Справа № 2 - 88/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Петушкова С.А.,
при секретарі – Безкоровайній А. І. ,
з участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,
представника відповідача – Савченко Г. О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Олександрійського політехнічного коледжу про оплату вимушеного прогулу, через невиконання судового рішення, про поновлення на роботі, -
УСТАНОВИВ:
Позивач просить: в раховуючи вимоги Розділу 3, пункту4, підпункту Л, Постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», зобов'язати відповідача відшкодувати на її користь середній заробіток з 21 березня 2009 року по час постановлення судом рішення, врахувавши, що її посадовий оклад на момент звільнення становив - 992 грн.; одноденний середній заробіток становить 27,14 грн., а кількість робочих днів: грудень 2008р. -12, січень 2009 року - 20, лютий - 20, березень - 21, квітень -21, травень - 18, червень -20, липень - 23, серпень - 20, вересень - 22, жовтень - 22, листопад - 21, грудень -23;
зобовязати відповідача внести відомості до моєї трудової книжки в зв'язку з поновленням її судом на роботі;
зобов’язати відповідача виплатити кошти до пенсійного фонду на її персоніфікований рахунок із суми виплаченої їй за вимушений прогул з 31.01.05р. по час постановлення судом рішення відповідно з розмірами визначеними п.1 ст.4 ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов’язати відповідача відповідно до вимог п 2 ст. 82 КЗпПУ та ст. 3 ЗУ «Про відпустки» зобов'язати відповідача надати їй відпустку за період з моменту звільнення по час постановлення судом рішення врахувавши наступне: що вона має право на 122 календарні дні відпустки за період 2005 - 2008 років (2005 - 16, 2006 -31, 2007 -31, 2008 - 31 календ. день) та 2,6 кал. днів за кожен місяць 2009 року і що відповідно до п.4.6 Письмової трудової угоди за кожен 31 календарний день відпустки необхідно виплатити посадовий оклад; зобов’язати відповідача внести відомості до її трудової книжки в зв'язку з поновленням її судом на посаді.
Свої вимоги мотивує наступним.
15 грудня 2008 року Олександрійським міськрайонним судом її поновлено на посаду провідного фахівця з кадрових питань в Олександрійський політехнічний коледж. Дане рішення 28 квітня 2009 року Апеляційний суд Кіровоградської області залишив в силі дещо змінивши суму відшкодування за вимушений прогул. Відразу після рішення Олександрійського міськрайсуду 15.12.2008 р. позивач звернулась з двома заявами вх. №,№ 209,210 до керівника коледжу з проханням про внесення змін до її трудової книжки та про надання їй відпустки за час вимушеного прогулу з послідуючим звільненням з роботи (так як вона інвалід і працювати не може). Всупереч ч. 5 ст. 235 КЗпПУ її на роботі не поновлено (не надано відпустки за час вимушеного прогулу), а листом № 302 від 16. 12. 2008 р. повідомляють її, що з нею не буде переукладено трудової угоди. 19. 12. 2008 р. вона знову звернулась до керівника коледжу з проханням надати наказ про поновлення її на роботі, наказ про надання їй відпустки та довідки про її теперішній посадовий оклад. Не одержавши відповіді на цю заяву вона 09.01.2009 р. знову звернулася до керівника в якому просила наказ про її звільнення в зв'язку з не переукладанням письмової трудової угоди та просила надати відповідь на її заяву від 19.12.2008 р. 12.01.2009 р. вона отримала відповідь №10 від 12.01.09р. якою її повідомлено, що керівництво звернулось за роз'ясненням рішення суду, рішення будуть виконувати після отримання виконавчих документів, наказу про її звільнення не має (то лише попередження) та надіслали їй довідку про розмір її посадового окладу. Після постановлення рішення апеляційним судом вона, 29.04.09 р. в черговий раз звернулася із заявою вх. № 318 до керівника коледжу з проханням надати їй відпустку та надати вмотивовані відповіді на її попередні заяви.
До цього часу відповіді не отримано.
Вважаю, що відповідачем свавільно і умисно не виконується рішення суду чим грубо порушуються її конституційні та трудові права.
10 вересня 2010 року відбувся Верховний суд України, яким залишено без змін рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2009 року, а відповідачем кошти за вимушений прогул(26407,22грн) виплачені 25.09.09 р., а за відпуску за час вимушеного прогулу (вважай саме поновлення на роботі, яке не зупинялось жодною ухвалою Олександрійського міськрайонного суду) в сумі 2617 грн. лише 29.09.09р., позивач змушена подати дану заяву. Згідно наказу по коледжу №79-к від 17.09.09 року її звільнено з роботи 20.03.09 р. Також відповідачем не подавалась апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача позов на визнав, просить в його задоволенні відмовити з наступних підстав.
ДВНЗ «Олександрійський політехнічний коледж» виконав всі вимоги законодавства при поновленні ОСОБА_3 на роботі, а тому вимоги позивача згідно їх переліку безпідставні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається лише на Державну виконавчу службу. В разі відмови відповідачем виконати в добровільному порядку виконати судове рішення в 7 - денний строк, на нього, відповідно до ст. 46 вказаного Закону, стягується 10 % виконавчого збору. Іншої відповідальності в даному випадку діючим законодавством не передбачено.
Крім того, виконавчий лист по справі № 2 - 18 виписаний лише 22.05.2009 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виписана лише 08.06.2009 року. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, саме позивач несе відповідальність за несвоєчасне подання виконавчого документа на примусове виконання до Державної виконавчої служби.
Доводи позивача щодо відсутності судових рішень про зупинення виконавчого провадження безпідставні. Так, виконання вищевказаного судового рішення неодноразово зупинялось судами різних інстанцій, а саме: 15.06.2009 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду, а 25.06.2009 року ухвалою Верховного Суду України.
ДВНЗ «Олександрійський політехнічний коледж» добровільно виконав судове рішення про поновлення на роботі ОСОБА_3 і стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказане підтверджується наказом відповідача від 17.09.2009 року за № 79 - к, тобто вже через сім днів після винесення ухвали Верховного суду України від 10.09.2009 року, якою позивача поновлено на роботі з 31.01.2005 року, надано 93 дні основної щорічної відпустки та сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу (платіжні доручення №№ 600 і 601 від 22.02.2009 року).
Також, вказаним наказом відповідача, ОСОБА_3, на підставі її заяви від 15.12.2008 року, було звільнено з роботи 20.03.2009 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію.
Таким чином, ніяких доказів щодо умисного невиконання судового рішення ДВНЗ «Олександрійський політехнічний коледж» ОСОБА_3 не вчинено, а тому відсутні будь - які правові підставі на застосування до відповідача ст. 236 КЗпП України, і
ДВНЗ «Олександрійський політехнічний коледж» своєчасно внесені відомості в трудову книжку ОСОБА_3, підтвердженням чого є сама трудова книжка позивача. Так, 17.09.2009 року за № 25 внесений запис про недійсність запису в трудовій книжці за № 18 і поновлено позивача з 31.01.2005 року, а 20.03.2009 року за № 20 зроблено запис про її звільнення з роботи.
ОСОБА_3 неодноразово, 17.09.2009 року в телефонній розмові, а 17.03.2010 року листом за № 263, пропонувалось отримати трудову книжку в ДВНЗ «Олександрійський політехнічний коледж», але вона з невідомих причин до цього часу де не зробила.
Таким чином, вказана вимога позивача також не має під собою ніякого обґрунтування
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виключно цим Законом визначається коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати ними страхових внесків, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до статті 11 Закону, застрахованими особами є громадяни України; іноземні (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Враховуючи наведене, якщо виплати здійснюються особам, які на момент урахування цих виплат не перебувають у трудових відносинах з відповідним підприємством, то страхові внески у розмірі 31,8% та 1-2% на зазначені виплати не нараховуються. Відповідно, ці виплати не враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії.
Оскільки особи, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, не є застрахованими особами, то суми виплат, що нараховані та виплачені їм після звільнення, не відображаються у відомостях персоніфікованого обліку.
Таким чином, в даному випадку ДВНЗ «Олександрійський політехнічний коледж» не зобов'язаний сплачувати кошти до пенсійного фонду на персоніфікований рахунок ОСОБА_3 із суми виплаченої їй за вимушений прогул. Правомірність дій позивача також повністю підтверджується листом Пенсійного фонду України від 22.08.2006 року за № 10750 / 03 - 20.
Судом встановлено наступне.
15 грудня 2008 року Олександрійським міськрайонним судом позивача поновлено на посаду провідного фахівця з кадрових питань в Олександрійський політехнічний коледж. Дане рішення 28 квітня 2009 року Апеляційний суд Кіровоградської області змінив, та виніс нове рішення про поновлення її на роботі з 31. 01. 2005 року, та змінив суму стягнення.
15.12.2008 р. позивач звернулась з двома заявами вх. №,№ 209,210 до керівника коледжу з проханням про внесення змін до її трудової книжки та про надання їй відпустки за час вимушеного прогулу з послідуючим звільненням з роботи.
15.06.2009 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду, а 25.06.2009 року ухвалою Верховного Суду України, було зупинено виконавче провадження по справі, крім поновлення на роботі, та виплати одномісячного заробітку.
Наказом відповідача від 17.09.2009 року за № 79 - к, після винесення ухвали Верховного Суду України від 10.09.2009 року, якою залишено без задоволення касаційні скарги сторін на вищевказані судові рішення про поновлення позивача на роботі, позивача поновлено на роботі з 31.01.2005 року, надано 93 дні основної щорічної відпустки та сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу (платіжні доручення №№ 600 і 601 від 22.02.2009 року).
Вказаним наказом відповідача, ОСОБА_3, на підставі її заяви від 15. 12. 2008 року, було звільнено з роботи 20. 03. 2009 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію. 17.09.2009 року за № 25 внесений запис про недійсність запису в трудовій книжці за № 18 і поновлено позивача з 31.01.2005 року, а 20.03.2009 року за № 20 зроблено запис про її звільнення з роботи.
Згідно із ст. 236 КЗпП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Н а даний час судові рішення повністю виконані. Позивачем не доведено, що трудову книжку нею не отримано з вини відповідача.
Щодо вимог про зобов’язання відповідача виплатити кошти до пенсійного фонду на персоніфікований рахунок позивача, із суми виплаченої їй за вимушений прогул з 31.01.05р. по час постановлення судом рішення відповідно з розмірами визначеними п.1 ст. 4 ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», то суд виходить із того, що виключно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати ними страхових внесків, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 11 Закону, застрахованими особами є особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Враховуючи наведене, якщо виплати здійснюються особам, які на момент урахування цих виплат не перебувають у трудових відносинах з відповідним підприємством, то страхові внески у розмірі 31,8% та 1-2% на зазначені виплати не нараховуються. Відповідно, ці виплати не враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії.
Крім того, в даному випадку можливий в майбутньому спір між органами Пенсійного Фонду та відповідачем у разі не нарахування таких внесків, та застосування відповідних фінансових санкцій, тобто, спір між відповідачем та державним органом, а не між сторонами у даній справі. Крім того, суд не вирішує спори на майбутнє.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.
Щодо заяви про відшкодування витрат відповідача на юридичну допомогу, то вона також не підлягає задоволенню, оскільки згідно із ст. 84 ЦПК, 1. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. 2. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом ( в даному випадку – ПКМУ № 590 від 27. 04. 2006 року. Представником відповідача не надано копії диплома та посвідчення про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, тому дана заява не підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач звільнена від них, а позовні вимоги не задовольняються.
Керуючись ст. 236 КЗпП, ст. 11 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ПКМУ № 590 від 27. 04. 2006 року, ст. ст. 84, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Олександрійського політехнічного коледжу про оплату вимушеного прогулу, через невиконання судового рішення, про поновлення на роботі, - відмовити.
Витрати по справі віднести на рахунок держави.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду сторони модуть подати протягом десяти днів з дня ознайомлення з його повним текстом, до Олександрійського міськрайонного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Олександрійський міськрайоний суд.
Головуючий: