Справа №22-8596/08 Головуючий у 1 інстанції - Горбань H.I.
Доповідач - Панченко
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2008 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Антоненко Н.О., Шиманського В.Й.
при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 4 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» про стягнення заборгованості по премії, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, визнання частково недійсним наказу про позбавлення премії та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» і, з урахуванням уточнень до позову, просив стягнути заборгованість з виплати премії за четвертий квартал 2007 року (з жовтня по грудень 2007 року) в сумі 6.530 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 12.862 грн. за період з 24 січня 2008 року по 19 березня 2008 року, визнати частково недійсним наказ №13 від 26 лютого 2008 року в частині відмови в преміюванні позивача за 4 квартал 2007 року та просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20.000 грн./а.с.1-6, 65-66, 76-79, 89-90/.
Зазначав, що незважаючи на те, що при його звільненні за власним бажанням, в січні 2008 року, адміністрацією підприємства було обіцяно виплатити премію за 4 квартал 2007 року після оформлення відповідних документів за звітний період, указана обіцянка не була виконана.
Послався також на те, що доповідна записка начальника юридичного відділу на ім»я керівника підприємства про невиконання позивачем трудових зобов»язань, підготовлена після його звільнення з роботи і лише з метою позбавлення позивача премії.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 4 липня 2008 року в позові відмовлено /ах. 111-114/.
Відмовляючи в позові, суд керувався тим, що в діях позивача було виявлене порушення трудових обов»язків в четвертому кварталі 2007 року, а тому адміністрація підприємства вправі була позбавити позивача премії за указаний період.
Крім того, суд послався на те, що згідно Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року за №419 квартальна фінансова звітність щодо нарахування премії подається не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
А, оскільки позивач звільнився з роботи до настання цих термінів, то йому, об»єктивно, на день звільнення не могла бути нарахована та виплачена премія.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі /а.с. 121 -125/.
Заслухавши доповідь по справі головуючого судді Панченка М.М., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови в позові щодо виплати премії за четвертий квартал 2007 року та вдавання недійсним наказу про позбавлення позивача премії за четвертий квартал 2007 року та ухвалення в цій частині нового рішення.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працюва у Державному підприємстві «Державний резервний насіннєвий фонд України» з 4 грудня 2006 року по 2 квітня 2007 року на посаді юрисконсульта 1 категорії, а з 2 квітня 2007 року по 23 січня 2008 року - на посаді головного юрисконсульта, за безстроковим трудовим договором /а.с, 8/.
Відповідно до наказу за №17-К від 23 січня 2008 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням, за ст.38 КЗпП України /а.с.9/.
Вважаючи, що йому при звільненні не виплачена премія за четвертий квартал 2007 року в сумі 6.530 грн., позивач звернувся з даним позовом до
суду.
Встановлено, що премія за четвертий квартал 2007 року, про невиплату якої зазначає позивач, передбачена п.4.7 Колективного договору між адміністрацією та профспілковою організацією Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на 2006-2007 роки /а.с.14-18/.
Так, згідно п.4.7 указаного Колективного договору преміювання керівників, фахівців і обслуговуючого персоналу Підприємства у 2006-2007 роках проводиться у розмірі одного відсотка від квартального фонду заробітної плати працівника за кожну тисячу гривень одержаного прибутку від фінансових результатів звичайної діяльності до оподаткування за звітний квартал, але не більше 3-х посадових окладів.
Премія виплачується в повному розмірі за умови відсутності порушень виконавчої і трудової дисицпліни.
Працівники, які допустили зрив строків виконання доручень і контрольних документів, невиконання покладених на них функцій, порушення дисципліни, рішенням генерального директора за поданням керівника структурного підрозділу Підприємства, в якому цей працівник працює, можуть бути позбавлені премії, доплат чи надбавок визначених пунктом 4.6, повністю або частково /а.с.39-53/.
Пунктом 4.6 Колективного договору передбачено перелік доплат та надбавок, які діють на час чинності даного Колективного договору, відповідно до додатку №3 до Колективного договору /а.с.43, 52/.
Як слідує з доповідної записки від 22 лютого 2008 року заступника генерального директора на ім»я керівника підприємства, в грудні 2007 року начальником юридичної служби позивачу ОСОБА_1 доводилось завдання про вжиття заходів зі стягнення боргу та штрафних санкцій з підприємств боржників, яке позивачем не було виконане /а.с.32/.
Пояснювальна записка аналогічного змісту від 20 лютого 2008 року надійшла керівнику підприємства від наачальника юридичної служби /а.с.3З/.
Відповідно до наказу генерального директора Державного
підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» за №13 від 26 лютого 2008 року позивач позбавлений премії за 4 квартал 2007 року
/а.с.37/.
В даному наказі зазначено, що позивача позбавлено премії за результатами роботи підприємства і не указано, за які конкретно порушення з боку позивача його позбавлено премії за четвертий квартал 2007 року.
Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що
позивача позбавлено премії саме на підставі вище зазначеної солужбової
записки заступника генерального директора та пояснювальної записки
начальника юридичної служби /а.с.33, 37/.
Між тим, відповідачем суду не надано доказів того, що в грудні 2007 року позивачу, як головному юрисконсульту, ставилось завдання про вжиття заходів зі стягнення боргу та штрафних санкцій з підприємств боржників та те, що це завдання не було виконане позивачем.
Крім того, позивач ОСОБА_1 заперечує факт того, що таке завдання йому керівництвом доводилось в грудні 2007 року.
Суд вважає, що указані дії адміністрації підприємства по відношенню до позивача, після його звільнення, є некоректними, нічим об»єктивно не підтверджені, а тому надають підстави сумніватись в їх достовірності.
При цьому, суд надає доказового значення поясненням позивача в тій частині, що його позбавлено премії за четвертий квартал 2007 року без належних підстав, лише з метою економії коштів підприємства, скориставшись тим, що він, позивач, в січні 2008 року звільнився з роботи і не мав можливості будь-яким чином вплинути на неправомірні дії адміністрації підприємства.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України за №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат лише у випадках і за умов, передбачених цими актатми.
Згідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивача незаконно позбавлено премії за четвертий квартал 2007 року, а
наказ за №13 від 26 лютого 2008 року в частині позбавлення його премії за четвертий квартал 2007 року, як незаконний, підлягає скасуванню.
Розрахунок невиплаченої премії за четвертий квартал 2007 року у сумі 6.530 грн. зроблений позивачем правильно, у відповідності з п.4.7 Колективного договору та розрахунковим листкам за листопад-грудень 2007 року, коли зарплата позивача за штатним розкладом складала 2.360 грн. щомісячно, та розміру посадового окладу, станом на жовтень 2007 року - в розмірі 1.810 грн. /а.с.8, 13, 43/.
В той же час, колегія суддів не вбачає підстав задовольняти позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки, відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року за №419 квартальна фінансова звітність щодо нарахування премії подається не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
Отже, враховуючи, що за четвертий квартал 2007 року, підприємство об»єктивно не мало можливості визначити розмір премії за указаний період, і, відповідно, не нарахувало йому цю премію на час звільнення (23 січня 2008 року), тому заборгованість у відповідача перед позивачем в частині премії на час звільнення позивача з роботи, не існувала.
В з»язку з цим, посилання позивача на ст.117 КЗпП про відповідальність підприємства за затримку розрахунку при звільненні, є безпідставними.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, колегія суддів вважає, що позивач не навів суду достатніх доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а тому в цій частині позову також належить відмовити.
Позов щодо негайного виконання рішення, в частині стягення заробітної плати за один місяць, згідно до ст.367 ЦПК України, задоволенню не підлягає, оскільки присуджена на користь позивача премія, не відноситься до основної заробітної плати.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь держави судові витрати у розмірі 95 грн. 30 коп. (65, 30 грн. -держмито та 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення).
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, на підставі ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», п.4.7 Колективного договору Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на 2006-2007 роки, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 4 липня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову про відмову у виплаті премії за четвертий квартал 2007 року в розмірі 6, 530 грн. та визнання недійсним наказу №13 від 26 лютого 2008 року в частині відмови в преміюванні позивача за 4 квартал 2007 року, та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на користь ОСОБА_1 6.530 (шість тисяч п»ятсот тридцять) грн., як премію за четвертий квартал 2007 року.
Визнати недійсним наказ №13 від 26 лютого 2008 року Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» в частині відмови в преміюванні ОСОБА_1 за четвертий квартал 2007 року.
Рішення в решті позовних вимог залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на користь держави 95 (дев»яносто п»ять) грн. 30 коп., як судові витрати.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох
місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до
Верховного Суду України.