Справа №22ц-4100/2008 р.     Головуючий в суді 1 інстанції Волчко А.Я.

Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Хопти С.Ф.,

суддів Суханової Є.М., Даценко Л.М.,

при секретарі Рудзінській А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2", Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства", ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Садове товариство „Росинка" про визнання права розпорядження проінвестованим об"єктом та стягнення моральної шкоди, -

встановила:

У серпні 2008 р. позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом і просила визнати її права як інвестора будівництва газопроводу по території Громадської організації „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2" в частині розпорядження підключеннями до газопроводу, що проходить по території цієї організації, до освоєння проектної потужності газопроводу. Заборонити Громадській організації „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2" вчиняти будь-які дії в частині розпорядження підключеннями до газопроводу, що проходить по його території та видавати клопотання про підключення до газопроводу нових споживачів. Зобов'язати Дочірнє підприємство „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" здійснити відключення від газопроводу садовий будинок № 62 ОСОБА_5, розташований на території Громадської організації „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2", та виконувати роботи по підключенню нових споживачів за її згодою. Стягнути з голови правління Громадської організації „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2" ОСОБА_4 спричинену їй моральну шкоду та шкоду по втраті здоров"я в розмірі 10000 грн. та зобов'язати його публічно вибачитись перед нею на загальних зборах членів товариства за допущені на її адресу публічні приниження та образи. Також просила стягнути судові витрати. Зазначені позовні вимоги заявила з підстав, передбачених ст. ст.3, 8, 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України та нормами Закону України „Про інвестиційну діяльність".

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що, будучи членом Громадської організації „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2", разом з іншими 11 членами цього товариства та 6 особами, будинки яких знаходились поряд із даною громадською організацією, прийняла рішення про газифікацію будинків, у зв'язку з чим цих осіб об"єднала в ініціативну групу. З кожним учасником групи вона уклала інвестиційні договори, за умовами яких зобов'язалась за власні грошові кошти та кошти інших учасників ініціативної групи забезпечити будівництво газопроводу. У зв'язку з цим вона уклала договір будівельного підряду з КП „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1".

Оскільки вартість робіт виявилась більшою ніж початкова собівартість газопроводу, учасники ініціативної групи відмовились від подальшого фінансування проекту і передали їй право розпорядження підключенням до газопроводу. Особистими грошовими коштами вона забезпечила добудову газопроводу. Крім цього їй була спричинена образа, яку голова

правління товариства неодноразово поширював на зборах членів товариства. У зв'язку з даними обставинами вона змушена звертатися в суд за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2008 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування даного рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги є недоведеними в силу ст. 60 ЦПК України.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_3, будучи членом Садового товариства „Автомобіліст-2", яке перереєстроване в Громадську організацію „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2", протягом 1999-2003 років займалася газифікацією зазначеного товариства, розташованого в с Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що замовником газопроводу є Громадська організація „Садівницьке товариство „Автомобіліст-2", що підтверджується додатковою угодою від 21 лютого 1991 року про розроблення проектної документації на газопостачання до садівницьких товариств „Росинка" та „Автомобіліст-2", довідкою про дольову участь садівницького товариства „Автомобіліст-2" у будівництві газопроводу, актом № 179, в якому ОСОБА_3 зазначена як бухгалтер товариства.

Судом вірно встановлено, що позивачка в судовому засіданні не довела та не надала безспірних доказів того, що за її особисті кошти відбулося фінансування, проектування та прокладення газопроводу до садового товариства.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 року з наступними змінами та доповненнями інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно ч. 2 ст. 5 цього Закону інвестори - суб"єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об"єкти інвестування.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Згідно ст. 8 даного Закону інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний: подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, за винятком об"єктів цивільного та виробничного призначення, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов'язковим.

Суб"єкти інвестиційної діяльності зобов'язані: додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції; подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність; не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної

конкуренції; сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не надала суду доказів того, що вона відповідно до вимог ст. ст. 2, 5, 8, 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність" є суб"єктом інвестиційної діяльності і виконала сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій в тому числі виконала всі обов'язки, передбачені ст. 8 цього Закону.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 10 вересня 2008 р. відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія Суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.