Справа №2-а- 183 /10
П О С Т А Н О В А
іменем України
27 січня 2010 року Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Скляренко С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, в якому просила суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу, та недоплачену щомісячну допомогу за період з 01.01.2008 до 31.12.2008 року
Позовні вимоги позивач обґрунтовувала наступним.
Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни».
В судове засідання позивач не прибула, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно, належним чином. В наданих до суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Справу просив розглядати за відсутності представника відповідача. В обґрунтування своїх доводів зазначив наступне. Законом не був встановлений механізм розрахунків підвищення до пенсій, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульований шляхом внесення змін в цю статтю Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (п.п.2 п. 41 розділ 2) згідно з якими дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, для учасників війни, яке відповідно до ст. 14 цього Закону становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008 року положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, як такі, що визначені неконституційними. Починаючи з 22.05.2008 року набрала законної чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема статтею 8 встановлено, що «Дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, для учасників війни проводиться у таких розмірах: з 22.05. – 48,10 грн., з 01.07. – 48,20 грн., з жовтня – 49,80 грн. Також, відповідач просив відмовити в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».
Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Окрім того, відповідачем надана до суду довідка про фактично виплачені позивачу суми підвищення до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з якої вбачається, що протягом 2008 року зазначене підвищення виплачувалось в таких розмірах: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.06.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції «дітям війни (крім тих, на які поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року, особам, які мають статус «дитина війни» нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідками УПФУ.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п.п. 61, 62, 66 розділу 2, п.3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року УПФУ повинен був нараховувати та сплачувати особам, які мають статус «дитина війни» доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, УПФУ з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи особам, які мають статус «дитина війни» доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», УПФУ діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
При визначенні розміру доплати до пенсії, що підлягає сплаті за період з 22.05.2008 року слід враховувати сплачену відповідачем доплату до пенсії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме доплату до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч.3 та ч.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 - є Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова , за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України.
Згідно з абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсій, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсій.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Ленінському районі м.Харкова доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Виходячи із змісту ст.3 та п.2 ч.1 ст.17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими.
Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між Позивачем і державою встановлений певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Суд вважає, що вимога позивача про поновлення їй строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом підлягає задоволенню, оскільки позивач не мала можливості своєчасно звернутися до суду через свій похилий вік та незадовільний стан здоров’я, а її право на отримання доплати до пенсії було порушено відповідачем внаслідок невиконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” після визнання неконституційними деяких положень Законів України, що в свою чергу призвело до звуження обсягу її прав. Тому суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно зі ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом – продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 – пропущений строк для звернення до суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О.Скляренко
ОСОБА_1
вул.Біломорська 35
м.Харків 61139
Управління Пенсійного Фонду
Ленінського району м.Харкова
вул.Ярославська,18\15-а
м.Харків 61052
12.01.2010 року
Ленінський районний суд м. Харкова направляє копію рішення суду від 12.01.2010 року про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни” для відома.
Додаток: за текстом.
Суддя С.О. Скляренко
ОСОБА_1
вул.Біломорська 35
м.Харків 61139
Управління Пенсійного Фонду
Ленінського району м.Харкова
вул.Ярославська,18\15-а
м.Харків 61052
12.01.2010 року
Ленінський районний суд м. Харкова направляє копію рішення суду від 12.01.2010 року про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни” для відома.
Додаток: за текстом.
Суддя С.О. Скляренко
ОСОБА_1
вул.Біломорська 35
м.Харків 61139
Управління Пенсійного Фонду
Ленінського району м.Харкова
вул.Ярославська,18\15-а
м.Харків 61052
12.01.2010 року
Ленінський районний суд м. Харкова направляє копію рішення суду від 12.01.2010 року про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни” для відома.
Додаток: за текстом.
Суддя С.О. Скляренко