Справа 2-1678
2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 р. м. Білгород-Дністровський
Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого – судді Шевчук Ю.В.
при секретарі – Мамончик К.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів, вказуючи, що від спільного шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітнього сина, який має потребу в утриманні, однак через те, що відповідач не надає матеріальної допомоги, вихованням дитини не займається, позивачка змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні з позовом погодився.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 22 квітня 2009 року шлюб між сторонами було розірвано, від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час сторони шлюбні відносини не підтримують, проживають окремо один від одного, дитина знаходиться на утриманні матері, тобто позивачки, яка також самостійно займається і вихованням дитини.
На даний час через не достатність заробітку у позивачки склалось скрутне становище, коштів на утримання дитини не вистачає, оскільки дитина неповнолітня, потребує багато затрат для розвитку, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, вихованням не займається, у зв'язку з чим ставить позивачку у тяжке матеріальне становище.
У відповідності зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до виконання їхнього повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 обґрунтовані і підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,11, 130, 174, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.10.2009 року до повноліття дитини, тобто до 07.07.2014 року, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для відповідної категорії дітей.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 державне мито в сумі 51 грн. на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: