Справа № 2-280/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2007 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді -Біленької A.M. при секретарі - Богданович А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа ДП «Завод ім. Малишева» про визначення розмірів моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із даним позовом про визначення розмірів моральної шкоди до відповідача, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Комінтернівському районі м. Харкова. В обгрунтування позову посилався на те, що 02.02. 1980 року був прийнятий на роботу до виробничого об'єднання «Завод ім. Малишева» в цех 550, ІНФОРМАЦІЯ_1. 01.07.1983 року переведений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 01.03.1990 року по 26.06.2003 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3. На роботі зі шкідливими умовами праці пропрацював біля 20 років (з 1983 року), що потягнуло виникнення професійного захворювання. Відповідно до повідомленя про професійне захворювання НОМЕР_1 від 28.05.2003 року, виданого ХШІ гігієни праці та професійних захворювань було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 20.06.2003 року, йому був встановлений діагноз - хронічний обструктивний бронхіт 1-2 ступеня токсико - пилової ектіології в фазі неповної ремісії. Емфізема легень 1-2 ступеня. Захворювання професійне. Згідно висновку комісії по розслідуванню, вказані захворювання стали наслідком недосконалості технологічних процесів, санітарно- технічних установок в цеху 550 ДП «Завод ім. Малишева».Згідно висновку харківської медико - соціальної комісії, йому, позивачеві, була визначена ступінь втрати пофесійної працездатності - 30% та встановлена 3-я група інвалідності.

Відповідно до повідомлення про професійне захворювання НОМЕР_2 від 26.08.2004 року, виданого ХНДІ гігієни праці та професійних захворювань було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 24.12.2004 року, йому був встановлений діагноз - пояснично - крестцова радікулопатія хронічна, часто рецидивуюча з вираженими статико -динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом. ХОБ 1-2 ступеня   токсико   -   пильової   етіології,   емфізема   легень   1-2   ступеня.

Захворювання професійне. Згідно висновку комісії по розслідуванню, вказані захворювання стали наслідком недосконалості технологічних процесів, санітарно- технічних установок в цеху 550 ДП «Завод ім. Малишева». Згідно висновку Харківської медико - соціальної комісії № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 02.03.2005 року, йому, позивачеві, була визначена ступінь втрати пофесійної працездатності - 10% по остеохондрозу та встановлена 3-я група інвалідності. Загальна ступінь втрати професійної працездатності складає 40%. Посилаючись на те, що фізичними стражданнями, втратою нормальних життєвих зв'язків йому спричинені моральні страждання, просив визначити розмір моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності в розмірі 30% в 2003 році - в розмірі 70000 гривень та розмір моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності в розмірі 10 % в 2005 році - в розмірі 70000 гривень, всього в розмірі 140 000, 00 гривень.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Комінтернівському районі м. Харкова, Логінова І.П., позов не визнала, в його задоваленні просила відмовити. В судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 пропустив без поважних причин строк позовної давності для стягнення моральної шкоди, не надав медичного висновку в підтвердження факту спричинення моральної шкоди, тому, відповідач вважає факт заподіяння моральної шкоди позивачеві не доведеним. Крім того, позивач не надав судові докази про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, доказів про порушення спілкування з оточуючими, доказів про настання інших негативних наслідків. Наданий позивачем розрахунок моральної шкоди, зроблений на підставі п.З ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», застосовується лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, застосовується лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим пофесійної працездатності. Також, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року не можуть братися до уваги, тому, що перше професійне захворювання сталося в 2003 році, тобто до прийняття судом рішення і тому на цей випадок профзахворювання не поширюється. Відповідно до ч.27 ст. 77 розділу IV «Особливі положення Закону України « Про державний бюджет України за 2006 рік», зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого ст. 1(в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим (членам їх сімей), підпункту «є», п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійного  захворювання,  які  спричинили  втрату працездатності». Відповідно до ч. 22 ст. 71 Закону України « Про державний бюджет України за 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію абзацу четвертого ст. 1(в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим (членам їх сімей), підпункту «є», п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28 та ч.З ст. 34 Закону України « Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». З цього закону вбачається, що на теперішній час відповідальності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за моральну шкоду не має, незалежно від часу настання страхового випадку, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди не існує.

Представник третьої особи, ДП «Завод ім. Малишева», проти задоволення позову заперечувала, вважала, що позивач ОСОБА_1 не довів факт спричинення йому моральної шкоди.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 02.02. 1980 року був прийнятий на роботу до виробничого об'єднання «Завод ім. Малишева» в цех 550, ІНФОРМАЦІЯ_1. 01.07.1983 року переведений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 01.03.1990 року по 26.06.2003 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до повідомлення про професійне захворювання НОМЕР_1 від 28.05.2003 року, виданого ХШІ гігієни праці та професійних захворювань було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання. Згідно акту розслідування професійного захворювання від

20.06.2003     року, позивачеві ОСОБА_1 був встановлений діагноз

хронічний обструктивний бронхіт 1-2 ступеня токсико - пилової ектіології в

фазі неповної реміссії. Емфізема легень 1-2 ступеня. Захворювання

професійне. Згідно висновку комісії по розслідуванню, вказані захворювання

стали наслідком недосконалості технологічних процесів, санітарно-

технічних установок в цеху 550 ДП «Завод ім. Малишева».Згідно висновку

Харківської медико - соціальної комісії, позивачеві ОСОБА_1, була

визначена ступінь втрати пофесійної працездатності - 30% та встановлена

3-я група інвалідності.

Відповідно до повідомлення про професійне захворювання НОМЕР_2 від

26.08.2004     року, виданого ХНДІ гігієни праці та професійних захворювань

було проведено розслідування випадку хронічного професійного

захворювання. Згідно акту розслідування професійного захворювання від

24.12.2004 року, позивачеві ОСОБА_1 був встановлений діагноз

пояснично - крестцова радікулопатія хронічна, часто рецидивуюча з

вираженими статико - динамічними порушеннями та стійким больовим

синдромом. ХОБ 1-2 ступеня токсико - пильової етіології, емфізема легень 1-

2   ступеня.       Захворювання   професійне.   Згідно   висновку   комісії   по

розслідуванню, вказані захворювання стали наслідком недосконалості технологічних процесів, санітарно- технічних установок в цеху 550 ДП «Завод ім. Малишева». Згідно висновку Харківської медико - соціальної комісії № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 2.03.2005 року, позивачеві ОСОБА_1, була визначена ступінь втрати пофесійної працездатності - 10% по остеохондрозу та встановлена 3-я група інвалідності. Загальна ступінь втрати професійної працездатності складає 40%. Позивач ОСОБА_1 надав судові виписки із історії хвороби клініки Харківського науково - дослідного інституту гігієни праці і профзахворювань № НОМЕР_5 про те, що знаходився на обстеженні і лікуванні з 7.06.2004 року по 7.08.2004 року, № НОМЕР_6 про те, що знаходився на обстеженні і лікуванні з 5.12.2005 року по 4.01.2006 року, № НОМЕР_7 про те, що знаходився на обстеженні і лікуванні з 9.08.2004 року по 30.08.2004 року, № НОМЕР_8 про те, що знаходився на обстеженні і лікуванні з 29.06.2006 року по 19.07.2006 року. Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що позивач ОСОБА_1 довів факт заподіяння йому моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 внаслідок професійних захворювань зазнає фізичних страждань, порушені його нормальні життєві зв'язки, він не може вести звичний для нього активний спосіб життя, втрата професійної працездатності вимагає від позивача додаткових фізичних та психологічних сил для організації свого життя. Суд визначає розмір моральної шкоди завданої позивачеві ОСОБА_1 в зв'язку із втратою професійної працездатності в розмірі 30 % в 2003 році - 3500 гривень, розмір моральної шкоди в зв'язку із втратою професійної працездатності в розмірі 10 % в 2005 році - 1500 гривень, а всього - 5000 гривень.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду (ст. 233 КЗпП України), оскільки дія даної норми не поширюється на правовідносини, що регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Крім того, нова редакція ст. 233 КЗпП України, згідно закону № 26 20-111 від 11.07.2003 року, не обмежує строки звернення до суду. Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди позивач повинен довести лише наданням відповідного висновку медичних органів, оскільки така вимога закону, а саме п. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» стосується лише випадків, коли моральна шкода не спричинила потерпілим втрати професійної працездатності. Позивач також вірно посилався при розрахуванні моральної шкоди на п.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року « стягнення моральної шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст. 1,5, ч.5, ст.6 ч.2, ст. 13, п.п. е п.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 Закону « 1105-14 всім потерпілим, в тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Безпідставні також посилання відповідача і на ч.22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», оскільки цим законом призупинено відшкодування моральної шкоди, а не її визначення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 1, п.п.е п.іст. 21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Визначити ОСОБА_1 розмір моральної шкоди в зв'язку із втратою проофесійної працездатності в розмірі 30% в 2003 році - 3500 гривень, моральної шкоди в зв'язку із втратою професійної працездатності в розмірі 10% в 2005 році -1500 гривень, а всього - 5000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.