Справа № 2-153/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  30 березня 2010 року       Попаснянский районний суд Луганської області

в складі головуючого  судді             Григоренко Л.М.

при секретарі                                      Корабльова Н.В.

з участю представника позивача      ОСОБА_1

представника відповідача                  Кулєшової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна

справу за позовом  ОСОБА_3 до ДП „Донецька залізниця” в особі вагонного депо Луганськ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

суд

Встановив:

          Згідно наказу № 98–ос від 27.12.2007 року позивачка була прийнята на роботу провідником пасажирських вагонів поїзда дальнього та місцевого сполучення резерву провідників  за контрактом  № 463 від 27.12.2007 року дія якого закінчувалась 27.12.2012 року.

Відповідно до наказу № 687-ос від 23.12.2009 року  вагонного депо Луганськ ДП Донецька залізниця позивачка була звільнена з займаної посади у зв’язку з  розірванням контракту з ініціативи відповідача  за п.8 ст.36 КЗпП  з підстав передбачених  п.18”а” контракту та не передбачених чинним законодавством – за встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

 Позивачка, посилаючись на те, що відповідач на оперативному розборі в односторонньому порядку встановив порушення нею умов контракту з причини неналежного виконання своїх обов’язків та не погодившись з висновками відповідача звернулась до суду з позовом про скасування наказу про її звільнення та поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.  В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона не мала наміру провозити безквіткових пасажирів, а встановлений при перевірки контролерами  факт безквіткового проїзду пасажирів став можливим через те, що пасажири які надали їй при посадці у вагон два студентських квітка були одягнені в шапки, на вулиці було недостатньо світла тому вони показались їй схожими з фото у студентських квітках. На підставі чого позивачка вважає, що відповідач звільнивши її з роботи та розірвавши з нею контракт не взяв до уваги, як кримінальні дії  тих пасажирів, які використовували підроблені документи і якими ввели її в оману, так і не врахував відсутність умислу з її боку на  провіз безквіткових пасажирів.

В судовому засіданні позивачка та її представник  підтримали  позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав та наполягав на законності звільнення позивачки за підставами передбаченими п.18”а” укладеного з нею контракту.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши надані сторонами докази та матеріали цивільної справи  вважає позов  не обґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що предметом позову є правовідносини пов’язані з порядком укладання та припинення трудової угоди за контрактом.

 Із пояснень сторін судом встановлено, що  позивачка була прийнята на роботу в Вагонне депо Луганська за  контрактом № 463 від 27.12.2007 року дія якого закінчується 27.12.2012 року (а.с.28-30).

Відповідно до ч.6 цього контракту зміни, припинення та розірвання контракту сторонами передбачені як трудовим законодавством, які перелічені в п.16,17, так і з додаткових підстав припинення та розірвання контракту, які не передбачені чинним законодавством .  До таких додаткових умов  насамперед включена умова розірвання контракту з працівником відповідно до п.18 під п. а) „встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів”. Ця додаткова підстава передбачена у контракті відповідає вимогам трудового законодавства та відноситься до обов’язків працівників, передбачених ст.139 КЗпП, яка передбачає, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці і т.і.”, за невиконання яких передбачені заходи стягнення  перелічені в ст.147 КЗпП в плоть до звільнення. У зв’язку з чим суд вважає, що умови контракту передбачені в п.18 „а”  не погіршують становище  позивачки, як працівника порівняно з законодавством України про працю, у зв’язку з чим суд вважає  додаткові умови цього контракту відповідними діючому трудовому законодавству.

Крім того судом перевірені підстави та умови і категорія працівників з якими відповідач має право укладати трудові договори на контрактній основі. Як вбачається з додаткових доказів представлених представником відповідача на а.с.58-71 трудовий договір з позивачкою на контрактній основі був укладений відповідачем згідно з Законом України „Про залізничний транспорт” на а.с.60-61, та Постанов Кабінету Міністрів про затвердження переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які влаштовуються за контрактною формою трудового договору на а.с.62-64. Сама форма трудового контракту укладена з позивачкою відповідає Типовій формі затвердженої Міністерством праці України згідно наказу № 23 від 15.04.1994 року, який затверджений в Міністерстві юстиції за № 84/293 від 28.04.1994 року (а.с.65,66-69). Крім того, як видно з виписки з колективного договору  на а.с.71 прийом на роботу позивачки відповідає і умовам колективного договору.  Таким чином суд вважає що як прийом так і звільнення позивачки на роботу було здійснено відповідно до діючого трудового законодавства та спеціальних законів які регулюють трудові право відношення працівників залізничного транспорту. При цьому підстави для звільнення позивачки за п.а) п.18 контракту з позивачкою підтверджені двома актами про встановлення факту безквіткового провозу двох пасажирів на а.с.50-51, які без заперечень були підписані і самою позивачкою.  Факт без облікового перевозу пасажирів був розглянутий на оперативній нараді за участю позивачки, що видно з протоколу на а.с.59 згідно якого було встановлено, що позивачкою був порушений як п.18 а) контракту та п.3.9.5. „Інструкції провідника пасажирських вагонів (а.с.15-17), як і інші обов’язки провідника пасажирських вагонів та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (а.с.18-22), якими позивачка повинна була керуватися в своїй роботі. Посилання позивачки на те, що вона не змогла на вулиці порівняти фото на проїзних документах(студентських квітках) безквіткових пасажирів спростовуються діями ревізорів, які одразу при перевірці документів в поїзді встановили, що надані їм проїздні (студентські) квітки не належать цим пасажирам,про що склали акти, та пасажири сплатили штрафи(а.с.46-49). Щодо доцільності застосування до позивачки саме звільнення з роботи, то це не входить до компетенції суду, а передбачено угодою працівника та власника або уповноваженого ним органу. Тому суд вважає наказ Вагонного депо Луганськ Донецької залізниці № 687-ос від 23.12.2009 року  на а.с.4 відповідним чинному законодавству та умовам укладеного з позивачкою трудового контракту  на а.с.28-30 і фактичним обставинам порушення трудового контракту позивачкою. На підставі чого суд вважає позов необґрунтованим та вважає необхідним  відмовити в його задоволенні.

  У зв’язку з тим, що позивачка була звільнена від сплати держмита при подачі позову, та з урахуванням того, що в задоволенні позову було відмовлено суд вважає необхідним стягнути з позивачки держмито у розмірі 8,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

На підставі вище доведеного та керуючись ст..43 ч.7, 55 Конституції України, Законом України „Про залізничний транспорт”, контрактом з працівником № 463 від 27.12.2007 року,ст..23, 36 п.2, 231-233,235 КЗпП України, та ст..10,11,13, 60-64, 88, 179, 224-228, 292,294 ЦПК України , суд

                                     В И Р І Ш И В :                          

        У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

        Стягнути з ОСОБА_3 держмито у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи  37 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти діб шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження, та протягом двадцяти діб після подачі заяви шляхом  подачі апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Попаснянский райсуд.

Суддя