№ 2-911/2010 р.          

                              РІШЕННЯ

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19 лютого 2010 р. Малиновський райсуд м.Одеси

в складі: головуючого судді -          Савинської І.О.

          при секретарі    -           Гриценко А.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова про поновлення на роботі,  

 ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом, в якому просила суд поновити її на  роботі в Одеському національному університеті ім.І.І.Мечникова  на посаді професора кафедри обчислюваної математики, визнавши незаконним її звільнення  з роботи відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що дійсною причиною звільнення з роботи було загострення відносин між нею та керівництвом університету.

     Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.  

Представник відповідача ОНУ та 3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що звільнення позивачки було проведено у відповідності до діючого законодавства у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 22.03.2005 р. конференцією трудового колективу університету був прийнятий Статут Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова, який був затверджений заступником міністра Міністерства освіти і науки України Степко М.Ф. та зареєстрований в державному реєстрі 31.03.2006р.

ОНУ є юридичною особою, основні напрямки його діяльності та головні його завдання перелічені в п.п.1.3, 1.4 статуту.

Наказом №129-18 від 30.01.2001 р. ОСОБА_1 була звільнена з посади професора кафедри обчислюваної математики ОНУ з 28.02.2001 р. за власним бажанням у звязку з виходом на наукову пенсію за ст.38 КЗпП України.

Згідно наказу  №459-18 від 15.03.2001 р. з позивачкою був укладений строком на 3 роки трудовий договір, яким вона була зарахована на посаду професора кафедри обчислюваної математики УНУ.  

Відповідно до наказу №626-18 від 24.03.2004 р. Одеським національним університетом ім.І.І.Мечникова з професором ОСОБА_1 був перезаключений строковий трудовий договір на період з 02.03.2004 р. по 01.03.2009 р. на посаду професора, д/н кафедри обчислювальної математики ІМЕМ.

Як вбачається з витягу з протоколу № 6 від 29.12.2008 р. на засідання кафедри обчислювальної математики Інституту математики, економіки та механіки було ухвалено рішення: «Запропонувати адміністрації ОНУ не перезаключати трудовій договір з професором кафедри обчислювальної математики д.ф.м.н. проф. ОСОБА_1»

Як вбачається із витягу з протоколу №4 засідання вченої ради ІМЕМ 23.01.2009 р. було вирішено підтримати рішення кафедри обчислюваної математики про розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 та рекомендувати Раді ОНУ вирішити питання про розірвання або продовження трудових відносин з позивачкою.  

03.02.2009 р. позивачка надала заяву на імя ректора ОНУ, в якій просила перезаключити з нею строковий трудовий договір з 02.03.2009 р. на 5 років.

05.02.2009 р. ОСОБА_1 була повідомлена про те, що вона запрошена на засідання ради ОНУ, яке відбудеться 10.02.2009 р. з приводу розгляду її заяви про перезаключення строкового трудового договору.

      Відповідно до витягу з протоколу №5 засідання Ради університету від 10.02.2009 р. було вирішено не перезаключати строковий трудовий договір з ОСОБА_1 за результатами таємного голосування.

     Наказом №288-18 від 17.02.2009 р. позивачка була звільнена з посади з 01.03.2009 р. у звязку з закінчення строкового трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

Правовідносини між сторонами щодо звільнення регулюються п.2 ч.І ст.36 КЗпП України, яка передбачає, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (п.2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Тобто, для звільнення за зазначеним пунктом необхідно, щоб строк дії договору закінчився та одна із сторін поставила вимогу про їх припинення.

      Вимоги діючого законодавства відповідачем були своєчасно виконані, що вбачається із витягу протоколу №5 засідання Ради університету від 10.02.2009 р., яким було вирішено не перезаключати строковий трудовий договір з ОСОБА_1 за результатами таємного голосування.

Ч.ч.1,2 ст.21 КЗпП України передбачає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

При укладенні спірного договору сторонами були виконані вимоги, предбачені ст.ст.23 та 24 КЗпП України.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання позивачки на те, що звільнення її з роботи грунтувалося на загостренні відносин між нею та керівництвом  університету.

Також посилання представника позивачки на те, що у відповідності до ч.2 ст.39-1 КЗпП України  трудовий договір з ОСОБА_1 повинен вважатися таким, що укладений на невизначений строк та позивачка має право на продовження констракту, є безпідставним.

     Ч.2 ст.39-1 КЗпП України передбачає, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.  

Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Тобто, між сторонами був укладений трудовий договір на визначений строк, встановленийй за їх погодженням та міг бути продовжений, лише якщо трудові відносини тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення.

Однак трудові відносини між сторонами з 01.03.2009 р. не продовжувались, відповідач у встановлені законом строки видав позивачці трудову книжку та виплатив розрахунок при звільнені.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснила, що в перезаключенні трудового договору з ОСОБА_1 не було необхідності.

    Відповідно до ч.1 ст.231 КЗпП України у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Ст.ст.10, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності

Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення на роботі ОСОБА_1, т.як її посилання не грунтуються на представлених суду доказах та дійсних обставинах справи.

     Керуючись ст.ст.10,11,57,60,208-209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.36,231  КЗпП України, суд,

                            ВИРІШИВ:

      У позовних вимогах ОСОБА_1 до Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова про поновлення на роботі відмовити.  

     Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у строк 10 днів заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подальшої подачі у строк 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 Суддя:                                           І.О.Савинська