Справа № 22-1827/08

Номер рядка статзвіту: 45

Головуючий у першій інстанції: Цімбота В.І.

Доповідач: Животов Г.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2008 року м.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

животова Г.О. (головуючий), Собослоя Г.Г., Панька В.Ф., з участю секретаря судового засідання Медяник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Міжгірської селищної ради про визнання державних актів на право приватної власності на землю недійсними,

встановив:

В серпні 2008 року ОСОБА_4 пред'явив позов до ОСОБА_5. та ОСОБА_6 в якому зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0154 га, наданої для обслуговування цього житлового будинку, а відповідачі, земельні ділянки яких межують із земельною ділянкою позивача, незаконно захопили її частину площею 0,0033 га. переставивши огорожу, у зв'язку з цим позивач просив зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні цією частиною земельної ділянки та переставити огорожу на попереднє місце.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_4 та міжгірської селищної ради в якому просили визнати державні акти на право приватної власності на землю, видані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, недійсними, оскільки при їх видачі з позивачами не були погоджені межі ділянок, а спірну огорожу вони поставили ще у 1992 році після того, як земельну ділянку площею 0, 0250 га їм передав у постійне користування їх двоюрідний брат та попередній власник домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_8

Рішенням Міжгірського районного суду від 1 жовтня 2008 року первісний позов задоволено та зобов'язано ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звільнити 0, 0033 га земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, та переставити огорожу на межі їх суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 порушується питання про скасування вищевказаного рішення як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового про задоволення зустрічного позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, згідно договору купівлі-продажу від 25 травня 2000 року, придбав у ОСОБА_8 житловий будинок по АДРЕСА_1, в подальшому для обслуговування цього житлового будинку йому було виділено земельну ділянку площею 0, 0154 га та видано Міжгірською селищною радою державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030004 від 14 листопада 2000 року.

ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0, 0693 га виділеної для обслуговування житлового будинку, що стверджується державним актом серії IV-3K № 010998 від 18 листопада 1997 року, виданим міжгірською селищною радою.

Згідно актів комісій міжгірської селищної ради від 16 квітня 2002 року та 14 вересня 2007 року відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 захопили частину земельної ділянки позивача ОСОБА_4 площею 0, 0033 га і відокремили її металічною сітчастою огорожею шириною 2, 25 м. та довжиною 14,70 м.

У відповідності до ч.2 ст. 152 та ст. 212 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, повернення йому самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив первісний позов та зобов'язав відповідачів усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою.

Обґрунтовано місцевий суд відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за відсутності підстав для цього.

Заява ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що спірну частину земельної ділянки передав їм попередній власник домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_8, до уваги взята бути не може, оскільки вона не стверджена передбаченими ст.126 ЗК України належними доказами, до яких не відноситься розписка, на яку вони посилаються. Про надання спірної земельної ділянки в постійне користування чи у власність відповідачам нічого не зазначено і в договорі купівлі-продажу цього будинку. (а.с.4) твердження відповідачів про те, що межі земельних ділянок з ними не погоджувалися, спростовуються актом погодження меж земельної ділянки переданої у приватну власність громадянину ОСОБА_4 (аркуш 2 технічної справи на виготовлення відповідного державного акту)

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу шкрюби ОСОБА_7 відхилити.

Рішення міжгірського районного суду від 1 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Міжгірської селищної ради про визнання державних актів на право приватної власності на землю недійсними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, після чого протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до верховного Суду України.