ОСОБА_1

розглянув  у   відкритому   судовому   засіданні   в   приміщенні   суду   кримінальну   справу  за

обвинуваченням військового комісара Керченського міського військового комісаріату Автономної

Республіки Крим капітана 2 рангу

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1  АР Крим, стосовно якого обрано запобіжний захід підписка про невиїзд,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. Судовим слідством, військовий суд

встановив:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року біля 20 години, керуючи, належним йому за довіреністю, автомобілем БМВ 520 д.н. НОМЕР_1, перебуваючи в стані стомленості, на 113 км. автодороги Алушта-Судак-Феодосія в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3.6, 11.2 Правил дорожнього руху (далі ПДР) виїхав на зустрічну смугу руху, де автомобіль, під його управлінням, зіткнувся з автомобілем Тойота- Превія д.н. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3.

Ці дії ОСОБА_1 спричинили пасажиру, останнього транспортного засобу, ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним в порушенні вказаних правил дорожнього руху і пояснив, що виїхав на смугу зустрічного руху в наслідок стомленості.

Разом з тим, винність підсудного у скоєному повністю доведена, дослідженими в судовому засіданні, доказами.

Так свідок ОСОБА_3. показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року біля 20 години на 113 км автодороги Алушта-Судак-Феодосія керований ним автомобіль Тойота-Превія д.н. НОМЕР_2 зіткнувся з автомобілем БМВ 520 д.н. НОМЕР_1 під управлінням підсудного ОСОБА_1, з вини останнього, оскільки той несподівано виїхав на його смугу руху. Далі свідок показав, що уникнути дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) він не мав змоги.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6., кожен окремо, показали, що вони ІНФОРМАЦІЯ_2 року були пасажирами автомобіля під управлінням ОСОБА_3 і бачили як на 113 км автодороги Алушта-Судак-Феодосія біля 20 год., на їх смугу руху виїхав автомобіль під управлінням підсудного, після чого транспортні засоби зіткнулись, в наслідок чого вони отримали легкі тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_4. на досудовому слідстві, як це вбачається з відповідного протоколу, показала, що також була пасажиром ОСОБА_3 і пояснила, що в наслідок ДТП їй були завдані переломи двох ребер, розрив зв'язок ключиці та інші менш тяжкі пошкодження.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається , що зіткнення транспортних засобів під управлінням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулось на смузі руху останнього.

Згідно з висновком авто-технічної експертизи, технічну можливість уникнути ДТП мав лише водій автомобіля БМВ ОСОБА_1, і така можливість визначалась виконанням водієм вимог п.п. 1.5,2.3.6,11.2 ПДР.

Відповідно до вказаних норм Правил водій транспортного засобу повинен рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатись від керування цим засобом в дорозі, не створювати небезпеку чи перешкоду для інших учасників руху.

Оскільки, висновки експерта науково обгрунтовані, щодо фактичних даних узгоджуються з наведеними вище показаннями, ґрунтуються на об'єктивних даних огляду місця події ДТП, то суд визнає їх достовірними.

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілій ОСОБА_4 спричинені перелом 1-2 ребер справа, розрив правого ключично-акроміального з'єднання та множина саден по тілу. Дані тілесні ушкодження експертом віднесені до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я більше ніж 21 день.

Оскільки, спричинені потерпілій тілесні ушкодження за часом виникнення, характером та локалізацією узгоджуються з наведеними вище доказами, то суд знаходить, що вони виникли внаслідок ДТП ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Таким чином, оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд винність підсудного ОСОБА_1 в діях, як вони наведені вище, вважає повністю доведеною.

Оскільки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року керуючи транспортним засобом порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3.6, 11.2 Правил дорожнього руху, що спричинили потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, то суд розцінює такі його дії, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження і кваліфікує їх за ст. 286 ч. 1 КК України.

Одночасно, суд виключає з обвинувачення підсудного порушення ним вимог п. 2.9.6 ПДР (управління транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння), як такі, що не знайшли свого достатнього підтвердження в судовому засіданні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд в якості обставин, що пом'якшують покарання визнає щире каяття підсудного у вчиненому, та добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку.

Суд враховує також, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, відслужив в Збройних Силах понад 20 років, обіймаючи відповідальні посади в органах військового управління, та той факт, що в нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей.

Поряд з цим, не залишилось поза увагою суду і те, що за останньою займаною посадою ОСОБА_1 характеризується негативно, має стягнення по службі.

Крім того, суд враховує характер дій підсудного, зокрема прийняття рішення керувати транспортним засобом в стані стомленості, що заборонено ПДР, зважає на характер та обсяг завданої злочином шкоди, матеріальне становище підсудного, та думку сторони потерпілої щодо доцільності звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку з досягнутим примиренням.

Виходячи з обставин справи, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення поведінки підсудного і запобігання вчинення ним нових злочинів буде відбуття ним покарання у виді службового обмеження.

Оскільки, ОСОБА_1 щиро покаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдані потерпшій збитки, з урахуванням даних щодо особи підсудного, суд вважає за можливе не позбавляти його права керувати транспортними засобами, застосувавши ст. 69 ч.2 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 69 ч.2 КК України не призначати ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого ст. 286 ч.І КК України.

На підставі ст. 58 КК України замість обмеження волі призначити ОСОБА_1 службове обмеження на той самий строк з відрахуванням із суми грошового забезпечення 10 (десяти) відсотків в доход держави.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 підписку про невиїзд -скасувати.

Арешт накладений на майно засудженого ОСОБА_1 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення.

Дійсна за належним підписом.