Справа №22ц-2318/08    

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Головуючий у суді першої інстанції Яворська Ж.М.

Категорія 5    

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

20 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Козаченка В.І.,

суддів:     Буренкової К.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф., за участю: позивачки ОСОБА_3, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визначення частки у спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 р. ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_5 про визначення часток у спільному майні та визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2008 р. провадження в справі в частині визнання права власності на 1/2 частку вказаної квартири в порядку спадкування було закрито у зв'язку з тим, що на думку суду позивачка не втратила право на отримання в нотаріальному порядку свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом.

Останнім рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2007 р. інша позовна вимога позивачки задоволена. Встановлено, що частки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спірній квартирі є рівними і становлять по 1А для кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення при цьому норм матеріального й процесуального права, просив рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що можливість визначення частки померлої у спадковому майні не втрачена.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30 травня 2008 р. „Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що за загальними правилами ч. 2 ст. 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст; 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця (п. 12 Постанови).

Таким чином, оскаржене рішення в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Крім того, зі Свідоцтва про право власності на житло від 10 лютого 1997 р. вбачається, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

 30  жовтня 1997 р. ОСОБА_6 склала нотаріально посвідчений заповіт на користь ОСОБА_3 щодо належної їй частини вказаної квартири, а 04 серпня 2005 р. - померла.

01 вересня 2005 р. позивачка, як спадкоємиця по вказаному заповіту, подала до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та видачу Свідоцтва про право власності на спадкове майно, однак їй в цьому було відмовлено у зв'язку з тим, що частка спадкодавця у спірній квартирі не була визначена.

До того ж, відповідач заперечує проти права позивачки на спадкове майно, на що вказує рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2007 p., яким було відмовлено в задоволенні його позову про визнання недійсним указаного заповіту.

Закриваючи провадження по справі в частині визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, місцевий суд вважав, що вона не втратила права на оформлення такого права в нотаріальній конторі. Однак, указані вище обставини свідчать про те, що така можливість у неї відсутня через наявність спору між нею та відповідачем про право власності на спадкове майно.

В зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом безпідставно не вирішені її позовні вимоги позивачки про визнання права власності на спадкове майно, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України тягне за собою скасування як оскарженого рішення, так і ухвали суду про закриття провадження по справі в частині інших позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника відповідача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2008 р. та ухвалу того ж суду від 02 липня 2008 р. про закриття провадження по справі в частині визнання права власності на спадкове майно скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.