Копія

Справа № 2-497/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді             Ярошенко Т.О.

при секретарі             Шаміладзе В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ВАТ «Нафтопроммаш»

про стягнення боргу по заробітній платі з урахуванням індексів інфляції, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010 року позивач  звернувся до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що з 25.05.2009 року працював на посаді охоронника у Відкритому акціонерному товаристві «Нафтопроммаш». 30.11.2009 року він був звільнений з вказаної посади. Відповідачем за період з липня 2009 року по грудень 2009 року йому не виплачено заробітну плату в сумі 3232,92 гривни.  З урахуванням індексів інфляції за 2009 та 2010 роки у зв?язку з підвищенням цін на  товари, тарифи, послуги заборгованість відповідача позивачу складає 3386,21 гривень, крім того відповідач заборгував позивачу середній місячний заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 762,60 гривень. Так як відповідач не своєчасно виплатив позивачу заробітну плату та інші належні йому грошові виплати, він спричинив ОСОБА_1 суттєву моральну шкоду, яка виявилася в тому, що були порушені його законні права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

В зв?язку з цим просить стягнути з відповідача на його користь борг по заробітній платі з урахуванням індексів інфляції в сумі 3386,21 гривень, середньомісячний заробіток за весь час затримки по  день фактичного розрахунку в сумі 762,60 гривень, витрати, пов?язані зі сплатою послуг аудитора та юридичної допомоги в сумі 230 гривень, а також моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В суді позивач свої вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, зазначивши що дійсно мається заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу в розмірі 3232,92 гривень, а з урахуванням індексу інфляції  3386,21 гривень. В решті позовних вимог  заперечує, виходячи з того, що затримка виплати заробітної плати позивачу сталася не з вини самого підприємства. ВАТ «Нафтопроммаш» позбавлене можливості виплачувати заробітну плату працівникам внаслідок глибоких кризових явищ, що спостерігаються в економіці України. Так як вина відповідача у не проведенні розрахунку з позивачем відсутня, вважає, що не підлягає стягненню моральна шкода, розмір якої необґрунтований та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Так, судом встановлено, що з 25.05.2009 року по 30.11.2009 року ОСОБА_1 працював у Відкритому акціонерному товаристві “Нафтопроммаш”(а.с. 2). 30.11.2009 року  він був звільнений з ВАТ  «Нафтопроммаш»  згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України, згідно Наказу № 590-к від 30.11.2009 року (а.с. 5).

 Встановлено, в день звільнення позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі, яка станом на 13.04.2010 року  становить 3232,92 гривень, що підтверджується довідкою (а.с.25) Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш».

Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він  у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред?явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності і цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд вважає, що дійсно право ОСОБА_1  порушено, його треба захистити, йому не виплачена заробітна плата, а тому вимоги позивача підлягають частковому  задоволенню з таких підстав.

 Представник відповідача в судовому засіданні не довела відсутність вини ВАТ «Нафтопроммаш» у не проведенні розрахунку при звільненні позивача у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. В судовому засіданні представник позивача визнала позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати з урахуванням індексів інфляції в сумі 3386,21 гривень.

 Доводи представника відповідача про наявність у ВАТ «Нафтопроммаш» значної заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства та особами, звільненими з підприємства, на думку суду, не доводять відсутність вини підприємства у затримці розрахунку при звільненні позивача.

При затримці розрахунку при звільненні на користь працівника за весь час затримки стягується середній заробіток, вирахуваний відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» від 19.10.2009 року середньомісячний заробіток  ОСОБА_1 складає 762,60 гривень(а.с. 3).

Суд вважає, що середній заробіток повинен бути виплачений позивачу за весь час затримки по день постановлення рішення, а саме з  01.12.2009 року по 14.04.2010 року в розмірі 3362,34 гривень, так як середня заробітна плата за вказаний період становить 762,60 гривень х 4 місяці = 3050,40 гривень; 34,66 гривень х 9 робочих днів за період з 01.04.2010 року по 14.04.2010 року = 311,94 гривень, а всього складає 3050,40 гривень + 311,94 гривень = 3362,34 гривень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 3386,21 гривень та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 3362,34 гривень.

Суд також приймає до уваги розрахунок позивача щодо нарахування індексу інфляції на невидану заробітну плату з липня 2009 року по грудень 2009 року і вважає його вірним, а саме розрахунок інфляції за липень-грудень 2009 року та січень 2010 року (0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018) х 100 = 105,3 %; розрахунок індексу інфляції за серпень-грудень 2009 року та січень 2010 року (0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018) х 100 = 105,4 %; розрахунок індексу інфляції за вересень-грудень 2009 року та січень 2010 року (1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018) х 100 = 105,6 %; розрахунок індексу інфляції за жовтень-грудень 2009 року та січень 2010 року (1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018) х 100 = 103,85 %; розрахунок індексу інфляції за грудень 2009 року та січень 2010 року (1,009 х 1,018) х 100 = 102,72 %.

Заборгованість по заробітній платі згідно наданої довідки (а.с. 6-7) за 2009 рік складає по місяцях: за  липень заборгованість по зарплаті складає 184,04 гривні, індекс інфляції складає 105,3 %, заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 193,79 гривень; за серпень заборгованість по зарплаті складає 743,62 гривні, індекс інфляції складає 105,4 %, заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 783,78 гривень; за вересень заборгованість по зарплаті складає 636,69 гривень, індекс інфляції складає 105,6 %, заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 672,34 гривень; за жовтень заборгованість по зарплаті складає 703,80 гривень, індекс інфляції складає 104,78 %, заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 737,44 гривень; за листопад заборгованість по зарплаті складає 695,18 гривень, індекс інфляції складає 103,85 %, заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 72,94 гривень; за грудень заборгованість по зарплаті складає 269,59 гривень, індекс інфляції складає 102,72 %, заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 276,92 гривень, всього заборгованість по заробітній платі складає 3232,92 гривень, всього заборгованість  заробітної плати з урахуванням індексу інфляції складає 3386,21 гривень.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює в 1000 гривень, суд виходив зі слідуючого.

Судом встановлено, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які зазнав позивач у зв?язку з невчасним розрахунком при звільненні, він змушений був докласти додаткових зусиль для організації матеріального забезпечення своєї сім?ї, однак, зазначив, що він та його дружина отримують пенсію, з ними проживає дорослий син, який також працює і отримує заробітну плату.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача про те, що на підприємстві склалося скрутне матеріальне становище, тому і не проводилася виплата заробітної плати позивачу, оскільки, це не є підставою для затримки заробітної плати, своїми діями відповідач порушив законні права ОСОБА_1, чим завдав йому моральної шкоди, тому враховуючи характер та обсяг страждань, період заборгованості та її суму, матеріальне становище самого підприємства, суд вважає за необхідне на підставі ст.237-1 КЗпП України стягнути з відповідача на користь позивача 300 гривень моральної шкоди, відмовивши в решті позовних вимог за необґрунтованістю.

Оскільки, справлення і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов?язком роботодавця та працівника, суд визначив зазначену суму моральної шкоди без утримання цього податку й інших обов?язкових платежів.

Вирішуючи позов в частині стягнення витрат понесених  на правову допомогу в сумі 230 гривень, суд виходив з того, що це питання регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничний розмір компенсації витрат, пов?язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Суд враховує, що граничний розмір компенсації витрат не повинен перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що стороні на користь якої ухвалено судове рішення, витрати, пов?язані з правовою допомогою не можуть перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи представника. З урахуванням часу, витраченого на складання представником позовної заяви, за виконання розрахунку аудитором, враховуючи складність справи, виходячи з принципів об?єктивності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» на користь позивача 230 гривень витрат понесених на правову допомогу.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 75,98 гривень  в доход держави.

На підставі ст. 81 ЦПК України стягнути з відповідача витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120 гривень в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 81, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 115 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» на користь ОСОБА_1 борг по заробітній платі в сумі 3386,21 гривень, середньомісячний  заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 3362,34 гривень, моральну шкоду в сумі 300 гривень, понесені витрати на правову допомогу в сумі 230 гривень, а всього 7278,55 гривень відмовивши в решті позовних вимог за необгрунтованістю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» судові витрати в розмірі 75,98 гривень і витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  № 2-497/10 в Охтирському міськрайонному суді Сумської області в розмірі 120 гривень в доход держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області.

 Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається до Охтирського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

    Суддя:                           Т.О. Ярошенко

    З оригіналом згідно:                   Підпис