Справа № 22-Ц-548   2006р.               Головуючий у 1-й інстанції     Степаненко О.А.

Категорія 21                                 Суддя-доповідач                     Смирнова Т.В.

РІШЕННЯ Іменем  України

27 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого -      Смирнової Т.В.

суддів - Ведмедь Н.І., Криворотенко В.І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

та осіб, які приймають участь у справі - позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду від 12 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05 листопада 2004 року приблизно о 18 годині відповідач, рухаючись на автомобілі АЗЛК-408, реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі «Суми-Лебедин» грубо порушив Правила дорожнього руху, не впорався з керуванням і скоїв наїзд на ОСОБА_1, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Постановою Сумського районного суду від 10 серпня 2005 року відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».

В результаті неправомірних дій відповідача, позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 10 000 грн., а саме: за проведення двох операцій - 285 грн., наркоз перед операцією - 60 грн., придбання ліків - 200 грн., за післяопераційний догляд - з 05 листопада 2004 року по 05 травня 2005 року - 1800 грн. з розрахунку 300 грн. на місяць, за проїзд на таксі на фізіотерапію 25 сеансів - 500 грн. з розрахунку 10 грн. за

1  поїздку туди та назад, за зламаний наручний годинник «Зоря» - 100 грн., за

пошкоджену куртку - 150 грн., брюки - 100 грн., велосипед «Україна» - 300 грн.,

втрачений заробіток у зв'язку з переводом на легку працю після операції - 261,28 грн., на посилене харчування протягом 10 місяців - 4000 грн., за продовження лікування -   2 244 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача і моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., оскільки в результаті ДТП його здоров'я значно погіршилось, він переніс фізичні страждання, тривалий час знаходився на лікуванні, не міг працювати, має втрати в зарплаті.

Рішенням Сумського районного суду від 12 грудня 2005 року вимоги позивача, були задоволені частково, постановлено стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 672,13 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..

 

Додатковим рішенням Сумського районного суду від 16 лютого 2006 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 130,64 грн..

В своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому апелянт зазначає, що оскільки відповідач повністю визнав свою вину в скоєнні ДТП, обвинувачувався по ч. 1 ст. 286 КК України, але був звільнений від кримінальної відповідальності по амністії, то він повинен відшкодувати матеріальну шкоду згідно розрахунків позивача та моральну шкоду в розмірі, заявленому в позові, тобто 30 тис. грн., так позивач фактично залишився інвалідом, не може працювати, хворіє, порушений звичайний уклад його життя.

Представником відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_2 також була подана апеляційна скарга на рішення, в якій відповідач просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди до 473, 46 грн., а моральної шкоди - до 1тис. грн. При цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, а саме, суд безпідставно стягнув матеріальну шкоду у сумі 672,13 грн., оскільки позивач не представив суду доказів придбання ліків на таку суму, а також безпідставно стягнута моральна шкода в розмірі 10 тис. грн., оскільки в скоєнні ДТП винні обидві сторони, і позивачем також були порушені Правила дорожнього руху, про що свідчить висновок судової автотехнічної експертизи, а суд не врахував вини потерпілого. Крім цього, судом не врахований важкий стан здоров'я відповідача, його похилий вік, незначні доходи, а також тай факт, що згідно висновків судово-медичної експертизи погіршення стану здоров'я позивача ОСОБА_1 пов'язано з наявністю хронічних захворювань і не знаходиться в причинному зв'язку з отриманими в результаті ДТП травмами. Також відповідач вважає, що позивачем не був обґрунтований розмір моральної шкоди та не названий критерій оцінки цієї шкоди.

Судом першої інстанції було встановлено, що 05 листопада 2004 року приблизно о 18 годині ОСОБА_3, керуючи належним йому на праві власності автомобілем АЗЛК-408, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Суми-Лебедин» в напрямку м. Лебедин, в районі повороту на смт. Низи Сумського району, грубо порушив п.п. 1.3, 1.5, 12.2, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, при осліпленні світлом фар зустрічних автомобілів зневажив безпекою руху, не врахував дорожню обстановку, не прийняв своєчасних заходів для зменшення швидкості руху в умовах недостатньої видимості, не впорався з керуванням і скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції встановив, що ДТП сталося з вини відповідача, що підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи, а також тим, що вина не оспорювалась відповідачем, який в добровільному порядку оплатив витрати лікувальної установи, де знаходився позивач.

 

Суд встановив, що позивач витратив на проведення операції 285 грн., на придбання ліків: 58 грн.26 коп., 170 грн. 32 коп., та 158 грн. 80 коп., а всього витрачено 672 грн. 13 коп., що підтверджується наданими позивачем квитанціями та довідками медичних установ, а тому стягнув на відшкодування матеріальної шкоди зазначену суму.

Також суд прийшов до висновку, що в результаті отриманої травми позивач втратив заробітну плату при виконанні легкої праці після лікарняного, на якому знаходився з 05 листопада 2004 року по 27 квітня 2005 року, 130 грн. 64 коп.

В задоволенні інших вимог матеріального характеру суд відмовив в зв'язку з тим, що позивачем не були надані докази на підтвердження позову.

Також суд встановив, що позивач тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, відчував сильний фізичний біль, був позбавлений можливості самостійно пересуватися і працювати, переніс дві складні операції, в зв'язку з чим був порушений його звичний спосіб життя. Враховуючи, що відповідач є особою похилого віку, має незначні доходи, моральна шкода завдана не умисними, а необережним діями відповідача, суд стягнув не 30 тис. грн., як просив позивач, а 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який наполягав на задоволенні його позову в повному обсязі, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, яка просила зменшити розмір стягнутої моральної шкоди, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити в частині розміру матеріальної та моральної шкоди з наступних підстав.

Частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку всім зібраним по справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на проведення операції та придбання ліків, які позивач підтвердив квитанціями, та втраченого заробітку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов також вірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення витрат за наркоз перед операцією, придбання ліків після операції протягом 7 місяців, витрат на продовження лікування, на посилене харчування, оплату таксі, шкоди, пов'язаної з пошкодженням годинника, курки, брюк, велосипеду, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження цих вимог.

Крім того, колегія суддів враховує, що інвалідністьОСОБА_1 не встановлена.

Разом з тим, беручи до уваги висновок судово-медичної експертизи від 29 травня 2006 року про потребування ОСОБА_1 внаслідок отримання травми спеціального медичного догляду, постійного стороннього догляду, побутової допомоги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача про стягнення витрат на післяопераційний догляд, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму, виходячи з наступного розрахунку, відповідно до пп. «б» п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 зі змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

 

На спеціальний медичний догляд (масаж, уколи, тощо) - не менше 1 мінімальної заробітної плати, на постійний сторонній догляд - не менше половини мінімальної заробітної плати, на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо) -не менше чверті мінімальної заробітної плати на день її виплати ( урахуванням індексів інфляції).

Розмір мінімальної заробітної плати згідно ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» з 01 листопада 2004 року до 01 січня 2005 року становив 237 грн., а згідно ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» з 01 січня 2005 року по 01 квітня 2005 року становив 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн.

Індекси інфляції за відповідні місяці 2005 та 2006 року взяті з офіційних джерел за даними Держкомстату України, та розраховані відповідно листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Згідно висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 потребував спеціального медичного догляду на час знаходження в ортопедичному відділенні з 05 листопада 2004 року по 26 листопада 2004 року і в ранній реабілітаційний період після зняття гіпсової фіксації: з передпліччя з 4 лютого 2005 року протягом двох тижнів і з гомілки з 21 лютого 2005 року протягом чотирьох тижнів.

Оскільки в лікарні спеціальний медичний догляд надавався безплатно, то за період знаходження в ортопедичному відділенні з 05 листопада 2004 року по 26 листопада 2004 року - витрати на цей догляд не стягуються.

За надання спеціального медичного догляду в ранній реабілітаційний період:

Після зняття гіпсу з передпліччя - 14 днів в лютому 2005 року, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 262 грн., яку поділити на 28 календарних днів у лютому, та помножити на 14 днів догляду - підлягало виплаті 130,9 грн..

Після зняття гіпсу з гомілки - 7 днів у лютому та 21 день у березні 2005 року, тобто виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати 262 грн., яку поділити на кількість календарних днів у зазначених місяцях, та помножити на кількість днів догляду окремо у лютому - 7 днів і у березні - 21 день - підлягало виплаті 65,45 грн. + 177,45 грн. = 242,9 грн.

Всього за спеціальний медичний догляд підлягало виплаті станом на березень 2005 року 130,9 грн. + 242,9 грн. = 373,8 грн.

З урахуванням індексу інфляції в цілому з березня 2005 року по липень 2006 року підлягає стягненню 373,8 грн. х110, 89% : 100% = 414,5 грн. за спеціальний медичний догляд.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 потребував постійного стороннього догляду до моменту зняття гіпсових фіксацій, тобто з 27 листопада 2004 року (після виписки з лікарні) по 21 лютого 2005 року (до зняття гіпсу).

Розміри мінімальної заробітної плати у зазначені періоди становили відповідно 237 грн. та 262 грн., догляд надавався 4 дні в листопаді 2004 року, 31 день в грудні 2004 року, 31 день в січні 2005 року, 21 день в лютому 2005 року.

З урахуванням того, за постійний сторонній догляд береться половина мінімальної заробітної плати, та роблячи розрахунок відповідно до кількості

днів догляду у кожному місяці, підлягало виплаті: 15,5 грн. за листопад 2004 року + 118,42 грн. за грудень 2004 року +131 грн. за січень 2005 року + 98,07 грн. за лютий 2005 року, а всього станом на лютий 2005 року підлягало виплаті за постійний сторонній догляд 363,29 грн. З урахуванням індексу інфляції в цілому з лютого 2005 року по липень 2006

року підлягає стягненню 363,29 х 112,001%  :   100% = 406,88 грн. за постійний

сторонній догляд.

Згідно    висновку    судово-медичної   експертизи,    ОСОБА_1    потребував побутового обслуговування з моменту зняття гіпсової фіксації (22 лютого 2005 року) до закриття листка непрацездатності (27 квітня 2005 року).

Розміри мінімальної заробітної плати у зазначені періоди становили відповідно 262 грн. та 290 грн., побутове обслуговування надавалось 7 днів в лютому 2005 року, 31 день в березня 2005 року, 27 днів в квітня 2005 року.

З урахуванням того, за побутове обслуговування береться чверть мінімальної заробітної плати, та роблячи розрахунок відповідно до кількості днів побутового обслуговування у кожному місяці, підлягало виплаті: 16,38 грн. за лютий 2005 року +65,5 грн. за березень 2005 року + 65,25 грн. за квітень 2005 року, а всього станом на квітень 2005 року підлягало виплаті за побутове обслуговування 147,13 грн.

З урахуванням індексу інфляції в цілому з квітня 2005 року по липень 2006 року підлягає   стягненню   147,13   х   109,146%   :   100%   =   160,58   грн.   за   побутове обслуговування.

Таким чином, за всі вищеназвані види догляду, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3на користь позивача ОСОБА_1 : 414,5 грн. + 406,88 грн. + 160,58 грн. = 981,96 грн. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди, та збільшити її на 981,96 грн., що буде становити 672,58 грн. + 981,96 грн. = 1654,54 грн.

Вивчивши доводи апеляційної скарги відповідача про зменшення розміру стягнутої матеріальної і моральної шкоди, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо необгрунтованого стягнення судом коштів за наркоз перед операцією у сумі 60 грн. та за придбання ліків у сумі 270 грн., оскільки суд першої інстанції, навпаки, відмовив у стягнення коштів за наркоз, а сума 270 грн. за придбання ліків - в рішенні суду відсутня, суд обґрунтував стягнення інших сум за придбання ліків.

Також колегія суддів не може погодитись з доводом апелянта ОСОБА_3 про спільну вину сторін у настанні ДТП, оскільки це спростовується висновком судової автотехнічної експертизи від 25 липня 2005 року, яка проведена за постановою слідчого у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 (а.с.52-58). Згідно цього висновку, дії велосипедиста ОСОБА_1 не знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, беручи до уваги похилий вік відповідача, його майновий та сімейний стан, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає   за   необхідне   зменшити   розмір    стягнутої   моральної   шкоди   з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 10000 (десяти тисяч) грн. до 6000 (шести тисяч) грн.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів:

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду від 12 грудня 2005 року в даній справі змінити в частині визначення розміру матеріальної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1в частині стягнення витрат за післяопераційний догляд: спеціальний медичний, постійний сторонній та побутову допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 всього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1654,54 грн. (з урахуванням 981,96 грн. за догляд), а не 672 гривні 13 копійок, як визначив суд першої інстанції.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду від 12 грудня 2005 року в даній справі змінити в частині визначення розміру моральної шкоди.

Зменшити розмір стягнутої моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 000 (шести тисяч) гривень моральної шкоди, а не 10 000 гривень, як визначив суд першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.