Справа № 22 Ц-139/2008 р. Суддя 1-ї інстанції: Семенова Л. М.
Категорія -37 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
УXВАЛА
2009р., січня місяця, 28 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Колосовського С.Ю.
Шолох З.Л.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю
позивачки - ОСОБА_3
представника
відповідача- Килимник С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15.10.2008 р., у справі за
позовом
ОСОБА_3 до Шевченківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та Будинку для людей похилого віку і інвалідів, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої райдержадміністрації про визнання заповіту недійсним,
встановила:
02.07.2007 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до Шевченківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, Будинку для людей похилого віку і інвалідів, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої райдержадміністрації про визнання заповіту недійсним.
Позивачка зазначала, що вона є правнучкою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_4 була власником житлового АДРЕСА_1 який подарувала їй 21.06.2001 р.
Крім того, вона була володільцем земельної ділянки розміром 4.21 га на території Шевченківської сільської ради.
06.02.2003 р. ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла їй цю земельну ділянку.
12.12.2003 р. вона склала новий заповіт, яким зазначену земельну ділянку заповіла Управлінню праці та захисту населення Жовтневої райдержадміністрації.
Посвідчений 12.12.2003 р. секретарем Шевченківської сільради заповіт є недійсним, оскільки померла страждала захворюванням, внаслідок якого, на час складення заповіту, не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила про задоволення позову.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15.10.2008 р. постановлено про відмову у визнанні заповіту недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних
вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду наявним доказам та дійсним обставинам справи.
Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, відповідно до правил ст.303 ЦПК України, судова колегія приходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 55 ЦК (1963 p.), яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, згідно з правилами п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, може бути визнана недійсною угода, яка вчинена особою, що на час її укладення не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Новий заповіт, згідно з приписами ст. 544 ЦК (1963 p.), скасовує попередній.
З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2003 р. ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла належну їй земельну ділянку позивачці.
12.12.2003 р. вона склала новий заповіт, яким зазначену земельну ділянку заповіла Управлінню праці та захисту населення Жовтневої райдержадміністрації.
Під час складення нового заповіту вона страждала церебральним атеросклерозом та виявляла ознаки когнітивного розладу, ступінь вираженності якого, не позбавляла її можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Зазначені обставини підтверджуються показами свідків, які допитані з обставин психічного стану померлої, медичними даними та висновком посмертної судово-психіатричної експертизи.
Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам і прийшов обґрунтованого висновку про необгрунтованність позовних вимог, оскільки заповіт вчинено особою, яка на час його складання не була позбавлена можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд правильно виходив з допустимості та достовірності доказів, якими підтверджуються обставини, що свідчать про дійсність заповіту та відповідність його волевиявленню померлої.
Помилкове посилання суду на норми чинного ЦК України не є підставою для зміни чи скасування рішення, оскільки судом правильно визначено правові наслідки спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованності висновків судово-психіатричної експертизи та недостовірності інших доказів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені висновки оцінювались судом у сукупності з іншими фактичними даними, які достовірно свідчать про відсутність даних щодо стійкого психічного розладу померлої та її нездатність розуміти значення своїх дій і керувати ними на час укладення оспорюваної угоди.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15.10.2008 р. -залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.