Справа №2-а-217/2007 рік ПОСТАНОВА іменем України

05.02.2007 р. року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Костюченко Г.С., при секретареві - Ордановій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0224 про визнання права та отримання продовольчо-пайкового забезпечення, про стягнення заборгованості та компенсацію за невиплачені грошові надбавки за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 0224 про визнання права та отримання продовольчо-пайкового забезпечення, про стягнення заборгованості та компенсацію за невиплачені грошові надбавки за вислугу років. Вимоги мотивував тим, що, проходячи військову службу в Збройних силах України в ВЧ А0224 не отримав грошову компенсацію за продовольчо-пайкове забезпечення, в сумі 16 494 грн. 84 коп., надбавку за безперервну службу у розмірі 3 585 грн. 65 коп., компенсацію за затримку його виплати 838 грн. 61 коп., які просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу за відсутності представника відповідача. Проти задоволення вимог позову заперечують, мотивуючи тим, що виплати належних сум проводились в межах фінансування та згідно розпоряджень вищого командування.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку :

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних силах України у ВЧ А 0224. За період з 01.01.2001р. по 01.12.2006р. позивач не отримав грошову компенсацію за продовольчо-пайкове забезпечення, в сумі 16 494 грн. 84 коп.

Продовольче забезпечення особового складу Збройних Сил України гарантується ч.2 ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України" в редакції Закону від 05.10.2000 року та ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, на який посилається відповідач, призупиняє дії тільки ст.9 ч. 2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто не призупиняє дії, прийнятого пізніше, Закону України „Про Збройні Сили України", до ст.16 якого ніякими іншими законами , по цей час, змін не внесено та дія не призупинялась. Отже п.1 розділу 5 „Прикінцевих положень" Закону України „Про Збройні Сили України", ст. 16 вступає в дію з 01.01.2001року. Відповідно, з урахуванням наведеного, а також виходячи зі змісту ч.5 ст.17 Конституції України та ст.2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з Постанов KM України №316 від 12.03.1996року та №426 від 29.03.2002року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" та розрахунку компенсації, компенсація складає 16 494 грн.84 коп.

Приймаючи до уваги зібрані по справі докази, суд вважає встановленим, що у порушення вимог п. 1 Указу Президента України від 05.05.2003р. (з наступними змінами) „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" і п. 1.2 „Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. НОМЕР_1, надбавка за безперервну військову службу виплачувалася ОСОБА_1 не в повному обсязі.   Яких  -  небудь  даних  про  наявність  обставин,   передбачених  п.п.2.4  та  4.3

вищевказаної Інструкції, суду відповідачем не було надано. Заборгованість відповідача по вказаному платежу перед позивачем складає - 3 585 грн. 65 коп. Вимоги позивача про сплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на підставі Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ підлягають задоволенню.

Компенсація складає 838 грн. 61 коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень, бездіяльність якого оскаржується, повинен доказати правомірність своєї бездіяльності. Між тим, яких-небудь доказів про наявність обставин, передбачених п.2.4 вищевказаної Інструкції - про відсутність достатнього фінансування даної надбавки для виплати її у повному обсязі, передбаченому Указом Президента України від 05.05.2003р., суду відповідачем не було надано.

Таким чином, враховуючи також положення ч.5 ст.17 Конституції України, ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин" і ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України", суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159 - 163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Стягнути з військової частини А 0224 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті грошової надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України в розмірі 3 585 грн. 65 коп.(три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять грн.., 65 коп.)

Стягнути з військової частини А 0224 на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати грошового забезпечення за безперервну службу у розмірі 838 грн. 61 коп.(вісімсот тридцять вісім грн.. 61 коп.)

Стягнути з військової частини А 0224 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане продовольчо-пайкове забезпечення у сумі 16 494 грн. 84 коп.(шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири грн.. 84 коп.).

Постанова може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: