Справа № 2-70/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 липня  2008 року Рівненський міський суд

в особі судді Олексюк Г.Є. при секретарі Сахончик Т.В. з участю

представника позивача-відповідача адвоката ОСОБА_1 представника відповідачів -позивачів адвоката ОСОБА_2 розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування   жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4,  ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення .

встановив:

До Рівненського міського суду надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням-квартирою № 26 по вул.  Макарова, 52 в м.Рівне та зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 14 липня 2005 року цивільні справи об»єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач -відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, зустрічний позов не визнав. Суду пояснив, що з відповідачкою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 прописаний в квартирі N 26 будинку N 52 по вулиці Макарова в місті Рівне. В серпні 2002 року відповідачка, забравши не тільки свої, а і його речі, разом з сином залишила квартиру. Рішенням Рівненського міського суду від 16 вересня 2002 року шлюб між ними Було розірваной, а неповнолітній син ОСОБА_6 залишений на проживання з матір'ю. Вибувши на інше місце проживання, відповідачка не знялася з реєстрації у квартирі, тому нарахування комунальних платежів здійснюється на три особи. Відповідачка з сином квартиру залишили добровільно, перешкод у користуванні квартирою він їм не чинив. Оскільки відповідачі з серпня 2002 року  не проживають у

квартирі без поважних причин, просить суд визнати їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням у цій квартирі відповідно до вимог ст. 72 ЖК України.

В задоволенні позову про вселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в спірну квартиру просить відмовити , оскільки перешкод в користуванні житлом їм не чинив. Хоча у відповідачів не було ключів від квартири, і він їм пропонував ключі, ОСОБА_4 відмовлялась, пояснюючи тим, що не хоче його бачити. Крім того, відповідачка і син ОСОБА_6 мають інше житло-по вул. Гагаріна, 21. Сама відповідачка ОСОБА_4 неодноразово наголошувала , що лишає йому квартиру в рахунок спільного майна.

Представник позивача -відповідача ОСОБА_3 -адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги свого довірителя підтримав по аналогічним підставам, просить їх задоволити. В задоволенні зустрічного позову про вселення та усунення перешкод просить відмовити за  безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідачів-позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5-адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом підтримала. Суду показала, що в 1996 року на сім»ю ОСОБА_5 , яка складалась з трьох осіб, було надано двохкімнатну квартиру в АДРЕСА_2. Квартира належить до державного житлового фонду.

Через протиправну поведінку ОСОБА_3, який знущався над ОСОБА_4 та сином, їх сім»я розпалась. ОСОБА_4 зверталась до суду з позовом про розірвання шлюбу .Рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано, а 30 жовтня 2002 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу .

Після розірвання шлюбу поведінка ОСОБА_3 не змінилась, що негативно впливало на дитину .Тому вона разом з сином змушена була проживати у родичів і знайомих . Оскільки в квартирі знаходились їх речі, разом з сином у відсутності ОСОБА_3 вони приходили в квартиру , забирали свої речі.

Проте, в вересні 2003 року, коли ОСОБА_4 в черговий раз прийшла в квартиру, щоб забрати речі сина, виявила, що у вхідних дверях був замінений замок .На її прохання відповідач обіцяв дати ключі від квартири, однак ключі від квартири не дає. Оскільки ні вона , ні син не можуть попасти в квартиру , змушені звертатись з даним позовом до суду.

Зустрічний позов про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на житло не визнає, оскільки вони залишили квартиру не добровільно, а через неправомірну поведінку ОСОБА_3 Крім того, просить врахувати, що іншого житла ОСОБА_4 не має, оскільки рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_3,  укладений  між

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та зобов»язано ОСОБА_4 повернути квартиру її колишньому власнику ОСОБА_8

Заслухавши пояснення позивача -відповідача, представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також в якості свідка позивача відповідача ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими , що втратили право на житло до задоволення не підлягають , зустрічний позов про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в квартирі N 26 будинку N 52 по вулиці Макарова в м.Рівне прописані (зареєстровані) ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Рівненського міського суду від 16 вересня 2002 року шлюб між сторонами розірвано, на той час неповнолітній син залишений на проживання з матір'ю. Даним рішенням встановлено, що сім»я розпалась з вини відповідача.

В жовтні 2002 року ОСОБА_4 разом з сином залишили спірну квартиру через неправомірну поведінку відповідача, який приходив у нетверезому стані, влаштовував сварки .Дану обставину підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Крім того, свідок ОСОБА_9 підтвердила, що через зміну замків, відсутність ключів і неможливість попасти в спірну квартиру, ОСОБА_4 разом з сином деякий час проживала у неї, проживала у інших подруг. Також ствердила, що через свого чоловіка вони звертались до ОСОБА_3 з проханням повернути ключі від квартири ОСОБА_4 , проте він ключів не повернув до цього часу.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила суду , що в серпні-вересні 2003 року разом з ОСОБА_4 приходили в квартиру , щоб забрати дитячі речі сина. Проте, в квартиру вони не змогли попасти, оскільки замки на дверях були замінені.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що в серпні 2002 року дружина без пояснень причини, вивезла речі і виїхала з квартири. На його запитання вона пояснювала, щоб він не хвилювався. Оскільки пізніше квартиру обікрали, він був змушений змінити замки. В серпні 2003 року ОСОБА_4 нових ключів від квартири не мала, і їх не просила. Він не заперечує, що в 2004 році ОСОБА_4 мала право на житло, визнає також, що син ОСОБА_5 має право на проживання в спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що ОСОБА_4 не проживає в квартирі з літа 2002 року , де вона проживає і чого залишила квартиру , йому не відомо. З слів ОСОБА_3 йому відомо, що з квартири пропали речі і він змушений був замінити замки .

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що ОСОБА_4 не проживає в квартирі з 2002-2003 років. З слів ОСОБА_3 йому відомо, що бувша дружина забрала з квартири деякі речі.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що їй відомо , що з квартири ОСОБА_3 зникли речі.

Виходячи з положень ст. 71 ЖК України та роз'яснень, даних у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених цією статтею. У разі відсутності цих осіб понад встановленого строку з поважних причин: перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, цей строк може бути продовжений судом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими , що втратили право на житлове приміщення у звязку з відсутністю в ньому більше шести місяців без поважних причин , суд виходить з того, що ним не було надано доказів того, що відповідачі були відсутні в квартирі АДРЕСА_4 понад шість місяців без поважних причин.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про поновлення порушеного права та вселення, суд виходить з того , що відповідачі-позивачі були відсутні в квартирі понад шість місяців з поважних причин через неприязні, конфліктні відносини з позивачем-відповідачем ОСОБА_3, та перешкоду в користуванні квартирою , створеною ОСОБА_3, який замінив замок в квартирі, не передавши ключа від нового замка ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Беззаперечних доказів того, що відповідачі-позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втратили право на житлове приміщення у зв'язку з відсутністю в ньому більше шести місяців без поважних причин , на які посилається ОСОБА_3, як на підставу своїх вимог , суду не надано . Суд не може прийняти , як докази такої відсутності, акти ЖКП « Сонячне» про відсутність відповідачів в спірній квартирі, складені в 2004 році , оскільки саме в той час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживали в спірній квартирі , а позов про усунення перешкод в користуванні житлом з лютого 2004 року знаходився в провадженні суду. Крім того, жодний з  допитаних

судом свідків зі сторони позивача -відповідача не підтвердили , що відповідачі-позивачі були відсутні в квартирі понад шість місяців без поважних причин. Сам ОСОБА_3, допитаний судом в якості свідка, не заперечив, що в 2004 році ОСОБА_4 мала право на житло, визнає також, що син ОСОБА_5 має право на проживання в спірній квартирі.

Доводи позивача-відповідача про наявність у ОСОБА_4 іншого житла-а саме квартири АДРЕСА_3, де вона проживала разом з сином з 2004 року і яку має для проживання на даний час , спростовуються матеріалами справи. Відповідно до рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та зобов»язано ОСОБА_4 повернути квартиру її колишньому власнику ОСОБА_8

Відповідно до ст.. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає до стягнення на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5  судові витрати в розмірі 8, 5 грн.

Крім того, з ОСОБА_3 підлягає до стягнення витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 7, 5 грн.

На підставі викладеного, ст.64, 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 30, 58-62, 213-215 ЦПК України, суд

Вирішив :

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення задовольнити.

Вселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_5 .

Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користування житлом квартирою № 26 в будинку № 52 по вул.  Макарова в м.Рівне.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати в розмірі  8, 5 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 7, 5 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20 денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги . Рішення може бути також оскаржено і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.