ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

П О С Т А Н О В А

 "08" червня 2006 р.                                                  Справа № 14/101

11 год.  50хв. Господарський суд Чернігівської області у складі

Головуючого          -   судді Книш Н.Ю.

При секретарі судового засідання - Мельниченко А.М.

За участю  представників сторін:

Від позивача: Зайковська М.В. начальник відділу, довіреність №04-115/974 від 17.05.06р., Ковтун Л.В., головний спеціаліст, довіреність №04-204/1147 від 08.06.06р.

Від відповідача:  Кіркорова Р.І. представник, довіреність №52 від 17.05.06р.

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу  № 14/101

За позовом: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області  м.Чернігів вул..Комінтерну,14

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Брас”, м.Чернігів вул.50 років СРСР,5

про   стягнення  5027грн.50коп.  

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 5027,50грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р. у кількості 1 робоче місце.

Представником позивача подані заперечення від 30.05.06р. №04-183/1092 та від 08.06.06р. №04-205/1148 на пояснення відповідача, в яких зазначив, що направлення інвалідів на підприємства не входить до компетенції відділення Фонду, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що інформування центрів зайнятості відбувається шляхом подачі звітності по формі 3-ПН помісячно до 28 числа, що посилання відповідача на відсутність прибутку у 2005 році не може бути підставою звільнення від сплати штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Крім того, позивач посилає на неподання відповідачем копії розпорядження про створення атестаційної комісії для проведення атестації звичайного робочого місця та протоколу цієї комісії

Від відповідача надійшло пояснення №57 від 30.05.06р., в якому зазначено, що в товаристві створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, одне –головного бухгалтера, інше –завідуючого мучного цеху, що 10.01.05р. у центр зайнятості була подана заява вих.№12 від 23.02.05р. та надавалися звіти №3-ПН, що ТОВ „Брас” по результатах діяльності за 2005р. отримало чистий збиток –11,7тис.грн.

Відповідачем подано до суду листи Чернігівського міського центру зайнятості від 31.05.06р. за №02/1264 та від 07.06.06р. за №02/1333, в яких останній повідомляє, що протягом 2005 р. на обліку перебувало 197 інвалідів, які виявили бажання працевлаштуватись, однак жоден з них не побажав працевлаштуватись на вакансії надані підприємством ТОВ “Брас”.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази: копію звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, копію листа № 03-167/448 від 03.03.06р., копію довідки ЄДРПОУ №2422, письмове пояснення ТОВ “Брас” вих.№7 від 26.01.06р., копію звітів про наявність вільних робочих місць вакантних посад) та потребу в працівниках ф.№3-ПН, копію Балансу відповідача на 01.01.06р. та звіту про фінансові результати за 2005р., копію наказу №1 від 10.01.05р., копію штатного розпису, копія довідки ЄДРПОУ №179, заявку відповідача вих.№12 від 23.02.05р., листи Чернігівського міського центру зайнятості від 31.05.06р. за №02/1264 та від 07.06.06р. за №02/1333, суд встановив наступне:

          Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду (п.9 Положення).

Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в  тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91р. № 875-ІІІ (далі –Закон) із змінами внесеними згідно із Законом №910-IV від 05.06.03р., №1771-IV від 15.06.04р. та №2602- IV від 31.05.05р. ( в редакції яка діяла до 01.01.2006р.) передбачено, що для підприємств (об’єднань) незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.

          Відповідно до ст.20 Закону ( в редакції яка діяла до 01.01.2006р.) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні) за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств (об’єднань) незалежно від форм власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно форми №10-ПI державно-статистичної звітності “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р.” (далі –Звіт) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача за 2005р. становила 40 осіб, відповідно норматив для забезпечення працевлаштування інвалідів протягом 2005року становив 2 робочих місця. Річний фонд оплати праці за 2005р. складає 201100грн. Середньорічна заробітна плата одного працюючого у відповідача згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. по формі №10-ПI за 2005рік становить 5027,50грн.

Відповідачем створено 1 місце для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позивачем нараховано відповідачу 5027,50грн. штрафних санкцій за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.

          Згідно ст.18 Закону ( в редакції яка діяла до 01.01.2006р.) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. №314 (далі Положення):- робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Відповідно до приписів вказаного Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце та спеціалізоване робоче місце.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3 Положення). Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.14 Положення підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;

          Пунктом 10 Положення також, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

          Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що у 2005 році обов’язок підприємства щодо створення робочих місць інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладено на органи працевлаштування перелічені в ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів).

Подана відповідачем копія наказу №1 від 10.01.05р. та копія штатного розпису свідчать про включення посади начальника цеху до штатного розпису відповідача та створення одного звичайного робочого місця .

          Відповідачем до матеріалів справи подані копії звітів (завірені Чернігівським міським центром зайнятості) про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за 2005 рік, які свідчать про потребу відповідача у 2005 році в працівниках для заміщення вільних робочих місць, в тому числі інвалідах (1 чоловік) – начальник кондитерського цеху, продавець продтоварів.

Згідно листів Чернігівського міського центру зайнятості від 31.05.06р. за №02/1264 та від 07.06.06р. за №02/1333 інваліди для працевлаштування протягом 2005р. на підприємство ТОВ „Брас” не направлялись, так як інваліди, які перебували на обліку в центрі зайнятості не виявили бажання працевлаштуватись на вакансії запропоновані ТОВ “Брас”.

Механізм сплати підприємствами штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, визначений у Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.01р. (далі –Порядок).

          Відповідно до п.4 вказаного Порядку штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Крім того, згідно п.6 та п.7 цього ж Порядку штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів) та у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

          Аналогічний механізм сплати штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був передбачений ч.3 та ч. 4 ст. 20 Закону №875 ( в редакції яка діяла до 01.01.2006р.).

          З 01.01.2006р. ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” діє в новій редакції згідно Закону України від 06.10.2005р. №2960 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної та трудової реабілітації інвалідів”. У відповідності до ч.3 та ч.5 вказаної статті сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), а у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено стягнення на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку передбаченому законом.

          Відповідачем до матеріалів справи подано копію Звіту про фінансові результати за 2005 рік форма №2 , згідно якої збиток відповідача за звітний період становить 11,7тис.грн.

Посилання відповідача на збитковість товариства в 2005 році судом не приймається, оскільки, аналіз змісту Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не ставить в залежність обов’язок щодо сплати штрафних санкцій за не виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати.

          При прийнятті рішення судом взято до уваги постанови Верхового суду України від 14.06.05 р. № 6/324, від 21.05.05р. №1/255.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки відповідачем інформовано про потребу в інвалідах органи державної служби зайнятості, на ТОВ „Брас” не може бути покладена відповідальність за відсутність інвалідів, бажаючих працевлаштуватись, та за неможливість своєчасного направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування. Докази наявності у відповідача наміру ухилитись чи перешкодити прийняттю на роботу інвалідів в матеріалах справи відсутні.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст.94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. У позові відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 13.06.06р.

Суддя                                                                                           Н.Ю.Книш