ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 р. | № 18/23 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. –головуючого, Невдашенко Л.П., Самусенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська нафтова компанія” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 р. та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2006 р. у справі № 18/23 за позовом Колективного підприємства (далі - КП) “Сніжинка” до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Карпатська нафтова компанія” про усунення перешкод в користуванні майном за договором оренди,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибули;
від відповідача (скаржника): Фатула Т.В.;
встановив:
Ухвалою від 8 лютого 2006 року господарського суду Івано-Франківської області (суддя Гриняк Б.П.) вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу перешкоджати нормальному функціонуванню кафе “Сніжинка” до кінця дії договору, тобто до 15 листопада 2007 року.
Ухвалою від 14 лютого 2006 року господарського суду Івано-Франківської області у відповідності до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України виправлено описку в тексті ухвали від 8 лютого 2006 року.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ “Карпатська нафтова компанія” звернулося з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, в якій просили ухвалу скасувати як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 66 ГПК України.
Львівський апеляційний господарський суд (судді Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.) постановою від 4 травня 2006 року ухвалу господарського суду від 14 лютого 2006 року залишив без змін.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ТОВ “Карпатська нафтова компанія” звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить ухвалу та постанову скасувати як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 66 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом колегія суддів встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь –якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно статті 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору та ін.
Місцевим судом встановлені обставини, які слугували підставою для задоволення заяви про заборону відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до пункту 2 статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановлені господарськими судами ухвала та постанова відповідають вищенаведеним вимогам.
Проте приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд помилково визначив строк забезпечення позову до 15 листопада 2007 року, а саме до кінця дії договору.
Вказана помилка підлягає виправленню, а ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів зміні.
Разом з тим, колегією Вищого господарського суду України встановлено, що, як вбачається із змісту касаційної скарги та оспрюваної постанови, в текстах скарги та постанови апеляційної інстанції допущені описки, а саме: помилково зазначено, що оскаржувалась ухвала від 14 лютого 2006 року, у той час, коли йдеться про ухвалу місцевого суду від 8 лютого 2006 року.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська нафтова компанія” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 травня 2006 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2006 року у справі № 18/23 змінити, виклавши резолютивну частину ухвали в частині забезпечення позову в наступній редакції: “З метою забезпечення позову і у відповідності до ст.ст. 66, 67 ГПК України заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо перешкод у користуванні майном згідно з договором оренди”.
Головуючий суддя О. Кот
Суддя Л. Невдашенко
Суддя С. Самусенко