Справа № 22 Ц- 2234/2008 р.
УХВАЛА
Суддя 1-ї інстанції: Андрощук В.В.
Категорія- 51
Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко O.I
2008 р., листопада місяця, 12 дня
Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Колосовського СЮ.
Шолох З.Л.
при секретарі: Дудник Ю.П.
за участю:
позивача - ОСОБА_3
представників- Мосейчук Н. Ю., Назарової Н. В., Александрової А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.06.2008 р., у справі за позовом
ОСОБА_3 до ТОВ СП «Нібулон» про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зміну формулювання причин звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та покладення обов'язку щодо видачі дублікату трудової книжки,
встановила:
25.10.2004 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТОВ СП «Нібулон» про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та покладення обов'язку щодо видачі дублікату трудової книжки,
Позивач зазначав, що з 24.05.2004 р. перебував у відповідача на посаді начальника інженерно-сервісної служби.
Наказом від 20.09.2004 р. його звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи, що трудовий договір незаконно припинено з ініціативи адміністрації, він зазначав, що 21.08.2004 р.подав заяву про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України але його заява не була задоволена.
07.09.2004 р.він подав заяву про звільнення за власним бажанням, за ч.3 ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.
Посилаючись на ці обставини та незаконність накладення попередніх стягнень, позивач просив про зміну підстав звільнення на ч.3 ст. 38 КЗпП України та задоволення решти позовних вимог.
Справа розглядалася судами неодноразово.
11.05.2007 р. позивач частково змінив вимоги та просив поновити його на посаді начальника інженерно-сервісної служби, стягнути 87372 грн. 11 коп. за час вимушеного прогулу, поновити строк для оскарження наказу від 09.04.2004 р. та задовольнити решту позовних вимог.
Останнім рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.06.2008 р. ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення його позовних вимог в повному
обсязі, вважаючи, що його звільнено незаконно, а суд цих обставин в достатній мірі не врахував, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та наданим доказам.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і це обґрунтовано встановлено судом, відповідач працюючи на посаді начальника інженерно-сервісної служби ТОВ СП «Нібулон», зобов'язаний був у відповідності до вимог трудового договору та положень посадової інструкції забезпечувати здійснення технічної політики в питаннях підвищення ефективності використання техніки, якості її ремонту та технічного обслуговування машинно-тракторного парку підприємства, здійснювати керівництво роботою спеціалістів сервісної служби в апараті управління так і в сервісних центрах на місцях та виробничих підрозділах, здійснювати контроль за роботою техніки та її збереженням, контролювати роботу виробничих підрозділів з питань охорони праці, протипожежної безпеки та безпеки руху, забезпечувати облік та збереження запасних частин.
В порушення вимог положення Про сервісну службу та розподілу функціональних обов'язків, на протязі 2004 р. він допустив ряд порушень, покладених на нього трудових обов'язків, за що був підданий дисциплінарним стягненням.
Зокрема, наказом № 64 від 09.04.2004 р. позивачу була оголошена догана за неналежний контроль технічного стану машинно-тракторних агрегатів та недотримання нормативних вимог пожежної і електробезпеки при виконанні сільгоспробіт.
Цим же наказом його та інших посадових осіб попереджено про відповідальність за невиконання нормативних вимог з дотримання правил, що регулюють безпечну експлуатацію транспорту підприємства.
Наказом № 170 від 04.08.2004 р. позивачу була оголошена сувора догана за безконтрольне використання збиральної техніки підприємства та з порушенням правил дорожнього руху, техніки безпеки та охорони праці, що мало місце 19 та 21 липня 2004 р.
17.08.2004р. на нараді з питання роботи інженерно-сервісної служби за результатами службового розслідування і перевірки господарської діяльності у філіях Луганської та Харківської областей були виявлені факти неналежного технічного стану сільськогосподарської техніки, відсутність контролю за належним її ремонтом, безгосподарним використанням запасних частин, недостатнє керівництво сервісною службою. Позивач був присутнім на нараді та попереджався про відповідальність за усунення виявлених недоліків у роботі служби.
Але при перевірці філій підприємства «Куп'янська», «Сватівська», «Старобільська», «Біловодська», «Троїцька» були виявлені факти неправомірного проведення ремонту техніки сторонніх господарюючих суб'єктів, та безпідставного списання і використання запасних частин, що свідчить про недостатній контроль та організацію роботи сервісної служби.
За допущені порушення наказом № 134 від 21.08.2004 р. ОСОБА_3 в черговий раз був притягнутий до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани.
Наказом № 141 від 01.09.2004 р. ОСОБА_3 оголошено догану за несанкціоновану передачу вузлів та агрегатів, що належать підприємству стороннім ремонтним організаціям без укладення договору та узгодження цього питання з керівництвом підприємства.
Після закінчення терміну перебування на лікарняному ОСОБА_3 не вийшов на роботу і з 13.09.2004 р. був відсутнім на робочому місці без поважних причин, тобто здійснив чергове порушення трудових обов'язків.
Його посилання на подачу 07.09.2004 р. заяви про звільнення за власним бажанням саме з цієї дати не звільняє його від обов'язку щодо продовження виконання посадових обов'язків, оскільки роботодавець не погодився з фактами порушення стосовно позивача вимог трудового законодавства та надав докази дотримання правил надання відпусток та оплати праці.
Відповідно по приписів ст. 149 КЗпП України, вимога про надання пояснень порушником трудової дисципліни є гарантією яка запобігає передчасному та безпідставному накладенню стягнення.
Перед застосуванням дисциплінарних стягнень позивачу пропонувалось надати пояснення, але він відмовлявся.
Зазначене підтверджується відповідними актами.
В судовому засіданні позивач також не надав пояснень, які б свідчили про поважність причин, з яких допущені порушення, чи які б свідчили про відсутність його вини в систематичному неналежному виконанні службових обов'язків.
Роботодавець вживав заходів до ознайомлення позивача із змістом наказів про дисциплінарні стягнення.
Суд повно та всебічно дослідив всі обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов обґрунтованого висновку про наявність вини позивача в систематичному порушенні вимог трудового договору та обгрунтованість застосування роботодавцем крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення.
При цьому, слід погодитись з висновками суду щодо дотримання процедури звільнення, яка передбачена ст. ст. 148-149 КЗпП України.
Що стосується стягнення у вигляді суворої догани, оголошеної наказом № 170 від 04.08.2004 р. то суд обгрунтовано визнав це стягнення частково недійсним, оскільки підстави для застосування догани роботодавець мав, але неправильно сформулював його назву.
На час подання заяви про звільнення телеграмою від 07.09.2004 р. роботодавець не погодився з підставами звільнення, визначеними ч.3 ст. 38 КЗпП України і в судовому засіданні довів відсутність порушень трудового законодавства, які позивач вважав підставою для такого звільнення, а тому пріоритет щодо ініціативи розірвання трудового договору належав роботодавцю, який мав законні підстави для звільнення позивача саме за ч.3 ст. 40 КЗпП України.
Враховуючи ці обставини, суд обгрунтовано відмовив позивачу у поновленні на роботі та задоволенні решти позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про незаконність звільнення з ініціативи роботодавця не заслуговують на увагу, оскільки достовірними доказами доведена вина позивача у систематичному порушенні без поважних причин трудових обов'язків, а обставин, які б свідчили про наявність підстав для розірвання трудового договору за ініціативою працівника при судовому розгляді не встановлено.
Безпідставними слід визнати і посилання на порушення приписів ст. 149, 148 КЗпП України, щодо невиконання роботодавцем обов'язку щодо витребування пояснень від порушника та строків застосування стягнень, оскільки доведено, що позивач відмовлявся від будь-яких письмових пояснень щодо неналежного виконання трудових обов'язків.
Накладення стягнення у вигляді догани під час перебування позивача на лікарняному не є порушенням трудового законодавства, оскільки законом встановлені виключення лише для випадків застосування стягнення у вигляді звільнення, а не оголошення догани.
Посилання на невизначеність кола обов'язків, які мав виконувати позивач, також не заслуговують на увагу, оскільки саме позивач розробляв положення «Про інженерно - сервісну службу» та визначав розподіл функціональних обов'язків, де вичерпно визначив обсяг та коло своїх обов'язків та завдання інженерно - сервісної служби. ( а.с-50-51).
Що стосується інших доводів апелянта, то вони не спростовують висновків суду і не дають підстав для скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.06.2008 р.- залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.