Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3233 /2006 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Курач І.В. Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2006р. м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Дави скиби Н.Ф.
Суддів: Глазкової О.Г.
Полякова О.З.
При секретарі: Степановій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міськрайонного суду Запорізької області від 03 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Енергодарського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особа: приватний нотаріус Енегродарського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання загальної спільної власності подружжя, про визнання 1/2 частки власності на квартиру, про визнання договору дарування квартири недійсним
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2004 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Енегродарського нотаріального округу Запорзької області - ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.
В зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_6. ухвалою суду від 19 грудня 2005 року відповідача було замінено на належного відповідача - спадкоємця ОСОБА_3
В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що 27 грудня 2002 року вона підписала договір дарування АДРЕСА_1 в м. Енергодар на ім'я її матері - ОСОБА_6.. Цей договір складений та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4. Вважає, що даний договір повинен бути відмінений, оскільки укладений не для передачі права власності на квартиру, а для морального спокою матері. ОСОБА_2 була впевнена, що після смерті матері все її майно по заповіту, який був укладений в 1997 році, повинно перейти до неї. Але друга донька - ОСОБА_3, використавши в своїх цілях погані відносини між ОСОБА_6 і онуком (сином ОСОБА_2), стала діяти на мати, настроювала проти позивачки та онука і вона запропонувала матері перейти в спірну квартиру, а та поставила умову, щоб квартира була переоформлена на неї. Щоб не нервувати матір, ОСОБА_2 уклала договір дарування на матір. Оскільки матір хворіла, позивачка також неодноразово лежала у лікарнях, відповідачка ОСОБА_3 забрала до себе. Матір написала заповіт на ОСОБА_3, яка хотіла продати квартиру.
Позивачка ОСОБА_2 просить визнати договір дарування недійсним і відмінити, оскільки він був укладений формально.
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особа: приватний нотаріус Енергодарського нотаріального округу - ОСОБА_4 про визнання загальної спільної власності подружжя, про визнання 1/2 частки власності на квартиру, про визнання договору дарування квартири недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказав, що з 2000 року він проживав з ОСОБА_2 у цивільному шлюбі, а ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюб зареєстрували. Проживали в АДРЕСА_2 в м. Енергодар . З ними проживали: ОСОБА_6 - мати дружини, онук, фактично знаходився син дружини з невісткою.
20.09.2002 року від разом з дружиною купили за 2.200 доларів США у ОСОБА_7 однокімнатну квартиру за адресою: м. Енергодар, АДРЕСА_1, але оформили як договір дарування і віддали ОСОБА_7 тільки 500 доларів США. У купленій квартирі стали проживати син дружини - ОСОБА_8 і його дружина.
Оскільки онук проживав у бабусі, вони часто приходили в АДРЕСА_2. Це нервувало ОСОБА_6 і ОСОБА_2 запропонувала своїй матері - ОСОБА_6. перейти жити в АДРЕСА_1, на що ОСОБА_6 погодилася про умові, що ця квартира буде її.
27.12.2002 року ОСОБА_2 нотаріально уклала договір дарування вказаної квартири на ім'я ОСОБА_6.
Цей договір був укладений не для того, щоб квартира належала ОСОБА_6., а для того, щоб її заспокоїти, оскільки ОСОБА_6 була хворою людиною. Сам же ОСОБА_1 був проти укладання договору.
У квартирі 2002 року стан здоров'я ОСОБА_6. погіршився і друга донька -ОСОБА_3 забрала її до себе. В кінці червня 2004 року їм стало відомо, що ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6. продає спільну квартиру.
На початку липня 2004 року продавець квартири ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 20.09.2002 року АДРЕСА_1 недійсним і поверненні квартири в її власність.
Рішенням Енергодарського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня
2005 року договір дарування був визнаний договором купівлі-продажу.
Оскільки судом встановлено, що спірна квартира придбана за договором купівлі-продажу , а на цей час він перебував у шлюбі з ОСОБА_2, просить визнати квартиру загальною спільною власністю подружжя, визнати за ним право власності на квартиру в розмірі 1/2 частини, а договір дарування квартири від 27.12.2002 року від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6. - недійсним.
Рішенням Енергодарського міськрайонного суду Запорізької області від 03 квітня
2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа:
приватний нотаріус Енергодарського нотаріального округу Запорізької області - ОСОБА_4
В.В. про визнання договору дарування недійсним, та аз зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Енергодарського
нотаріального округу Запорізької області - ОСОБА_4 про визнання загальної спільної
власності подружжя, про визнання 1/2 частки власності на квартиру, про визнання договору
дарування квартири недійсним - відмовлено.
Знятий арешт з АДРЕСА_1 в м. Енергодар, що належала ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є неправильним, не відповідає дійсним обставинам, тому просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення. Про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з рішення Енергодарського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2005 року, яке набрало законної сили, 20.09.2002 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування АДРЕСА_1 в м. Енергодар. Цим рішенням угода дарування була визнана угодою купівлі-продажу (а.с. 26-27).
27.12.2002 року ОСОБА_2 подарувала своїй матері - ОСОБА_6. вказану квартиру (а.с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла (а.с. 47).
Відповідно довідки НОМЕР_1 від 12.08.2005 року Енергодарської міської державної нотаріальної контори Запорізької області 12.08.2005 року ОСОБА_3 подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6. (а.с. 24).
Доводи апелянта про те, що спірна квартира є загальною спільною власністю подружжя, придбана за їх спільні гроші, а тому він має право на 1/2 її частини, спростовується доказами по справі.
Судом встановлено, що спірна квартира дійсно придбана ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1
Проте на передодні придбання АДРЕСА_1 ОСОБА_2 продала АДРЕСА_3 (10.09.2002 р.), яку в свою чергу придбала після продажу квартири по АДРЕСА_4, де проживали її батьки (а.с. 70-72).
Таким чином, ОСОБА_2 придбала спірну квартиру в період шлюбу, але за гроші, які їй належали після продажу попередніх квартир. Суд прийшов до висновку, що кожен із подружжя має право розпоряджатися роздільним майном за власним розсудом, без згоди на відчуження іншого із подружжя, що і зробила ОСОБА_2, а саме подарувала квартиру своїй матері, а та в свою чергу написала заповіт. Таким чином заповіт від імені ОСОБА_6. на ім'я ОСОБА_2 від 24.05.1997 року втратив чинність (а.с.7).
Отже з власності ОСОБА_2 спірна квартира вийшла добровільно, доказів незаконності даного договору суду не надано.
Таким чином, ОСОБА_1 не надав доказів, що спірна квартира є загальною спільною власністю подружжя.
Суд критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що вона давала 2000 доларів США родині свого брата ОСОБА_1 саме для розрахування за спірну квартиру. Відповідно розписки від 20.09.2002 року борг за спірну квартиру складає 1700 доларів США. Проте ця розписка спростовується висновком експерта від 29 жовтня 2004 року, відповідно якого розписка від 20.09.2002 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 виконано в 2004 році (а.с. 111-113).
Постановляючи судове рішення суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці норми.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Енергодарського міськрайонного суду Запорізької області від 03 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно.
Суддя: