ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 920/410/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Довганюк Р.М.

відповідача - Падюков В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Падюкова Володимира Борисовича

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2019 р. (повне рішення складено 26.12.2019 р.)

у справі № 920/410/19 (суддя - Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до Фізичної особи-підприємця Падюкова Володимира Борисовича

про врегулювання розбіжностей по договору № 2103/7/14 від 21.03.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Падюкова Володимира Борисовича про врегулювання розбіжностей по договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики № 2103/7/14 від 21.03.2019 р., виклавши спірні пункти договору 3, 4, 29, 30, а також параграф 1 додатку № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики", параграф 6 додатку № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" у редакції, запропонованій позивачем, а параграфи 2, 3, 4, 5 та таблицю додатку № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" залишити у договорі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він не може погодитись із запропонованою відповідачем редакцією договору вищевказаних пунктів договору, оскільки позиція відповідача не обґрунтована та така, що суперечить нормам чинного законодавства у сфері доступу до інфраструктури обєктів електроенергетики.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.12.2019 р. у справі № 920/410/19 позов Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Падюков Володимир Борисович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині врегулювання спірних пунктів 3, 30 договору та параграфів 1, 2, 3, 4, 5, 6 і таблиці № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики", викладених у редакції позивача, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, виклавши спірні пункти договору у запропонованих редакціях.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що викладення договору в редакції позивача порушує принцип пропорційності, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 ГПК України, відтак скаржник наполягає на викладенні спірних умов договору у своїй редакції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Падюкова Володимира Борисовича у справі № 920/410/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 920/410/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 920/410/19 та призначено її до розгляду на 17.03.2020 р.

У призначеному засіданні суду 17.03.2020 р. оголошено перерву до 14.04.2020 р.

До суду 10.04.2020 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням на території України карантину через спалах коронавірусу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 р. у зв`язку із запровадженням на території України карантину розгляд даної справи призначено на 12.05.2020 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. було відкладено розгляд справи до 09.06.2020 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Для приведення договірних відносин у відповідність до Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» позивач направив відповідачу для підписання договір № 2103/7/14 з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 21.03.2019 р., який був отриманий відповідачем 26.03.2019 р.

Листом від 01.04.2019 р. № 28 відповідач повернув позивачу договір № 2103/7/14, підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей від 01.04.2019 р. Розбіжності стосуються пунктів 3, 4, 29, 30 та додатку № 2 до договору "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики".

Протокол розбіжностей від 01.04.2019 р. отриманий позивачем 02.04.2019 р. разом з листом відповідача від 01.04.2019 р. № 28.

Листом № 59-15/1168 від 09.04.2019 р. позивач надіслав відповідачу протокол узгодження розбіжностей до договору № 2103/7/14 з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 21.03.2019 р.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що при укладанні договору про доступ до інфраструктури об`єктів електроенергетики між сторонами у справі виникли розбіжності, які стосуються ціни договору, порядку розрахунків по ньому, строку дії договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. ч. 5, 6, 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов`язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку.

Як передбачено п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Відповідно до п. 21 Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики доступ до інфраструктури об`єкта електроенергетики здійснюється на підставі договору з доступу, що укладається за формою згідно з додатком 2 між власником (володільцем) та замовником після видачі замовнику технічних умов та погодження проектної документації з власником (володільцем).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 181 ГК України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по зазначеному договору з дотриманням строку, визначеного ст. 181 ГК України.

За умовами договору № 2103/7/14 з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 21.03.2019 р. Фізична особа-підприємець Падюков Володимир Борисович (далі - замовник) замовляє та оплачує, а Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі - власник) надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій відповідно до погодженої власником проектної документації на доступ, розробленої згідно з технічними умовами з доступу № 59-04/914 від 23.08.2013 р., № 59-04/99 від 06.02.2014 р., № 59-04/266 від 24.03.2014 р., № 59-15/640 від 04.05.2017 р. Перелік елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, наданих для доступу, є невід`ємною частиною договору та оформляється додатком № 1 до цього договору.

Спірними, на думку позивача, є пункти 3, 4, 29, 30 цього договору та додатку № 2 до договору "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики".

Позивач пропонує викласти п. 3 договору в наступній редакції: вартість доступу за цим договором (розмір щомісячної оплати) становить 4592,66 гривень (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві грн. 66 коп.), в тому числі податок на додану вартість - 765,44 грн, за місяць користування.

Також позивач пропонує викласти додаток № 2 до договору "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" в редакції, згідно з якою у відповідності до вимог п. 5 розділу III "Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики", затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.12.2018 р. № 622 та ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", встановлено періодичну плату за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики у розмірі 12,52 грн (дванадцять грн. 52 коп.), в т.ч. ПДВ - 2,09 грн. за один елемент інфраструктури об`єкта електроенергетики (далі - опора) в місяць. У разі використання опори декількома замовниками, розподіл періодичної плати за доступ для кожного замовника до кожної опори здійснюється пропорційно кількості кабельних ліній електрозв`язку кожного замовника, розташованих на опорі:

- при використанні одночасно 2-ма замовниками однієї опори, витрати на кожну опору розраховуються за формулою: 12,52 грн : 2 = 6,26 грн, відповідно вартість використання однієї опори в місяць для кожного замовника складає 6,26 грн (шість грн 26 коп) грн., в т.ч. ПДВ - 1,04 грн;

- при використанні одночасно 3-ма замовниками однієї опори, витрати на кожну опору розраховуються за формулою: 12,52 грн : 3 = 4,17 грн, відповідно вартість використання однієї опори в місяць для кожного замовника складає 4,17 грн (чотири грн 17 коп) грн, в т.ч. ПДВ -0,70 грн;

- при використанні одночасно 4-ма замовниками однієї опори, витрати на кожну опору розраховуються за формулою: 12,52 грн : 4 = 3,13 грн, відповідно вартість використання однієї опори в місяць для кожного замовника складає 3,13 грн (три грн 13 коп), в т.ч. ПДВ - 0,52 грн.

Кількість опор, що використовуються декількома замовниками одночасно: 1) 274 шт. - використання двома замовниками одночасно (вартість 1715,24 грн); 2) 28 шт. - використання трьома замовниками одночасно (вартість 116,76 грн); 3) 2 шт. - використання чотирма замовниками одночасно (вартість 6,26 грн); 4) 220 шт. - використання замовником самостійно (вартість 2754,40 грн). Загальна кількість опор - 524, загальна вартість щомісячної плати доступу 4592,66 грн (таблиця).

Загальна вартість щомісячної оплати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики (у кількості 524 опор ліній електропередач 0,4 кВ) для сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю, враховуючи пропорційний розподіл вартості періодичної плати за доступ, становить 4592,66 гривень (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві грн 66 коп), в тому числі податок на додану вартість - 765,44 грн на місяць.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики.

Відповідач, згідно з протоколом розбіжностей, пропонує викласти п. 3 договору в наступній редакції: вартість доступу за цим договором (розмір щомісячної оплати) становить 3280,24 гривень (три тисячі двісті вісімдесят грн 24 коп), в тому числі податок на додану вартість - 546,71 грн, за місяць користування.

Також відповідач пропонує викласти додаток № 2 до договору "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" в редакції, згідно з якою у відповідності до вимог п. 5 розділу III "Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики", затвердженої наказом Міністерства енергетики за вугільної промисловості України від 10.12.2018 р. № 622 та ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", виходячи з розрахунку - сума максимально вигідної граничної ціни для власника (володільця) - 12,52 грн, та максимально вигідної граничної ціни для замовника, поділеної навпіл "(12,52+0)/2 = 6,26 грн)", встановлено періодичну плату за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики у розмірі 6,26 грн (шість грн 26 коп), в т.ч. ПДВ - 1,04 грн за один елемент інфраструктури об`єкта електроенергетики (далі - опора) в місяць.

Параграфи 2, 3, 4, 5 та таблицю додатку 2 до договору відповідач пропонує виключити; параграф 6 додатку, викласти в редакції, згідно з якою загальна вартість щомісячної оплати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики (у кількості 524 опор ліній електропередач 0,4 кВ) для сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю, враховуючи пропорційний розподіл вартості періодичної плати за доступ, становить 3280,24 гривень (три тисячі вісімдесят грн 24 коп), в тому числі податок на додану вартість - 546,71 грн за місяць.

У листі до протоколу розбіжностей відповідач посилається на те, що ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" не встановлено фіксованої плати за доступ, а зазначено, що розмір плати за доступ, не може перевищувати 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць, тому відповідна плата може коливатись від нуля до 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати.

Під час розгляду справи відповідач також зазначав, що позивачем не доведено наявності відповідних додаткових витрат, здійснений позивачем розрахунок витрат не відповідає вимогам Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати. Періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об`єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об`єкта доступу, пов`язаних з наданим доступом. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з Методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об`єкта доступу згідно з Методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року. Розмір плати за доступ має бути сталим і не може змінюватися протягом одного року з дня укладення договору з доступу. Забороняється встановлення додаткової плати за доступ, крім визначеної цим Законом, після укладення договору з доступу.

Згідно з розділом III Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, формування періодичної плати замовника за доступ до інфраструктури об`єкта електроенергетики включає визначення вартості доступу замовника до однієї одиниці (одного елемента) цієї інфраструктури, до якої (якого) застосовується коефіцієнт ускладнення робіт з експлуатації однієї одиниці (одного елемента) електроенергетичної інфраструктури у зв`язку із забезпеченням доступу до неї. Визначення вартості доступу до однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури здійснюється для ПЛ або ПЛІ кожного класу напруги. Визначена вартість доступу до однієї одиниці (опори) застосовується при визначенні плати за доступ до конструктивних елементів ТП, РП у разі їх використання для зовнішнього розміщення технічних засобів телекомунікацій. Вартість експлуатації однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури електроенергетики визначається на підставі нормованих обсягів робіт та витрат на ці роботи. Вартість експлуатації однієї опори ПЛ, ПЛІ визначається на підставі нормованих обсягів робіт на 1 км лінії та витрат на ці роботи як частка загальних витрат на 1 км відносно нормованої (розрахункової) кількості опор. У разі якщо власник (володілець) інфраструктури об`єкта електроенергетики відповідно до вимог чинного законодавства України не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики, періодична плата визначається відповідно до розміру, встановленого частиною сьомою статті 17 Закону. Періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об`єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, пов`язаних з наданим доступом.

Отже плату за доступ до елементів інфраструктури об`єкта визначає власник інфраструктури згідно з Методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу.

При цьому Методикою визначено, що у разі якщо власник (володілець) інфраструктури об`єкта електроенергетики відповідно до вимог чинного законодавства України не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики, періодична плата визначається відповідно до розміру, встановленого частиною сьомою статті 17 Закону.

Як передбачено п. 5 розділу IV Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, планові витрати на експлуатацію 1 км ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ, наведені у додатку 2 до цієї Методики, включають прямі витрати на оплату праці, використання машин і механізмів, загальновиробничі витрати.

За п. 8 розділу IV Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики додаткові річні витрати власника (володільця) інфраструктури об`єктів електроенергетики на експлуатацію (утримання) однієї опори ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ, спричинені ускладненням умов виконання робіт внаслідок забезпечення доступу замовника, визначаються шляхом застосування коефіцієнта 0,05 до затверджених власником (володільцем) інфраструктури об`єктів електроенергетики витрат на експлуатацію однієї опори діючих нормативів витрат на кожний радіофідер або будь-який інший технічний засіб телекомунікацій, розташований на ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ.

Таким чином, додаткові витрати визначаються шляхом множення річних витрат на коефіцієнт ускладнення.

На підтвердження наявності річних витрат на експлуатацію 1 км ПЛ 0,4кВ в матеріалах справи містяться відповідні розрахунки та відомості позивача.

У зв`язку з тим, що позивач не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики, плата за доступ визначається відповідно до розміру, встановленого ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць.

Мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2019 року згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" складала 4173,00 грн, тому граничний розмір плати за одну опору лінії електропередач на місяць становить 12,52 грн, виходячи із розрахунку: 4173,00 грн * 0,3% = 12,52 грн.

Між сторонами відсутній спір щодо загальної кількості опор доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, тому загальна вартість плати за 524 штук опор доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, з урахуванням кількості опор, які використовуються одночасно двома і більше замовниками, складає 4592,66 грн (в тому числі ПДВ - 765 грн 44 коп) на місяць.

Отже, позивачем визначено вартість доступу відповідно до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики та ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

Вбачається, що плата за доступ визначена позивачем в розмірі, встановленому ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", позивач не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики (кожну опору).

Оскільки позивачем була визначена плата за доступ у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць, останній не погодився на пропозицію відповідача про зменшення відповідної плати вдвічі, тому, з урахуванням приписів Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики та ст. 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", вимоги позивача щодо викладення пункту 3 договору та додатку № 2 до договору "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" в редакції позивача є правомірними та обґрунтованими.

Пункт 4 у проекті договору, що був надісланий відповідачу, викладено позивачем в наступній редакції: плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за поточний період здійснюється замовником з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому плата за доступ здійснюється замовником щомісячно до 27-го числа поточного місяця, на підставі рахунку, який надається власником (володільцем).

У протоколі розбіжностей відповідач пропонує викласти вказаний пункт договору в такій редакції: плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за поточний період здійснюється з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому плата за доступ за розрахунковий місяць, який рахується з першого числа попереднього до поточного місяця по перше число поточного, здійснюється замовником щомісяця до 27-го числа поточного місяця на підставі рахунка, який надається власником (володільцем), в разі не отримання рахунку на підставі договору.

Позивач пропонує викласти п. 4 договору в наступній узгодженій редакції (згідно з протоколом узгодження розбіжностей): плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за поточний період здійснюється замовником з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому плата за доступ за розрахунковий місяць (з першого по останнє числа календарного місяця) здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який надається власником (володільцем). В разі неотримання рахунку, плата за доступ за розрахунковий місяць здійснюється замовником в розмірі, передбаченому п. 3 договору.

Відповідно до п. 4 договору, що є додатком № 2 до Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 р. № 853, плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за поточний період здійснюється з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому плата за доступ здійснюється замовником до кінця поточного місяця на основі рахунка, який надається власником (володільцем).

Вбачається, що редакція п. 4 договору, запропонована позивачем, узгоджується з редакцією п. 4 договору, який є додатком № 2 до Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики. Також позивачем було частково враховано позицію відповідача щодо здійснення плати за доступ в місяці, наступному за розрахунковим. Вказаний пункт відповідає вимогам чинного законодавства, тому вимоги позивача щодо викладення цього пункту договору в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей колегія суддів вважає також обґрунтованими та правомірними.

Пункт 29 проекту договору, надісланий позивачем відповідачу, був викладений в наступній редакції: цей договір набирає чинності з 01 квітня 2019 р. та діє протягом одного року, а в частині оплати - до повного його виконання. Строк дії договору може бути продовжено у порядку, визначеному сторонами.

Вбачається, що вказаний пункт договору викладено у редакції згідно з договором, який є додатком № 2 до Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики.

Фактично позивачем не запропоновано конкретний порядок продовження строку дії договору.

У протоколі розбіжностей відповідач пропонує викласти вказаний пункт договору в наступній редакції: цей договір набирає чинності з 01 квітня 2019 р. та діє протягом одного року, а в частині оплати - до повного його виконання. У разі коли сторони не повідомили одна одній про розірвання договору з доступу, такий договір вважається продовженим на строк, зазначений у договорі.

Позивач пропонує викласти п. 29 договору в наступній узгодженій редакції (згідно з протоколом узгодження розбіжностей): цей договір набирає чинності з 01 квітня 2019 р. та діє протягом одного року, а в частині оплати-до повного його виконання. Строк дії договору може бути продовжено за взаємною письмовою згодою сторін.

В обґрунтування такої редакції, позивач посилається на ст. ст. 651, 564 ЦК України, згідно з якими зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Однак, вказані приписи передбачають порядок зміни або розірвання договору, а не його продовження.

Згідно з п. 32 Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, на який посилається відповідач, сторони зобов`язані повідомити одна одній про розірвання договору з доступу не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку його дії, якщо договором не передбачено інший строк. У разі коли сторони не повідомили одна одній про розірвання договору з доступу, такий договір вважається продовженим на строк, зазначений у договорі.

Таким чином, оскільки редакція п. 29 договору, запропонована відповідачем, узгоджується з приписами ст. 32 Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, за своїм правовим змістом вказаний пункт в редакції відповідача відповідає вимогам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що пункт 29 договору необхідно викласти в редакції відповідача.

Пункт 30 у проекті договору, що був надісланий позивачем відповідачу, викладено в наступній редакції: договір може бути розірваний власником (володільцем) в односторонньому порядку у разі несплати замовником вартості послуг згідно з пунктами 4 та 5 цього договору до 20 числа розрахункового місяця шляхом надсилання замовнику повідомлення про розірвання договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Сторони дійшли згоди, що цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена власником (володільцем) у повідомленні про дострокове розірвання договору.

У протоколі розбіжностей відповідач пропонує викласти вказаний пункт договору в наступній редакції: договір може бути розірваний власником (володільцем) в односторонньому порядку у разі виникнення простроченої понад три місяці заборгованості, яка відраховує від 27 числа останньої повної сплати замовником вартості послуг згідно з пунктами 4 та 5 цього договору шляхом надсилання замовнику повідомлення про розірвання договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Сторони дійшли згоди, що цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена власником (володільцем) у повідомленні про дострокове розірвання договору.

Позивач пропонує викласти п. 30 договору в наступній узгодженій редакції: договір може бути розірваний власником (володільцем) в односторонньому порядку у разі несплати замовником вартості послуг згідно з пунктами 4 та 5 цього договору до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом надсилання замовнику повідомлення про розірвання договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Сторони дійшли згоди, що цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена власником (володільцем) у повідомленні про дострокове розірвання договору.

Згідно з п. 30 договору, який є додатком № 2 до Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, договір може бути розірваний власником (володільцем) в односторонньому порядку у разі несплати замовником вартості послуг згідно з пунктами 4 та 5 цього договору до 20 числа розрахункового місяця шляхом надсилання замовнику повідомлення про розірвання договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Сторони дійшли згоди, що цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена власником (володільцем) у повідомленні про дострокове розірвання договору.

Таким чином, запропонована позивачем редакція п. 30 договору у протоколі узгодження розбіжностей відповідає п. 30 договору, який є додатком № 2 до Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, узгоджується з п. 4 договору щодо строків сплати за доступ та за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на п. 13 ст. 12 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана норма містить підстави для відмови у видачі технічних умов з доступу.

Тому, вимога позивача про викладення пункту 30 договору № 210/7/14 з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики в редакції протоколу узгодження розбіжностей, є обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позову та викладення спірних пунктів договору з урахуванням зазначених вище мотивів.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Заява відповідача про постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали є необґрунтованою, оскільки судом не було виявлено порушень чинного законодавства при вирішенні цього спору.

З огляду на таке, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2019 р. у справі № 920/410/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Падюкова Володимира Борисовича не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Падюкова Володимира Борисовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2019 р. у справі № 920/410/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Падюкова Володимира Борисовича.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.06.2020 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

В.В.Андрієнко