Справа 22 Ц- 1980/2008p.

УХВАЛА

Суддя 1-ї інстанції: Шкірай М.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

19 листопада   2008 р.       Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:       Галущенка О.І.

суддів:     Колосовського С.Ю.

Шолох З.Л.

при секретарі:    Фірсовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні     у м.  Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою ЗАТ КБ "ПриватБанк" (далі- Банк ) на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.05.2008 р,   постановлену   за

заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованності за кредитним договором    у розмірі 4349 грн. 41 коп.

встановила:

16.05.2008 р. Банк звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованності за кредитним договором у розмірі 4349 грн. 41 коп..

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.05.2008 р. постановлено про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам закону та змісту заяви про видачу наказу.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя виходив з того, що заявником не надано письмової угоди, на якій ґрунтується вимога про видачу судового наказу.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки його ухвалено без належного дотримання вимог судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, суд має видати судовий наказ, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Лише в тому випадку, коли з наданих матеріалів вбачається спір про право, у прийнятті заяви про видачу судового наказу, згідно з положеннями п.2 ч. 1 ст. 100 ЦПК України, має бути відмовлено.

З наданих матеріалів вбачається, що Банк заявив вимогу, яка витікає із заяви позичальника про надання кредиту у розмірі 3500 грн. 00 коп. та Умов надання споживчого кредиту, з якими позичальник ознайомився і своїм власноручним підписом засвідчив укладення кредитного договору.

Зазначені документи та дії боржника свідчать про наявність угоди, яка відповідно до положень ст. 207 ЦК України є письмовим правочином з якого у боржника виникли збов'язання щодо сплати боргу, а у кредитора право вимоги щодо його своєчасного повернення.

Так, за цим договором боржник зобов'язався щомісячними платежами здійснювати погашення процентів за користування кредитом та повернути кредит в термін, зазначений в кредитному договорі.

Внаслідок невиконання цих зобов'язань, виникла заборгованність до складу якої входить заборгованність по кредиту на суму 2842 грн. 54 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1506 грн. 87 коп.;

Встановлене підтверджується письмовою угодою, укладеною боржником і уповноваженою особою Банку та підписом боржника про те, що він згоден з умовами угоди і ознайомлений з Правилами надання банківських послуг та Умовами кредитування.

Таким чином, надані матеріали свідчать про їх відповідність п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України та відсутність підстав, які унеможливлюють видачу судового наказу.

Необхідність надання суду нотаріально посвідченого договору кредиту не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки договір споживчого кредиту не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Суддя не звернув уваги на ці обставини і всупереч вимогам ст. 96 ЦПК України, безпідставно відмовив у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

До того ж, не було враховано, що за наявності певних недоліків такого судового звернення, суддя не позбавлений права щодо застосування наслідків, передбачених п. 5 ст. 98 та ст. 121 ЦПК України.

Встановлене свідчить про невідповідність ухвали вимогам процесуального закону, що згідно з п. 3. ч. 1 ст. 312 ЦПК України, тягне її скасування та повернення матеріалів до місцевого суду на новий розгляд для вирішення питання про їх прийняття.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ "ПриватБанк" – задовольнити Ухвалу   судді   Корабельного       районного   суду   м.   Миколаєва від 19.05.2008 р. - скасувати і повернути заяву   ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала   апеляційного   суду   набирає   законної   сили   з   моменту проголошення,   але   оскарженню   не   підлягає,   оскільки   не   перешкоджає подальшому провадженню у справі.