Справа № 2-27/07

РІШЕННЯ

 іменем    України

15 березня  2007 року     Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Миронової О.В.

при секретарі - Матвеєвій Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання рішення виконкому Вознесенської міської ради Мико­лаївської області від 21.09.1993 року за НОМЕР_1 частково незаконним та його часткове скасування і визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ви­конавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання рішення виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів від 21.09.1993 року за НОМЕР_1 ча­стково незаконним та його часткове скасування і визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю. В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_2 Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів від 21.09.1993 року НОМЕР_1 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га. Позивачка вважає, що дане рішення виконкому є незаконним та підлягає скасуванню, так як ви­конком Вознесенської міської ради, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки порушив право на безоплатне отримання позивачкою земельної ділянки, що раніше була передана для користування ОСОБА_1 так, як ОСОБА_2 була передана у власність частина земельної ділянки, якою позивачка користувалася багато років до цього. ОСОБА_2 самовільно перенесла межу земельної ділянки і почала фактично користуватися землею, яка була передана в користування позивачці та її чоловіку. Рішення виконавчого комі­тету Вознесенськой міської ради було прийняте без врахування даних бюро технічної інвентарі-зації на час передачі у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 та без врахування даних про виділення земельної ділянки в АДРЕСА_2. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з'явилася про час та місце слухання спрви пові­домлена належним чином.

В судовому засіданні представники позивачки підтримали її позовні вимоги.

Представник відповідача - виконкому Вознесенської міської ради позов не ви­знала, так як рішення про передачу ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки було прийняте відповідно до вимог законодавства.

ОСОБА_2 та її представник позов не визнали, так як рішення про предачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки було прийняте відповідно до вимог чинного на той час законодавства і межі земельної ділянки були визначені з врахуванням наданої технічно документації.

Представник третьої особи - Вознесенського міського відділу земельних ресурсів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши інші докази, суд приходить до такого.

Виконкомом Вознесенської міської ради 21 вересня 1993 року було прийняте рі­шення про передачу ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства площею 1115 кв.м., роз­ташованої в АДРЕСА_1, що підтверджу­ється копією зазначеного рішення. На підставі даного рішення ОСОБА_2 отримала Державний акт на право приватної власності на землю виданий 16 грудня 1993 року, згідно якого їй у приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,1000 гектарів, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю.

Зазначене рішення виконкому було прийняте на підставі Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 15.02.1993 року.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро техні­чної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 надала виконкому Вознесенськой міської ради всі відповідні документи для прийняття рішення про передачу їй у приватну власність замельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, а саме: заяву та технічний паспорт. Звідси, рішення Виконкому Вознесенської міської ради 21 вересня 1993 року про передачу ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки для обслуговува­ння житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства площею 1115 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, є законним та обгрунтованим.

Доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 самовільно перенесла межу земельної ділянки і незаконно почала користуватися частиною земельної ділянки, яка була надана у кори­стування ОСОБА_1, розташованою в АДРЕСА_2, не мо­жуть бути прийняті судом до уваги, так як відповідно до договору купівлі-продажу укладеного 24.12.1975 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4(продавці), посвід­ченого нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Гарбуз Т.В., ОСОБА_2 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1116 кв.м., що підтверджується копією зазначеного до­говору та схематичним планом ділянки АДРЕСА_1, де за­значено, що зміни до 2002 року проводилися тільки 22.10.1974 року і відносилися до вилучення на підставі рішення Міської Ради частини земельної ділянки для будівництва магазину по АДРЕСА_3. Також з зазначеного схематичного плану видно, що ширина земельної ділянки в кінці огороду, як в 1974 році, так і по теперешній час складає 17,65 м., що свідчить про те, що зазначена межа земельної ділянки ніким не переносилася.

Звідси, так як єдиною підставою на яку посилається позивач з вимогою про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю від 16 грудня 1993 року, згідно якого ОСОБА_2 у приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,1000 гектарів, є незаконність рішення виконкому Вознесенської міьскої ради НОМЕР_1 від 21.09.1993 рокупро передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність, то, так як суд дійшов до висновку, що дане рішення є законним, то і підстави для визнання недійсним Державного акту відсутні.

Посилаючись на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання рішення виконкому Вознесенської міської ради Миколаївської області від 21.09.1993 року за НОМЕР_1 частково незаконним та його часткове скасування і визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визна­ння рішення виконкому Вознесенської міської ради Миколаївської області від 21.09.1993 року за НОМЕР_1 про передачу ОСОБА_2 в приватну власність земельної діля­нки для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в АДРЕСА_1 площею 1115 кв.м., частково незаконним та його часткове скасування і визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю від 16 грудня 1993 року виданого ОСОБА_2, яка мешкає в АДРЕСА_1 - відмовити в зв'язку з їх незаконністю та необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через

Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом

10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подан­

ня заяви про апеляційне оскарження.