Справа № 22 Ц- 2358/ 2008 р.

УХВАЛА

Суддя 1-ї інстанції: Подзігун Г.В.

Категорія-5    

Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

2008 p., листопада   місяця, 19 дня      

Судова   колегія   судової   палати   в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:     Галущенка О.І.

суддів:     Колосовського СЮ.

Шолох З.Л.

при секретарі:   Фірсовій Т.В.

за участю:

позивача-Усенка В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.07.2008 p., постановлене за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на автомобіль

встановила:

04.03.2008 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на автомобіль.

Позивач зазначав, що 19.07.2007 р. він по генеральному дорученню придбав у ОСОБА_4 за 20.000 грн. автомобіль НОМЕР_1 2006 р. випуску., який був пошкоджений у ДТП.

На даний час від відновив попередній стан автомобіля та має намір його продати, але в ДАЇ йому відмовлено в переоформленні автомобіля на нового покупця, посилаючись на наявність заборони на його відчуження.

Посилаючись на ці обставини та вимоги ст. ст.332, 334 ЦК України, позивач просив про задоволення позову та визнання за ним права власності на автомобіль НОМЕР_1 2006 р. випуску.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.07.2008 р. постановлено про відмову задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неналежним чином оцінені докази та невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст.. 638 ЦК України, угода вважається укладеною, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підставами набуття права власності на автомобіль, позивач вважає укладення з ОСОБА_4 договору його купівлі продажу та його власні дії з створення майна, тобто його відновлення після ДТП, як новоствореної речі.

Згідно з діючим законодавством, угоди купівлі-продажу автомобілів мають здійснюватися у відповідності до вимог Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами (затв. наказом 3228 від 31.07.2002 р. із змінами,   внесеними згідно наказу Мінекономіки № 174 від 08.07.2002 р.)

Згідно з цими правилами продажу підлягають автомобілі, які зняті з обліку і стосовно яких є відомості відповідної експертної установи про відповідність   їх   ідентифікаційних   номерів   характеристикам   та   записам, зазначеним у реєстраційних документах транспортного засобу.

Зазначені вимоги є суттєвими умовами угоди купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що така угода відбулась.

З пояснень сторін та доручення видно, що відповідачка передала позивачу автомобіль, видавши доручення, а позивач в свою чергу, заплатив відповідачці належні за нього гроші.

В той же час, автомобіль з обліку не знімався і даних про відповідність його ідентифікаційних номерів немає.

Крім того, з пояснень відповідачки вбачається, що вона визнає право власності ОСОБА_3 на переданий йому автомобіль, а ці обставини свідчать про відсутність спору про право та відсутність підстав для його судового захисту, тобто визнання чи поновлення.

Відсутні правові підстави також і для застосування правил ст. 332 ЦК України, оскільки відновлення попереднього технічного стану автомобіля, який належить іншій особі, не свідчить про створення нової речі і не може бути підставою для визнання права на новостворене майно.

З'ясувавши зазначені обставини на підставі наданих доказів, суд прийшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання суду на наявність заборони на відчуження автомобіля підчас передачі його позивачу, не відповідає дійсним обставинам справи, але в той же час, відсутність такої заборони не дає підстав вважати, що позивач набув право власності на автомобіль, який переданий йому на підставі доручення.

З врахуванням цього висновку, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Доводи апелянта про набуття права на автомобіль в зв'язку з сплатою за нього договірної ціни, не заслуговують на увагу, оскільки правила укладання договорів купівлі-продажу автомобілів регулюються спеціальним законодавством, вимоги якого при укладенні угоди з ОСОБА_4 ОСОБА_3 не дотримався.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314- 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.07.2008 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.