Справа №2-3566 2008 р.

РІШЕННЯ
Іменем     України

01 жовтня 2008 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді     Лопатюк Н.Г.

при секретарі     Ковальовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Святошинської районної у м. Києві ради про визнання розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання розпорядження органу приватизації Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва та свідоцтво про право власності на житло недійсним, посилаючись на те, що 21.11.1996 р. її батьки, відповідачі по справі, приватизували квартиру АДРЕСА_1 та отримали свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира належить їй та її батькам на праві спільної власності в рівних частках. Про те, що квартира приватизована і вона є її співвласником, їй стало відомо лише наприкінці 2005 р. Заяву від її імені в орган приватизації про згоду на приватизацію, написала її мати без її відома, а тому передача квартири у власність була здійснена без її згоди, тобто з порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з позовом згодні та пояснили, що дійсно приватизували квартиру без відома доньки.

Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація та Святошинська районна у місті Києві рада просили слухати справу без їх представників.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та відповідачів, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що згідно розпорядження органу приватизації Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 21.11.1996 р. №3983, квартира АДРЕСА_1, передана в

приватну сумісну власність сім'ї ОСОБА_5 (сторін по справі) та видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого вказана квартира належить на праві приватної сумісної власності позивачці та відповідачам по 1/3 частині кожному (а.с. 6, 7).

Згідно ст. 8 ч. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Доводи позивачки про те, що вона не давала свою згоду на приватизацію квартири, та про те, що квартира приватизована їй стало відомо лише в 2005 році, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.

Так, самі відповідачі пояснили, що дійсно позивачка, їх донька, в період приватизації квартири, навчалася в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та тимчасово проживала в м. Харкові. Вони вирішили приватизувати квартиру, від її імені написали заяву про приватизацію квартири, не поставивши її до відома.

Як вбачається з диплому, виданого 29.06.2000 р. ОСОБА_1, вона навчалася в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 1995 р. по 2000 р. (а.с. 8, 9).

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає встановленим, що приватизація квартири АДРЕСА_1, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відбулася без письмової згоди позивачки, про що їй стало відомо лише в 2005 році, тобто з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином порушене право позивачки підлягає судовому захисту, а розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності на житло слід визнати недійсним.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 219 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити.

Визнати розпорядження органу приватизації Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 21.11.1996 р. №3983 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 - недійсним.

Визнати свідоцтво про право власності на житло, квартиру АДРЕСА_1, видане Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 21.11.1996 р. - недійсним.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.