Справа № 541/763/20

Провадження № 2-з/541/15/2020

У Х В А Л А

17 червня 2020 року м.Миргород

       Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Андрущенко-Луценко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Калініченко Л.О.,

       позивача – ОСОБА_1 ,

        представника позивача – адвоката Стороженко О.В.,

відповідача – ОСОБА_2

        представника відповідача - адвоката Семенка Б.М.,        

        третьої особи – приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Пазинича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, третя особа - приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Пазинич Руслан Вікторович.

17.06.2020 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, згідно якої, просив суд накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 ..

Вважає, що неприйняття судом заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При судовому розгляді заяви позивачка підтримала свою заяву та просила її задовольнити.

Представник позивача – адвокат Стороженко О.В. підтримала заяву позивача.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача – адвокат Семенко Б.М., заперечував проти задоволення заяви, поданої позивачем. Зазначив, що заявником не надано суду жодного доказу того, що відповідач, вчиняє, або може вчинити якісь дії, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Третя особа - приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Пазинич Руслан Вікторович, при розгляді даного питання покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ст.150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, до яких зокрема належить накладення арешту на майно.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно.

У задоволення вимоги про забезпечення позову, шляхом заборони відчуження на нерухоме майно, слід відмовити, оскільки, у даному випадку, суд вважає достатнім застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, для ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст. ст. 149-153, 157, 353 ЦПК України, -

у х в а л и в:

       Заяву ОСОБА_3  про забезпечення позову задовольнити частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, третя особа - приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Пазинич Руслан Вікторович, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_2 .

       В іншій частині заяви відмовити.

Копію даної ухвали направити сторонам – для відому, та до Відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради – для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, що не перешкоджає зверненню ухвали до негайного виконання.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко