ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 р. | № 27/214-05-5655 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В.- головуючого, Невдашенко Л.П., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2006 р. у справі № 27/214-05-5655 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Отрада” до приватного підприємства (далі - ПП) “Юлан” про визнання права власності
за участю представників:
позивача –не прибули;
відповідача –не прибули;
скаржника –не прибули;
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 24 червня 2005 року (суддя Семенюк Г.В.) позов ТОВ “Отрада” задоволено повністю; визнано за ТОВ “Отрада” право власності на нерухоме майно –приміщення кафе з відкритою верандою і навісом, загальною площею 52 кв. м. та стягнуто судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.
Згідно з приписами ст. 1114 ГПК України сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористались передбаченим в законі правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставини справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно –приміщення кафе з відкритою верандою і навісом, загальною площею 52 кв. м., за адресою: м. Одеса, Приморський адміністративний район, пляж “Отрада”.
В своїй касаційній скарзі Одеська міська рада зазначає, що господарський суд визнав право власності на об’єкт самовільного будівництва без залучення до участі у справі власника земельної ділянки –міськради.
Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
В даному випадку господарський суд не досліджував, чи вважається самочинним будівництвом оспорюване нерухоме майно, а саме приміщення кафе з відкритою верандою і навісом, загальною площею 52 кв. м.
Доводи скаржника –Одеської міської ради про те, що спір щодо визнання права власності на нерухоме майно повинен розглядатися за участю власника земельної ділянки територіальної громади в особі міськради заслуговують на увагу.
Однак, місцевий господарський суд на вказані обставини уваги не звернув, Одеську міську раду до участі у справі не залучив.
У зв’язку з зазначеним, в порушення ст. 43 ГПК України, господарським судом не було досліджено всі обставини справи.
Враховуючи, що суд прийняв рішення щодо прав і обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі, судове рішення визнати законним не можна, тому воно підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Господарським судом не досліджувалось питання чи відповідає вибраний позивачем спосіб захисту цивільного права, на застосуванні якого наполягає останній “визнання права”, самому характеру можливого порушеного права відповідно до ст. 1, 12 ГПК України.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції передчасно прийняв рішення, не врахувавши вимог Закону та не дослідивши всіх обставин справи.
Наведене свідчить, що винесене судове рішення підлягає скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.
Разом з тим, 9 серпня 2006 року Одеською міською радою в порядку ст.ст. 22, 28, 1116 ГПК України подано заяву про відмову від касаційної скарги.
Відповідно до ст.1116 ГПК України, касаційна інстанція має право не прийняти відмову від касаційної скарги, якщо вказані дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В даному випадку спір зачіпає інтереси власника земельної ділянки - територіальної громади міста в особі міськради, тому суд касаційної інстанції не приймає відмову від касаційної скарги.
Крім того, заяву про відмову від касаційної скарги підписано представником Одеської міської ради Нікішевим О.В. за довіреністю, виданою Одеської міською радою 4 травня 2006 року. Проте у вказаній довіреності не передбачено право Нікішева О.В. відмови від касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2006р. у справі №27/214-05-5655 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя О. Кот
Суддя Л. Невдашенко
Суддя С. Самусенко