Справа № 2-а-3976/08/2570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2009 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Сорочко Є.O.,
при секретарі Ясинському С.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Державної податкової адміністрації в Чернігівській області Репеха О.О.,
представника відповідача - Чернігівської міжрайонної податкової інспекції Чернігівської області Сетченко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, Чернігівської міжрайонної податкової інспекції Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (далі - управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 1777, 91 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він з квітня 2000 року працював в податковій міліції та в жовтні 2005 року був звільнений за скороченням штату. На підставі ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Але остання сума з усіх сум, які необхідно було виплатити, при звільненні поступила на розрахункову картку 31.11.2005 р. Таким чином вважає, що згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу законів про працю України відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 1777, 91 грн.
В судовому засіданні 12.12.2008 року у справі в якості другого відповідача залечено Чернігівську міжрайонну податкову інспекцію Чернігівської області (далі - Чернігівська МДПІ), так як позивач там перебував на грошовому забезпеченні.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач отримував заробітну плату в Чернігівській міжрайонній податковій інспекції Чернігівської області, а вказану суму -просить стягнути з управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, зазначив, що в позовній заяві позивач, в обґрунтування своїх вимог посилається, зокрема, на Кодекс законів про працю України, однак, позивачем не враховано, що дія Кодексу Законів про працю України на осіб начальницького складу податкової міліції не поширюється, оскільки у відповідності до ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ і їх правовий, соціальний статус регулюється відповідно Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та іншими нормативно-правовими актами. Крім того зазначив, що позивач був звільнений з податкової міліції в жовтні 2005 року і дізнався про невиплату йому вказаних сум саме в 2005 році, таким чином пропустив строк звернення до суду, а тому наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог також на цих підставах.
Представник відповідача - Чернігівської міжрайонної податкової інспекції Чернігівської області в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та пояснила, що позивач проходив службу на посаді старшого інспектора групи обробки інформації та аналізу штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ та наказом ДПА в Чернігівській області № 269-0 від 31.10.05р. ОСОБА_1 було звільнено з 31.10.2005р. у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач посилається на Кодекс законів про працю України. Статтею 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції, ким являвся позивач, проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Згідно ст. 27 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» матеріальне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції включає в себе грошове утримання та встановлюються Кабінетом Міністрів України. Позивач мав статус посадової (службової) особи начальницького складу податкової міліції та відповідно отримував не «заробітну плату», а «грошове утримання». В нормативних актах, які регулюють порядок виплати грошового утримання особам начальницького та рядового складу податкової міліції відсутні посилання на застосування порядку розрахунку при звільненні з використанням законодавства про працю щодо норм її оплати і порядку вирішення спорів. Представник відповідача також зазначила.
що з урахуванням тієї обставини, що кошти надійшли на картковий рахунок позивача 31.11.05р., то позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, а тому просила відмовити в задоволенні позову також на цих підставах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого інспектора групи обробки інформації та аналізу штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ та 31.10.2005 року був звільнений у запас Наказом ДПА в Чернігівській області № 269-о від 31.10.05р. (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року.
Як вбачається з письмових заперечень представника Чернігівської МДПІ та не заперечується позивачем, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 31.11.2005 року, що підтверджується банківською випискою.
Згідно ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Таким чином позивач проходив службу відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», Наказу ДПА України № 576 від 12.10.07р. «Про затвердження Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції».
Таким чином до даного виду правовідносин не може бути застосовано норми Кодексу Законів про Працю України, оскільки передбачені законодавством норми щодо оплати праці та порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців і прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Щодо вимог позивача до управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 отримував грошове утримання в Чернігівській МДПІ, а тому в задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити.
Крім того, слід зазначити, що відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Позивач отримав остаточний розрахунок при звільненні 31.11.2005 року, а тому знав про порушення його прав з дати фактичного отримання розрахунку, але звернувся до суду лише 13.10.2008 року.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, Чернігівської міжрайонної податкової інспекції Чернігівської області необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, Чернігівської міжрайонної податкової інспекції Чернігівської області -відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.