АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 22-3427                                Головуючий у 1-й інстанції: Махіборода Н.О.

2006 р.                                          Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«05» липня 2006 р.                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                                     Приймака В.М.,

Суддів:                                                Онищенко Е.А.,

Бондаря В.О.,                                                        При секретарі:                                    Череватій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя під «25» квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку у зв'язку з ДТП, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 грудня 2004 року на пр. Леніна м. Запоріжжя водій ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2101, порушив правила дорожнього руху через що сталося зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем ЗАЗ - 110307, яким керував ОСОБА_3 Дана обставина підтверджується матеріалами адміністративної справи № 3-35/06, відповідно до якої, ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2006 року відповідач визнаний впиним в порушення п.п. 13.1 ПДР України і скоєні ДТП .

Позивачка, якій на праві власності належить автомобіль ЗАЗ - 110307, держномер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальний збиток у розмірі вартості ремонту автомобіля в сумі 1473 грн., послуг експерта - 180 грн. та суму держмита - 51 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2006 року позов ОСОБА_2, задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення районного суду скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. районний суд виходив з того що, матеріальна шкода, яка завдана позивачці, відповідно до положень ст.ст. 1187 ЦК України відшкодовується з відповідача ОСОБА_1, власника джерела підвищеної небезпеки, автомобіля «ВАЗ 2101», з вини якого сталася дорожньо транспортна пригода.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Районним судом встановлено, що 12 грудня 2004 року на пр. Леніна в м. Запоріжжя, біля перехрестя з вул. Я.Новицького з вини водія ОСОБА_1 трапилася дорожньо транспортна- пригода в наслідок якої, автомобіль позивачки ЗАЗ 110307 отримав матеріальні ушкодження в сумі їх реального відновлення 1473 грн.

Винність відповідача підтверджена адміністративним матеріалом, та постановою Ленінського районного, суду м. Запоріжжя від 17.01.2001 року про адміністративне порушення. Сума позову 1473 грн. підтверджена актом виконаних ремонтних робіт автомобіля ЗАЗ 110307 від 21.12.2004 року.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те що, шкода в результаті ДТП завдана саме з вини водія ОСОБА_1 дії якого в дорожній обстановці не відповідали вимогам п.п. 13.1 ПДР України і знаходилися в причинному зв'язку з вищезазначеною дорожньо транспортною пригодою. З таких обставин суд правильно поклав на відповідача обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди, який не довів , що шкоду було завдано внаслідок необережної сили або умислу потерпілого.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм маїсріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «25» квітня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена шляхом подачі

касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.        '

Головуючий: Судді: