Судове рішення #8733413

                                                                                                                          Справа № 1-26            2010р.

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 березня 2010р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого-судді  Бондаренко Н.В.

при секретарі           Лозовицькій Ю.В.

з участю прокурора  Пришка О.В.

захисника                   ОСОБА_1

потерпілого                ОСОБА_2

його представника     ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не  одруженого,  судимості не має, військовозобов’язаного, не працюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2009р. близько 20год. ОСОБА_4, перебуваючи у кафе «Верховина», яке розташоване по вул. Фабричній у м.Здолбунові, на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_2, які між ними раптово виникли, умисно наніс останньому не менше одного удару кулаком руки в голову та не менше одного удару ногою в ліву частину голови. Внаслідок цього, потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку(параорбітальні крововиливи) та перелому величної кістки зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 90 від 24.03.09р. відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров’я.

Підсудний вину у вчиненні злочину визнав частково і показав, що ввечері 28.02.09р. він з друзями відпочивав у кафе „Верховина”, що по вул. Фабричній в м.Здолбунові. Там же із своєю компанією за іншим столиком знаходився потерпілий ОСОБА_2, який почав робити йому зауваження, однак він на них не звертав уваги. В цей час він помітив, що в кафе зайшов та сів за інший столик його товариш, до якого він підійшов і вони вдвох вийшли з кафе. Коли він повернувся у кафе, то хотів пройти до свого столика, однак між столиками стояв незнайомець. В момент коли він проходив до столика хтось наніс йому удар рукою. Він хотів відбити його, однак ненароком вдарив потерпілого, який був рядом. Почалася бійка, яка продовжувалася на вулиці. Ногою для потерпілого він тілесний ушкоджень не наносив, лише вдарив його один раз рукою. Ствердив, що в той день в кафе він вживав спиртне.

Пояснив, що під час досудового слідства, слідчий захищав інтереси потерпілого і записав його покази так як, як вигідно останньому. Слідчий погрожував, що закриє його у СІЗО, якщо не підпише, написаних ним, показів.

Винність підсудного стверджується сукупністю доказів по справі.

Потерпілий ОСОБА_2 в ході судового слідства підтвердив факт нанесення йому підсудним 28.02.09р. близько 20год.00хв. тілесних ушкоджень і показав, що того дня він разом з друзями знаходились у кафе „Верховина”. За іншим столиком сидів підсудний з компанією, який голосно розмовляв та стукав руками по столі, вів себе агресивно. Він зробив ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, зауваження з приводу його поведінки і коли підійшов до барної стойки, щоб розрахуватись за замовлення, ОСОБА_4 пішов за ним, розвернув його обличчям до себе та нічого не кажучи наніс удар рукою в обличчя. Від цього удару він впав. Тоді підсудний наніс йому ще один удар ногою. Що відбувалось дальше не пам’ятає. На стаціонарному лікуванні він перебував з 01 по 16 березня 2009р., переніс операцію з приводу отриманої травми голови. Після отриманих травм він постійно відчуває головну біль, втрачає слух.

Показання потерпілого суд визнає достовірними і такими, що відповідають матеріалам справи.

Під час допиту в якості підозрюваного 26 березня 2009 року ОСОБА_4 показав, що 28.02.09р. він відпочивав з друзями у кафе «Верховина». Він голосно розмовляв, оскільки перебував у нетверезому стані. Близько 20год. до їх столику підійшов незнайомий чоловік і зробив зауваження на рахунок його поведінки. Він відразу встав і пішов за незнайомцем. Наздогнавши його, за плечі розвернув його обличчям до себе, взяв його руками за одяг і почав шарпати. В цей час підійшла незнайома жінка і намагалась їх розборонити. Жінку він відштовхнув у сторону і правою рукою наніс удар незнайомцю в голову, від чого останній спав на спину біля барної стойки. Після цього він підійшов до потерпілого і з лівої сторони наніс йому один удар ногою по голові. До місця конфлікту підійшли люди, вивели його на вулицю.(а.с.51)

Аналогічні покази ОСОБА_4 давав і в якості обвинуваченого (а.с.60).

Показання ОСОБА_2   про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 28.02.09р. в кафе «Верховина підтверджуються показами свідків, допитаними в ході судового слідства.

 Так, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили факт перебування підсудного у той день у нетверезому стані та його розмови у підвищеному тоні і стуканні ним рукою по столі у кафе, що стало підставою для ОСОБА_2 зробити йому зауваження.

Свідок ОСОБА_5 ствердила, що після того як її чоловік зробив ОСОБА_4 зауваження щодо неналежної поведінки останнього, ОСОБА_4 вдарив його кулаком в обличчя, від чого той впав і вже лежачому, він наніс ще один удар ногою.

Покази свідка ОСОБА_5 про отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджується показами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що коли він приїхав у кафе на виклик свого батька, то побачив ОСОБА_2,  який тримався за голову руками і скаржився на головну біль. Він в той день потерпілого завіз додому.

Під час відтворення обстановки і обставин події, проведеного з дотриманням процесуального законодавства ОСОБА_4 детально показав і розказав яким чином він наносив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, кількість нанесених йому ударів, вказав на місце вчинення злочину, (а.с.52-54). Аналогічні покази підсудний давав і під час проведення очних ставок із  свідком ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_2 26.03.2009р. (а.с.41-44)

Із  акту судово-медичного обстеження №74 від 06.03.09р.(а.с.18-19), вбачається, що у ОСОБА_2 01.03.09р. при його госпіталізації у нейрохірургічне відділення Рівненської ЦМЛ лікарями було виявлено травму у вигляді черепно-мозкової травми, струса головного мозку(параорбітальні крововиливи) та перелому виличної кістки зліва, що підтверджується наведеними у медичній карті №4125 клінічними даними та проведеним оперативним втручанням.

Відсутність ознак зрощення в краях перелому вказують на те, що ушкодження утворились незадовго до звернення ОСОБА_2 за меддопомогою і можливість їх виникнення 28.02.09р. не виключається. ОСОБА_5 тілесні ушкодження виникли від тупих предметів. Тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, а у вигляді перелому виличної кістки зліва, кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження по критерію довготривалого розладу здоров’я.

  Із судово-медичної експертизи №90 від 24.03.09р. вбачається, що вищевказані тілесні ушкодження, що виявлені у потерпілого ОСОБА_2, виникли внаслідок нанесення ударів як кулаками рук та взутими ногами. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, а саме параорбітальні крововиливи, перелом тіла виличної дуги зліва виникли від як менш двох травматичних дій(ударів). Тілесні ушкодження не характерні для виникнення під час падіння потерпілого на тверду рівну поверхню або виступаючі предмети. Потерпілий перебував у вертикальному так і близькому до нього положенні з послідуючим переміщенням тіла потерпілого в горизонтальне або близьке до нього положення.(а.с.22-23)

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи, локалізацію та характер тілесних ушкоджень, їх механізм нанесення, співпадання по часу їх спричинення, суд приходить до висновку, що підсудний умисно наніс ОСОБА_2 не менше одного удару кулаком руки в голову та не менше одного удару ногою в ліву частину голови.

Вищезазначені докази щодо обставин виникнення тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого, узгоджуються між собою і сумнівів у суду не викликають.

Суд критично оцінює покази підсудного, дані ним в суді щодо кількості нанесених ним ударів для потерпілого,   ймовірність спричинення таких тілесних ушкоджень іншими учасниками конфлікту,   оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового слідства та спростовуються в сукупності показами потерпілого, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 26.03.09р., протоколами очних ставок з свідком ОСОБА_5 та потерпілим та висновком судово-медичної експертизи.

Таким чином, суд вважає, що версія ОСОБА_4, що висловлена ним під час судового слідства щодо обставин виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого, виникла як засіб його захисту та  ухилення від відповідальності за вчинений злочин.

В ході судового слідства не знайшли свого підтвердження доводи підсудного стосовно того, що до нього застосовувались недозволені методи слідства, а саме вчинення тиску слідчим, у вигляді погроз закриття його у СІЗО, якщо не підпише написаних ним показів.

Допити підсудного під час досудового слідства проводились у відсутності захисника за клопотанням ОСОБА_4, будь-який тиск на нього як на підозрюваного, обвинуваченого органами досудового слідства не чинився /а.с. 47-48, 49, 141-145/, про що свідчить відсутність заяв в протоколах та скарг в правоохоронні органи з цього приводу, показами  слідчого Либака С.В., допитаного в якості свідка по справі.    

Суд вважає, що органи досудового слідства вірно кваліфікували дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України як умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Підсудний за місцем проживання характеризується позитивно.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, у відповідності із ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, обставини  цього злочину, його наслідки, дані про  особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить із вимог статті 12 КК України, яка відносить злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України КК України до категорії середньої тяжкості.

Пом’якшуючих покарання обставин суд не встановив.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Оцінивши зібрані докази в сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність призначення підсудному покарання в межах санкції статті КК у вигляді обмеження волі. Суд вважає, що підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України не має.

До початку судового слідства був заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення 4475грн. матеріальної шкоди та 15тис.грн. моральної шкоди. В ході судового слідства потерпілий збільшив розмір позовних вимог. Просить стягнути з врахуванням індексу інфляції 5012грн. матеріальної шкоди та 20тис.грн.моральної шкоди.

Підсудний цивільний позов визнав частково. Згідний відшкодувати втрачену заробітну плату в розмірі 1600грн., витрати на ліки, що підтверджуються чеками, витрати на проїзд в розмірі 250грн. та моральну шкоду в розмірі 2тис.грн.

Цивільний позов по стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає до часткового  задоволення, виходячи із таких підстав.

Ст.1195 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Діючим законодавством встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно наданих потерпілим чеків, витрати на лікарські препарати, що необхідні були для лікування, ОСОБА_2 становлять 234,53грн. (а.с.126) Позовні вимоги в частині втраченого заробітку в розмірі 1600грн.(а.с.128) та витрати на проїзд в розмірі 250грн. підсудним визнаються в повному об’ємі.

Відповідно до ст.2 Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян,  одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

  Відшкодування матеріальної шкоди потерпілому в даному випадку носить разовий характер, а тому позовні вимоги про стягнення її з врахуванням індексу інфляції є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Отже, стягненню з підсудного на користь потерпілого підлягає втрачений заробіток в розмірі 1600грн., витрати на проїзд в розмірі 250грн. та витрати на лікування в розмірі 234грн.53коп., всього 2084грн.53коп.

Ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода заподіяна громадянину діями іншої особи, яка порушила її законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Моральна шкода, спричинена позивачу, полягає в тому, що в наслідок нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_2 переніс фізичний біль, сильні душевні та фізичні страждання, був порушений його нормальний спосіб життя, пошкоджено здоров’я, частково втрачено слух, в зв’язку з чим вимушений був перебувати у лікарні, відчував душевний дискомфорт.

Суд вважає, що сума моральної шкоди (20тис.грн.), що заявлена потерпілим є завищеною і вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 її в розмірі 8тис.грн.

 Судові витрати та речові докази відсутні. Цивільних позов закладом охорони здоров’я, органом Міністерства фінансів України або прокурором про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину не заявлений.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

 ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання –1(один)рік обмеження волі.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту  з залу судового засідання.

Стягнути з   ОСОБА_4 на   користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі  2084(дві тисячі вісімдесят чотири)грн.53коп., моральну шкоду в розмірі 8000(вісім тисяч)грн., всього 10 084(десять тисяч вісімдесят чотири)грн.53коп. В решті позовних вимог потерпілому відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення,   а засудженому, який перебуває під вартою-в той же строк, але з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація