К.21. Справа №2-3118/08
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2008 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючого - судді Заборовського B.C.
при секретарі Іваницький Р.С.
за участю: представника
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево справу за позовною заявою ОСОБА_2 до фінансово-економічної служби штабу Західного оперативного командування м.Львів - 38 про стягнення недоотриманої суми грошового забезпечення,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що він проходить військову службу на офіцерській посаді в фінансово-економічній службі штабу Західного оперативного командування.
У відповідності до п.2 ст. 17 Конституції України « Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей ». Також ст. 9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » від 20.12.91 №2011-12 (далі Закон України №2011-12) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Водночас цією ж статтею визначається склад грошового забезпечення, до якого входять і посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розмір грошового забезпечення та порядок виплати встановлюється відповідно Кабінетом Міністрів України та Міністром оборони України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 « Про грошове забезпечення військовослужбовців »(далі Постанова КМУ № 829 від 22.05.2000р.) затверджена схема посадових окладів за основними типовими посадами та надано право Міністру оборони України установлювати посадові оклади за іншими посадами військовослужбовців відповідно до розмірів, затверджених зазначеною постановою.
Поряд з тим, наказом Міністра оборони України від 05.03.2001р. № 75 « Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України », саме п.3 визначено, що « посадові оклади офіцерського складу виплачується за займаними посадами в розмірах, передбачених у штаті військової частини ».
начальник Генерального штабу Збройних Сил ».
Виходячи із вищезазначеного на даний час існує штат фінансово-економічної служби Західного оперативного командування № 3/010-51, який затверджений начальником Генерального штабу Збройних Сил України в 1999 році.
Враховуючи вимоги засадничих законодавчих норм, які регулюють правовідносини з оплати праці, власне спеціального Закону України « Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95 ВР (далі Закон України № 108/95 ВР), в ст.3 якого встановлено, що:
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Згідно п.5 ч.2 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 р. №13 « Про практику застосування законодавства про оплату праці» вказано, що « при визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (ст..3 Закону України « Про оплату праці»).
Ст. 10 про «Порядок встановлення і перегляд розміру заробітної плати » Закону України №108/95 ВР визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.
Враховуючи норму п.1 ст. 2 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу » від 25.03.1992 р. №2232-12 якою встановлено, що « військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни » . Тому військова служба ніяк не може бути нижчою, ніж проста, некваліфікована праця.
Разом з тим, Законом України « Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців » від 04.04.2006 р. №359-4 п. 2 ст.5 розділу II. «Прикінцеві положення» зобов'язало Кабінет Міністрів України « забезпечити прийняття нормативно-правових актів щодо підвищення грошового забезпечення військовослужбовцям, (посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років), починаючи з 2006 року, що не реалізовано було до січня 2008 р.
Беручи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, яка викладена в рішенні від 01.12.2004 « обмеження гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-соціальних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (ст..46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеження конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовних характер », вони не погоджуються з розміром оплати праці, який існував до звернення до суду за захистом своїх конституційних гарантій, власне, розміром посадового окладу.
Оскільки п.1.11 наказу Міністра оборони України від 05.03.2001р. №75 (зареєстрований Міністром України 20.03.2001 р. №251/5442) визначено, що « грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене у меншому,
ніж належало, розмірі виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення », то повинні враховуватися показники мінімальної заробітної плати, які були встановлені законами України про Державний бюджет на 2004, 2005, 2006 та 2007 роки і складають:
з 01.09.2004 р. - 237 грн. (ст., 88)
з 01.01.2005 р.-262 грн. (ст..83)
з 01.04.2005 р.-290 грн.
з 01.07.2005 р.-310 грн.
з 01.09.2005 р.-332 грн.
з 01.01.2006 р. - 350 грн. (ст..82)
з 01.07.2006 р.-375 грн.
з 01.12.2006 Р.-400 грн.
з 01.04.2007 р. - 420 грн. (ст..76)
з 01.07.2007 р.-440 грн. Просить суд зобов'язати фінансово-економічну службу штабу Західного оперативного командування виплатити йому недоотриману суму у розмірі 31 533, 41 грн. шляхом виплати коштів з рахунку відповідача зі ст.0122 кошторису Міністерства оборони України КЕКВ 1112 (грошове забезпечення) та звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про Державне мито » від 21.02.1993 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просить їх задоволити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не повідомляв.
Зі згоди позивача суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно вимог ст.169 ч.4 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних та доказів з постановлениям заочного рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про підставність позову і необхідності його задоволення, виходячи із слідуючого.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фінансово-економічної служби штабу Західного оперативного командування м.Львів - 38 про стягнення недоотриманої суми грошового забезпечення. Він проходить військову службу на офіцерській посаді в фінансово-економічній службі штабу Західного оперативного командування.
У відповідності до п.2 ст. 17 Конституції України « Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей ». Також ст. 9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » від 20.12.91 №2011-12 (далі Закон України №2011-12) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Водночас цією ж статтею визначається склад грошового забезпечення, до якого входять і посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розмір грошового забезпечення та порядок виплати встановлюється відповідно Кабінетом Міністрів України та Міністром оборони України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 « Про грошове забезпечення військовослужбовців »(далі Постанова КМУ № 829 від 22.05.2000р.) затверджена схема посадових окладів за основними типовими посадами та надано право Міністру оборони України установлювати посадові оклади за іншими
посадами військовослужбовців відповідно до розмірів, затверджених зазначеною постановою.
Поряд з тим, наказом Міністра оборони України від 05.03.2001р. № 75 « Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України », саме п.3 визначено, що « посадові оклади офіцерського складу виплачується за займаними посадами в розмірах, передбачених у штаті військової частини ».
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1235 « Про затвердження Положення про військові комісаріати » п.5 цього Положення визначається, що « структуру, штат і штатний розпис військових частин затверджує начальник Генерального штабу Збройних Сил ».
Ст. 10 про « Порядок встановлення і перегляд розміру заробітної плати » Закону України №108/95 ВР визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.
Враховуючи норму п.1 ст. 2 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу » від 25.03.1992 р. №2232-12 якою встановлено, що « військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни » . Тому військова служба ніяк не може бути нижчою, ніж проста, некваліфікована праця.
Згідно п.1.11 наказу Міністра оборони України від 05.03.2001р. №75 (зареєстрований Міністром України 20.03.2001 р. №251/5442) визначено, що « грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене у меншому, ніж належало, розмірі виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення », то повинні враховуватися показники мінімальної заробітної плати, які були встановлені законами України про Державний бюджет на 2004, 2005, 2006 та 2007 роки і складають:
з 01.09.2004 р. - 237 грн. (ст..88)
з 01.01.2005 р. - 262 грн. (ст..83)
з 01.04.2005 р.-290 грн.
з 01.07.2005 р.-310 грн.
з 01.09.2005 р.-332 грн.
з 01.01.2006 р. - 350 грн. (CT..82)
з 01.07.2006 Р.-375 грн.
з 01.12.2006 Р.-400 грн.
з 01.04.2007 р. - 420 грн. (ст..76)
з 01.07.2007 р.-440 грн.
Згідно довідки про суми нарахованого грошового забезпечення за останні три роки ОСОБА_2 отримав 82866, 77 грн./а.с.5-6/. В умовах застосування посадового окладу в межах розміру мінімальної заробітної плати за той же період, ОСОБА_2 повинен був отримати 114400, 18 грн. (відповідно до довідки, яка відпрацьована за тією ж методикою нарахування грошового забезпечення), різниця якої складає 31533, 41 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України з відповідача стягнути 51, 00 грн. держмита в дохід держави.
Керуючись ст.17 Конституції України, ст.ст. 10, 60, 88, ч.4, ст.169, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.625 ЦК України, ст.9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей », ст.16 Закону України « Про Збройні Сили України », ст.3 Закону України « Про оплату праці», суд -
рішив:
Позов ОСОБА_2 Олексійовича- задоволити.
Зобов'язати фінансово-економічну службу штабу Західного оперативного командування виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму у розмірі 31 533, 41 грн. (тридцять одну тисячу п»ятсот тридцять три гривні 41 коп..), шляхом виплати коштів з рахунку відповідача зі ст.0122 кошторису Міністерства оборони України КЕКВ 1112 (грошове забезпечення).
Стягнути з фінансово-економічної службу штабу Західного оперативного командування в користь держави 51.00 грн. державного мита.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів в апеляційний суд Закарпатської області.