Справа № 11-902     Головуючий в суді 1 інстанції - Проць Т.В.

Категорія - ст. 122 ч.1 КК України     Доповідач - Літвінов Є.В,

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2008 року     м.Київ

Колегія  суддів  судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого - судді Орла А.І.

суддів     - Літвінова Є.В., Панасюка С.П.

за участю прокурора - Нечепоренко С.П.

засудженого - ОСОБА_2 розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  місті  Києві кримінальну справу за апеляцією потерпшого, цивільного позивача ОСОБА_3, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження,     уродж.    м. Обухів, Київської області,    українець,

громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює ГІП , .Московко" складальник меблів, проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням терміном на один рік шість місяців. У відповідності до ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи. З нього було стягнуто на користь ОСОБА_3 20000 /двадцять тисяч/ гривень моральної шкоди.

ОСОБА_4 засуджений за те, що 03 травня 2006 року близько 02 години 30 хвилин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 рухався по вул.  Миру в м. Обухів Київської області не врахував те, що керує транспортним засобом, навички водіння яким відсутні, не справився з керуванням та допустив зіткнення з бордюром та в наступному із стовповою опорою.

В результаті ДТП, потерпілий ОСОБА_3, отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, пошкодження цілісності лівого ока з подальшою його евісцерацією, пошкодження рогівки, склери, випадіння внутрішніх оболонок та скловидного тіла, гемовтальму правого ока, множинних різаних ран обличчя та повік обох очей, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм втрати органа.

Своїми діями ОСОБА_4 грубо порушив п. 2.3.6; 2.9а: 12.1 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою та отриманням ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

На даний вирок потерпілий ОСОБА_3 подав апеляцію, т. я. на його думку вирок постановлений з порушенням ст. 372 КПК України, тобто призначене судом покарання невідповідає ступеню тяжкості злочину, просить змінити вирок, збільшити суму моральної шкоди, яку треба стягнути із засудженого на його користь. Уважає, що у відшкодування моральної шкоди встановлена судом сума в 20000 грн. є явно недостатньою. При визначенні розміру суд неповно врахував ті страждання, які він переніс у зв'язку зі здійсненням злочину й отриманих тілесних ушкоджень.

В запереченні на апеляцію ОСОБА_3 захисник ОСОБА_5, та прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, просили суд апеляцію потерпілого залишити без задоволення, а вирок без зміни, оскільки при його постановлені судом були враховані всі обставини справи, вірно оцінена моральна школа та враховані понесені страждання потерпілим.

Заслухавши доповідача, засудженого який заперечував проти апеляції потерпілого, прокурора, який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція потерпілого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчинені зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При рішенні питання про стягнення цивільного позову, суд врахував обставини при яких сталася ДТП, глибину моральних страждань потерпілого, відсутність доказів, які підтверджують понесені ним матеріальні збитки, та виходячи із вимог розумності і справедливості, правильно вирішив, що цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, і тому обгрунтовано стягнув на його користь 20000 /двадцять тисяч/ гривень.

Тому доводи апеляції потерпілого є необгрунтованими. Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2008 року, щодо ОСОБА_4 залишити без змін.