Справа 1-21

2010 рік

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    1 березня 2010 року Балтський районний суд Одеської області в складі

        ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ К.М.

        ПРИ СЕКРЕТАРІ  - ПОГРЕБНЮК Л.М.

        ЗА УЧАСТЮ АДВОКАТІВ – ОСОБА_1, ОСОБА_2

        ПОТЕРПІЛОЇ        -  ОСОБА_3,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балті кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого головою СФГ «Ірен+», одруженого, має двох неповнолітніх дітей, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, не маючого судимості,

-   у скоєнні злочину, передбаченого ст..356 КК України,

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_4 обвинувачується  в тому, що він 21 жовтня 2006 року приблизно о 12 год., скориставшись відсутністю ОСОБА_3 в торговому павільйоні, розташованому в м.Кодимі  Одеської області на пл..Пашкевича, який вона орендує в СФГ «Ірен+» на підставі договору оренди від 1.01.2006 р., безпідставно, самовільно, всупереч  вказаному договору, зрізав замки на вхідних дверях павільйону, замінив їх своїми, проник до приміщення, де залишався її товар та грошова виручка, і не повернув їх, чим потерпілій завдано матеріальної шкоди, що виразилась у вартості неповернутого товару – 88750 грн., грошових коштів – 8000 грн., крім того упущена вигода складає 54062 грн., а також їй завдано моральної шкоди в сумі 25000 грн.

    Суд, дослідивши докази у справі, дійшов до переконання, що в діях підсудного відсутній склад злочину з слідуючих підстав.

    Підсудний ОСОБА_4 винним себе у скоєнні злочину не визнав та пояснив, що в м.Кодимі по вул.Леніна,47б знаходиться магазин-павільйон, належний СФГ «Ірен+», директором якого він являється. В цьому павільйоні реалізатором товару працювала ОСОБА_3, яка також являється СПД. Трудові відносини між СФГ «Ірен+» та ОСОБА_3 належним чином не оформлялися. Весь товар, що реалізовувався із павільйону, належить СФГ «Ірен+». У ОСОБА_3 є своя торгова точка, з якої вона реалізовувала свій власний товар.   По пл..Пашкевича у нього немає будь-якої торгової точки, отже він не міг її здавати будь-кому в оренду. Договір оренди, наданий позивачкою, вважає нікчемним, оскільки його предметом є неіснуюча будівля, однак дійсно такий варіант договору він підписував, так як мав намір у майбутньому придбати торгову точку на пл..Пашкевича, тому склали із ОСОБА_3 чорновий варіант договору. Але цей договір не стосується його павільйону, розташованого по вул..Леніна, 47б.  Оскільки в жовтні 2006 р. йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 вивозить  з павільйону товар, належний господарству, він 21.10.2006 р. прийшов до павільйону, але він був закритий. Він став телефонувати ОСОБА_3, щоб та відкрила павільйон, але вона не відповідала. Тоді він звернувся до Кодимського РВ ГУМВС і в присутності співробітника райвідділу замінив замки на вхідних дверях павільйону та опечатав їх печаткою СФГ «Ірен+». Він запропонував ОСОБА_3 провести інвентаризацію товару, але у призначений час вона не з’явилась. Тоді він разом з іншими особами, яких він запросив для участі у інвентаризації, розпочали її проведення, в цей час до павільйону зайшла ОСОБА_3, вчинила сварку та відмовилась прийняти участь в інвентаризації. Таким чином він не порушував прав потерпілої, не завдавав їй шкоди.

    Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що вона орендувала у СФГ «Ірен+» торгову точку – павільйон, розташований в м.Кодимі Одеської області по пл..Пашкевича, на підставі договору оренди від 1.01.2006 р. ОСОБА_5 товар, який вона реалізовувала з цієї торгової точки, належить їй, і СФГ «Ірен+» до нього будь-якого відношення не має. Також у неї є своя власна торгова точка, з якої вона реалізовує свій товар. 21 жовтня 2006 року приблизно о 12 год.  вона закрила павільйон, що орендує, і поїхала додому. В цей час ОСОБА_4 замінив замки на дверях та опечатав їх. Вона телефонувала ОСОБА_4, але той повідомляв, що він знаходиться у м.Котовську, тому не може з нею зустрітися. Згодом вона дізналася, що у павільйоні проводиться інвентаризація, прийшла туди, але участі в інвентаризації не приймала. В павільйоні залишався її товар на суму   88750 грн., грошові кошти – 8000 грн., які їй ОСОБА_4 не повернув, а також документи на товар. Крім того, внаслідок таких дій ОСОБА_4 вона не мала змоги займатись торгівельною діяльністю, і упущена вигода складає 54062 грн., а також їй завдано моральної шкоди в сумі 25000 грн. Підтвердити документально суму матеріального збитку вона не може, так як всі документи залишились в магазині.

    Свідок ОСОБА_5 пояснила, що на території автостанції в м.Кодимі є вагончик, з якого проводить реалізацію товару ОСОБА_6 Чиїм товаром торгує ОСОБА_3, їй не відомо.

    Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він з квітня по жовтень 2006 року на прохання ОСОБА_3 займався доставкою товару до її торгівельного вагончика, чий це вагончик, йому не відомо.

    Свідок ОСОБА_8 пояснив, що проживає неподалік від торгової точки, з якої реалізовує товар ОСОБА_3 Він завжди бачив там тільки ОСОБА_3, ОСОБА_4 побачив тільки тоді, коли він опечатав магазин.

    Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_4 являється її братом, він очолює СФГ «Ірен+». У цього господарства був спочатку вагончик, а потім його добудували та обладнали під магазин. Реалізатором працювала ОСОБА_3 Восени 2006 р. вона побачила, як ОСОБА_3 виносила з магазину товар та загружала в автомобіль, та повідомила про це ОСОБА_4, який відповів, що під’їде до магазину.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він працює дільничним інспектором Кодимського РВ ГУМВС. За розпорядженням чергового РВ він був присутнім біля торгової точки та чув, що ОСОБА_4 телефонував ОСОБА_3, але та не відповідала. Тоді у його присутності ОСОБА_4 замінив замки на дверях магазину та опечатав їх. Через деякий час він знову був присутнім, коли ОСОБА_4 відкривав двері та разом з комісією заходив до магазину. При цьому цілісність опечатування дверей порушена не була.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює реалізатором в СФГ «Ірен+» в магазині-павільйоні, де раніше працювала ОСОБА_3, та  приймала участь в інвентаризації товару в цьому магазині. Разом з іншими членами комісії вони проводили інвентаризацію, до магазину зайшла ОСОБА_3, вчинила сварку, почала ображати ОСОБА_4 Він запропонував ОСОБА_3 прийняти участь в інвентаризації, а якщо не бажає, то щоб не заважала працювати, на що ОСОБА_3 залишила приміщення магазину та пішла.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він раніше з дозволу ОСОБА_4 брав товар у борг в магазині-павільйоні, де працювала ОСОБА_3 Цей товар належав ОСОБА_4 Чи був у цьому ж магазині товар ОСОБА_3, йому не відомо. Також він згодом на прохання ОСОБА_4 приймав участь в інвентаризації товару в цьому ж магазині.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що його дружина ОСОБА_3 орендувала у СФГ «Ірен+» торгівельний вагончик, за оренду якого сплатила СФГ орендну плату. Товар у цей вагончик спочатку постачав ОСОБА_4, а потім він з дружиною почав замовляти товар у постачальників. Крім того неподалік розташований їхній вагончик. ОСОБА_4  приїхав до магазину та повідомив про велику нестачу і став перераховувати товар, що знаходився у вагончику, який орендувала його дружина. 21 жовтня 2006 р. він з дружиною поїхав додому, щоб вигрузити товар, в цей час ОСОБА_4 замінив замки на вагончику, належному СФГ «Ірен+», та опечатав його. Товар, що залишався у магазині, належить ОСОБА_3

Згідно договору оренди від 01.01.2006 р. СФГ «Ірен+» та ОСОБА_3 уклали договір оренди приміщення по вул..Пашкевича для торгівлі будматеріалами (а.с.6).

Згідно виписки з рахунку від 12.07.2006 р. ОСОБА_3 сплачено податок з доходів фізичних осіб та інших видів діяльності  в сумі 23.40 грн. (а.с.7).

Згідно копії акту закупок від 21.10.2006 р. ОСОБА_3 придбала товар вартістю 1698 грн. (а.с.9).

Згідно копії договору оренди від 23.08.2002 р. ОСОБА_3 уклала договір оренди з Одеським обласним підприємством автобусних станцій місця для встановлення контейнера для торгівлі вапном (а.с.10).

Згідно копії договору оренди від 02.12.2003 р. ОСОБА_3 уклала договір оренди з Одеським обласним підприємством автобусних станцій вагончика для відкриття торгової точки (а.с.11).

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 1.01.2006 р. ОСОБА_3 здійснює роздрібну торгівлю товарами в контейнерах продовольчими та непродовольчими товарами в м.Кодимі по вул..Привокзальній (а.с.12).

Рішенням Кодимської міської ради №33 від 23.05.2006 р. ОСОБА_3 дано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення, експлуатації та обслуговування  павільйону по вул..Леніна в районі жилого будинку 47 (а.с.13).

Згідно ксерокопії рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради №153 від 29.07.2005 р. дано дозвіл СФГ «Ірен+» на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину з продажу будівельних матеріалів в м.Кодимі на пл..Пашкевич., а згідно іншої ксерокопії цього ж рішення – в м.Кодимі по вул..Леніна. (а.с.102, 103).

Згідно ксерокопії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за СФГ «Ірен+» зареєстровано право власності на магазин-павільйон за адресою м.Кодима вул..Леніна,47б (а.с.104-105).

Згідно ксерокопії рішення виконкому Кодимської міської ради №360 від 25.06.2007 р. вирішено оформити право особистої власності СФГ «Ірен+» під магазин-павільйон по вул..Леніна,47б в м.Кодима.(а.с.112).

29.02.2008 р. прокурором Кодимського району внесено протест на рішення виконкому Кодимської міської ради №360 від 25.06.2007 р. , так як на момент його винесення  був відсутній акт державної комісії про прийняття його в експлуатацію. (а.с.228).

Рішенням Кодимського районного суду від 03.07.2009 р. відмовлено у задоволенні позову СФГ «Ірен+» до Кодимської міськради  про визнання незаконним та скасування рішення виконкому №46 від 28.03.2008 р., яким скасоване рішення  №360 від 25.06.2007 р.(а.с.311-313).

Згідно копій видаткових накладних, рахунків СФГ «Ірен+» у 2006 р. придбало товар (а.с.120, 121, 125-128).

Відповідно до накладних у 2006 р. СФГ «Ірен+» відпустило, а ОСОБА_3 одержала товар. (а.с.129-132).

Постановою органу дізнання від 06.11.2006 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою голови СФГ «Ірен+» ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 не повертає йому кошти за отримані на реалізацію будівельні матеріали, на підставі ст..6 п.2 КПК України, оскільки вбачаються цивільно-правові відносини (а.с.134).

Згідно акту вибору земельної ділянки від 29.08.2006 р. СФГ «Ірен+» вибрано для розміщення, експлуатації і обслуговування магазину-павільйону по торгівлі господарськими товарами по вул..Леніна, 47б в м.Кодимі (а.с.136-137).

Рішенням Кодимської міськради №108 від 11.09.2006 р. затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування вказаної земельної ділянки (а.с.138).

Згідно копії акту  17.11.2006 р. в магазині «Будматеріали» комісійно проведено інвентаризацію (а.с.146-148).

Як вбачається з тексту ухвали господарського суду Одеської області від 21.02.2007 р. договір оренди від 1.01.2006 р. між СФГ «Ірен+» та ОСОБА_3 визнається неукладеним (а.с.150-152).

Згідно ксерокопії видаткових накладних у 2006 р. ОСОБА_13 та ОСОБА_3 придбали товар  (а.с.155-172, 205-218).

Згідно повідомлення Кодимського РВ ГУМВС України в Одеській області від 25.01.2010 р. кримінальна справа, порушена за фактом крадіжки майна у гр.-ки ОСОБА_3, закрита на підставі ст.6 п.2 КПК України.(а.с.303).

Згідно ксерокопії повідомлення Кодимського РЦЗ від 09.11.2009 р. ОСОБА_3 з 2006 р. працівником СФГ «Ірен+» не значиться. (а.с.270)

Згідно ксерокопії договору застави майна від 13.06.2006 р. ОСОБА_3 надала у заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк» вагончик, телевізор та будматеріали.(а.с.309-310).

Згідно копії проекту відведення земельної ділянки, плану земельної ділянки підприємцю ОСОБА_14 відводиться земельна ділянка для розташування тимчасового торгівельного кіоску  по вул..Леніна в м.Кодимі, а додані фотознімки відображають розташування вказаного кіоску поруч із магазином-павільйоном «Будматеріали». (а.с.288-290)

Оцінюючи перелічені докази в сукупності, суд виходить з того, що наявні у справі рахунки та накладні на придбання товару ОСОБА_3 та ОСОБА_13, а також договір застави будматеріалів не є беззаперечним доказом того, що придбаний ними та переданий у заставу «ЗАТ КБ «ПриватБанк» товар реалізовувався та зберігався у магазині-павільйоні, належному СФГ «Ірен+», а не в торговій точці, належній ОСОБА_3, що розташована поруч із вказаним магазином-павільйоном.

Наявність двох рішень виконкому Кодимської міськради №153 від 29.07.2005 р., якими  дано дозвіл СФГ «Ірен+» на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину з продажу будівельних матеріалів в м.Кодимі за різними адресами - пл..Пашкевич та  вул..Леніна також не доводить факт наявності у СФГ «Ірен+» торгової точки саме по вул..Пашкевича (договір оренди на яку від 1.01.2006 р. наявний у матеріалах справи), оскільки в судовому засіданні встановлено, що у СФГ «Ірен+» є тільки один магазин-павільйон, що не заперечувала і сама потерпіла, та що він знаходиться саме за адресою м.Кодима вул..Леніна,47б. Вказаний факт підтверджено, крім показань підсудного, актом вибору земельної ділянки від 29.08.2006 р., наявними у справі фотознімками, достовірність яких не оспорюється учасниками процесу, які свідчать про те, що магазин-павільйон «Будматеріали», належний СФГ «Ірен+», знаходиться поряд з однієї сторони з торгівельним вагончиком потерпілої ОСОБА_3, а рішенням Кодимської міськради №33 від 23.05.2006 р. їй дано дозвіл на підготовку матеріалів для розташування торгової точки в м.Кодимі саме по вул..Леніна в районі житлового будинку 47, з іншої сторони – з торгівельним кіоском ОСОБА_14, а відповідно до проекту відведення земельної ділянки та плану земельної ділянки йому відведена земельна ділянка саме по вул..Леніна в м.Кодимі.

На підставі рішення виконкому міськради №360 від 25.06.2007 р. за СФГ «Ірен+» було зареєстровано право власності на магазин-павільйон за адресою м.Кодима вул.. Леніна, 47б. Не зважаючи на те, що  вказане рішення виконкому скасоване, підставою для його скасування послужила відсутність акту державної комісії про прийняття його в експлуатацію, але ніяким чином не пов’язано з адресою цього об’єкту.

За таких обставин є недоведеним факт оренди магазину-павільйону ОСОБА_3 у СФГ «Ірен+».

Крім того, в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_4, перш ніж проводити інвентаризацію товару в павільйоні, створив умови для участі у її проведенні потерпілої ОСОБА_3, а саме, телефонував їй, а замінивши замки, сам  до магазину не заходив, при проведенні інвентаризації пропонував ОСОБА_3 прийняти участь у її проведенні, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11

Показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 також не доводять той факт, що в магазині-павільйоні знаходився товар, належний ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підтвердили факт реалізації товару ОСОБА_3, однак чий це товар, їм не відомо; свідок ОСОБА_7 пояснив, що він на прохання ОСОБА_3 підвозив їй товар, однак ці показання також не є беззаперечним доказом, що цей товар придбаний саме ОСОБА_3 та що він станом на 21.10.2006 р. знаходився у магазині-павільйоні.

До показань свідка ОСОБА_13 суд ставиться критично, оскільки він є чоловіком потерпілої ОСОБА_3, стверджував, що товар був їхньою спільною власністю, отже він є зацікавленою особою.

За таких обставин відсутні належні докази, які б беззаперечно доводили належність ОСОБА_3, а не СФГ «Ірен+»  товару, що знаходився у магазині-павільйоні,   отже і самовільне, всупереч установленому законом порядку  вчинення ОСОБА_4 дій, якими заподіяна значна шкода інтересам потерпілої ОСОБА_3, а в силу ст..62 Конституції України  обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності  вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані докази дають суду підстави для висновку про відсутність в діях підсудного ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст..356 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3,відповідно до ч.3 ст.328 КПК України підлягає залишенню без розгляду, оскільки в діях підсудного відсутній склад злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст..323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст..356 КК України, визнати невинним, оправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3, залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області в п’ятнадцятиденний строк  з часу його проголошення.

                СУДДЯ