Справа № 22-492/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Дужич С.П.
Категорія : 51.52 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі та оплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 12 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі та оплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря поліклініки ’’Північна’’ з 15 грудня 2009 року і стягнуто на його користь з даного управління 5 067 грн. 02 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення на його користь 2 184 грн. 46 коп. допущено до негайного виконання.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що у відповідності до п.1 посадової інструкції головного лікаря він здійснює безпосереднє керівництво всією діяльністю поліклініки і несе відповідальність за адміністративно-господарську, організаційно-методичну та фінансово-господарську діяльність установи.
Крім того, суд не врахував, що інспектором Войцеховським П.С. на законних підставах було видано припис № 05/21-06 від 12.06.2009 року на ім’я керівника поліклініки ’’Північна’’ ОСОБА_2 Вимоги постанови КМУ від 21.05.2009 року №502 було дотримано, оскільки відповідно до підпункту 4 п. 4 постанови КМУ від 22.02.2008 року № 75 лікувальні заклади віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень зробивши висновок, що недоведена правомірність вимог інспектора з Держенергонагляду, оскільки позивач не оскаржував в суді дії державного інспектора Войцеховського П.С. та судом не були визнані не чинними складені інспектором документи – припис №05/21-06 від 12.06.2009 року та акт про не допуск №06/21-10 від 12.10.2009 року. На даний час ці документи є чинними.
Також, суд першої інстанції не врахував попередню роботу керівника установи, характеру проступку, обставин, за яких його вчинено і шкоду, яка могла внаслідок цього настати.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в обов’язки головного лікаря поліклініки ’’Північна’’ не входять будь-які відносини з інспекторами державного нагляду, в тому числі і з інспектором держенергонагляду. Крім того правомірність вимог інспектора з держенергонагляду по проведенню позапланової перевірки доведена не була.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", передбачається, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗПП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2009 року ОСОБА_2 не допустив державного інспектора з енергетичного нагляду Войцеховського П.С. для проведення контрольної перевірки за наслідками виконання складеного припису від 12 червня 2009 року, в зв’язку з чим наказом Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради від 15 грудня 2009 року №104-К позивач звільнений за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
При обранні виду стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_2 з роботи відповідачем не було враховані ці вимоги закону.
До кола порушень трудових обов’язків, що дають підставу для розірвання трудового договору за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад ( і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов’язків, і особливості причинного зв’язку між порушенням і його наслідками, і форма вини).
Дії ОСОБА_2 про які йдеться в наказі про його звільнення не потягли за собою будь-яких істотних наслідків, шкода не заподіяна, вчинений проступок не носить характеру грубості, за який наступає дисциплінарна відповідальність у вигляді звільнення з роботи.
За таких обставин, дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано до нього всупереч п.1 ч.1 ст. 41, ст. 149 КЗпП України, виходячи з того, що застосований до ОСОБА_2 захід дисциплінарного стягнення є достатньо суворим, не відповідає характеру вчиненого ним проступку та не враховує реальну можливість завдання шкоди, тому позов про визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі є обгрунтованим і підлягає задоволенню.
Проте, не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення з Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з поліклінікою ’’Північна’’, його посада передбачена штатним розписом, заробітну плату та розрахункові кошти при звільненні він отримував саме в поліклініці, а тому його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради є безпідставними. До поліклініки ’’Північна’’ він з таким позовом не звертався і вона як сторона в справі участі не приймала.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, ЦПК України, ст.ст. 149, 235 КЗпП України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі та оплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на посаді головного лікаря поліклініки ’’Північна’’ з 15 грудня 2009 року.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :