ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 серпня 2006 р.

№ 9/369-05-10151

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Асоціації сільськогосподарських виробників “Прогрес”

на постанову

Одеського  апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р.

у справі

господарського суду Одеської області

за позовом

СВК “Прогрес-Агро”

до	Асоціації сільськогосподарських виробників “Прогрес”

про	визнання дійсним договору оренди,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Корецька Л.А. (дов. від 14.08.06 № 51),

відповідача: не з’явились,

                                              ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 23.12.05 господарського суду Одеської області позов задоволено. Визнано дійсним договір оренди № 21 від 23.03.2004 р., укладений  між Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Прогрес-Агро” та Асоціацією сільськогосподарських виробників “Прогрес”. З Асоціації сільськогосподарських   виробників “Прогрес” на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прогрес-Агро” стягнуто витрати по сплаті державного мита в сумі 85
грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою від 02.03.06 Одеського апеляційного господарського суду вказане  вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Асоціація сільськогосподарських виробників “Прогрес” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судом норм  матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди № 21 від 23.03.2004 р., укладеного між сторонами в простій письмовій формі, відповідач передав, а позивач прийняв у платне строкове користування терміном до 31.12.2010 р. не житлові приміщення загальною площею 42 кв. м., що розташовані за адресою: с. Кам'янка, вул. Суворова, 1 Ізмаїльського району, Одеської області.

Вказаний договір було підписано з боку відповідача заступником голови асоціації Івановим І.В., а з боку позивача —його директором Дуплоноженко В.В.

Судами також з’ясовано, що факт передачі у користування позивачу орендованого майна не спростовується сторонами у справі та підтверджується  довідкою Одеського обласного статуправління № 07 від 29.03.2004 р., в якій місцем знаходження позивача зазначені саме орендовані приміщення, листом відповідача № 338 від 28.10.2005 р. про звільнення позивачем орендованих приміщень; листом від 01.04.2004 р., в якому відповідачем повідомлено позивача про те, що договір оренди підписаний Івановим І.В., схвалюється в повному обсязі, а також, рахунками відповідача, що були виставлені позивачу, в яких містяться посилання, серед іншого, і  на договір №21: № 575 від 30.11.2004 р. на загальну суму 1786 грн., № 115 від 3 1.03.2005 р. на загальну суму 442 грн., № 443 від 30.09.2005 р. на загальну суму 1104 грн., та надані до матеріалів справи копії квитанції і платіжного доручення, згідно яких орендна плата позивачем сплачувалась на підставі вказаних рахунків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано положення ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 793 ч. 2 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

З врахуванням встановлених судом фактів належного виконання з боку позивача своїх зобов'язань за укладеним договором оренди № 21 (прийняття у користування орендованих приміщень, здійснення орендних платежів в повному обсязі), та ухилення від нотаріального посвідчення укладеного договору з боку відповідача, а також приписів ч. 2 ст. 220 ЦК України, згідно якої якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій прийнято обгрунтовано при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                         ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 02.03.06 Одеського апеляційного господарського суду у справі №  9/369-05-10151 залишити без змін.

Головуючий                                                                                         В. Божок

Судді                                                                                                      Т.Костенко

                                                                                                               Г.Коробенко