Справа № 22-ц- 2479/08р.

УХВАЛА

Головуючий суду 1 інстанції Тустановський О.М.

Категорія 6    

Доповідач   апеляційного суду     Довжук Т.С.

20 листопада 2007 року     колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     -        Козаченка В.І.,

суддів:   Буренкової К.О.,    Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участю позивача     ОСОБА_3.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення    Вознесенського міськрайонного суду    Миколаївської області від    03 вересня 2008 року за позовом

ОСОБА_3

до

Вознесенської міської ради Миколаївської області

(далі - міськрада),

треття особа ОСОБА_4,

про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

05 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до міськради про визнання права власності на самочинно побудовані споруди у АДРЕСА_1, а саме - сіни під літ а'-1, площею 20, 9 кв. м., веранду під літ. а"-1 площею 4, 5 кв. м., сарай під літ. Є-1 площею 6, 4 кв. м., гараж під літ Б-1 площею 19, 7 кв. м. та внутрішнього перепланування будинку в зв'язку з чим житлова площа збільшилась до 62, 0 кв. м.

Позивач вказував, що згідно договору купівлі-продажу від 07 червня 1986 року йому належить на праві спільної власності 1/2 частина зазначеного будинку. Рішенням міськради від 27 жовтня 2006 року йому передано в приватну власність земельну ділянку площею 216 кв. м. та 30 липня 2007 року виданий Державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Оскільки вказані вище будівлі є самочинними, але збудовані з дотриманням архітектурних, санітарних і екологічних норм, просив визнати за ним право власності.

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 вересня 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати за позивачем право власності на самочинно побудоване майно, а саме: сіни, веранду, сарай, гараж та самочинне внутрішнє перепланування житлового будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду змінити, відмовивши позивачу в задоволенні позову щодо визнання за ним права власності на гараж і сарай. На думку апелянта, суд не врахував всі обставини по справі та рішення суду в зазначеній частині є незаконним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 суд виходив з того, що самовільно зведені ним забудови та перепланування будинку відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним нормам, не порушують права інших осіб та розташовані на земельній ділянки належної йому на праві власності.

Між тим до такого висновку суд прийшов передчасно, без належної оцінки наявних в справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, колишніми власниками вказаного будинку були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Рішенням Вознесенського міського суду Миколаївської області від 25 червня 1984 року між ними був проведений реальний розподіл жилого будинку та визначений порядок користування земельною ділянкою (а.с. 35). Згідно вказаного рішення, серед інших господарських споруд ОСОБА_5 була передана літня кухня під літ. Б-1, а ОСОБА_6 гараж під літ. Б-1.

З договору купівлі-продажу від 07 червня 1986 року вбачається, що ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_5 її частину житлового будинку та господарських споруд, в тому числі і літню кухню під літ. Б-1 (а.с. 6-7).

Після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 як спадкоємиця прийняла спадщину. До складу спадкового майна ввійшли також і два гаражі під літ Б-1 та під літ. Б"-1 (а.с. 32).

На час розгляду зазначеної справи, свідоцтво про право на спадщину за законом не скасовано та не змінено.

Вирішуючи даний спір, суд не звернув увагу на зазначені обставини, а тому висновок суду, щодо визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є передчасним.

Крім того, суд залучив ОСОБА_4 до участі в справі лише як третю особу без самостійних позовних вимог, а не як відповідачку. Вказане має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки третя особа, на відміну від відповідача, обмежена в процесуальних правах та обов'язках.

Також, розглядаючи вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно внутрішнє перепланування житлового будинку, суд не з'ясував чи відноситься до компетенції суду розгляд зазначених вимог.

Зважаючи на наведене, а також на положення ч. 4 ст. 311 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, залучити до участі в справі ОСОБА_4 в якості відповідача, перевірити вимоги позивача, обґрунтованість заперечень відповідачки, і в залежності від встановленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статями 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївській області від 03 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.