Справа №22ц-2288/08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Головуючий у суді першої інстанції Вострікова Л.В.

Категорія 37    

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

20 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Козаченка В.І.,

суддів:     Буренкової К.О. Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф., без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника позивачки

ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року за позовом ОСОБА_4 до Вознесенської міської ради

про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

26 лютого 2008 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Вознесенської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла її двоюрідна сестра - ОСОБА_5, залишивши після себе спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1

Посилаючись на норми ЦК України 2003 р. та на те, що 12 липня 2003 р. вона подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, позивачка просила визнати за нею право власності на вказане спадкове майно.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Вислухавши суддю - доповідача та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 p., акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як убачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, відповідно до ст. ст. 529, 530 чинного на той час ЦК України 1963 р. позивачка, як двоюрідна сестра померлої, не відносилась до спадкоємців ні першої, ні другої черги, а тому не мала підстав для спадкоємства, передбачених частинами 1 - 2 ст. 524 цього Кодексу.

Крім того, заповіт померлої, посвідчений 10 червня 2003 р. секретарем Сергієвської сільської ради Братського району Миколаївської області, яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_6, рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2005 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 травня 2005 p., визнано недійсним.

Водночас, ч.3  ст. 524 та ч. 2 ст. 550 ЦК України 1963 р. вказують на те, що при відсутності спадкоємців за законом чи заповітом майно померлого переходить до держави.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для визнання за позивачкою права власності на зазначене вище спадкове майно.

Посилання позивачки на пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 p., які на її думку вказують на можливість прийняття нею спадщини за правилами цього Кодексу, безпідставні через наступне.

Спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, в цей же день відкрилась спадщина, яку за правилами ЦК України 1963р. мали право прийняти спадкоємці за законом чи заповітом протягом шести місяців, тобто до 17 грудня 2003 р. (ст. ст. 524 - 530, 549 цього Кодексу).

Оскільки такі спадкоємці відсутні, то місцевий суд дійшов вірного висновку, що спадкове майно перейшло до держави, а позивачка не має права на його отримання.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника позивачки ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.