ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 р. | № 9/383/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого, |
Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ПП “Ладан” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року |
у справі господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | ТОВ “Агрокомплект” |
до 3-тя особа | ПП “Ладан” ЗАТ “Ольма” |
про | стягнення 430958,43 грн., |
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: | не з”явився, |
- відповідача: | не з”явився, |
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року ТОВ “Агрокомплект” звернулось до господарського суду з позовом до ПП “Ладан” про стягнення 361174,95 грн. суми боргу, 12137,42 грн. –пені, 54176,24 грн. - неустойки, 1553,38 грн. –збитків від інфляції, 1916,44 грн. –річних, 4427,58 –судових витрат.
У грудні 2005 року ТОВ “Агрокомплект” подало до господарського суду уточнення позовних вимог та просило стягнути 430430958,43 грн. суми боргу, 4309,58 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 86,19 грн. за розрахунково-касове обслуговування та 2500,00 грн. за послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.12.2005 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 361174,95 грн. заборгованості, 12137,42 грн. пені, 54176,24 грн. неустойки, 1553,38 грн. збитків від інфляції, 1916,44 грн. –3% річних, 86,19 грн. збитків, 2500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката, 4309,58 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року рішення місцевого господарського суду від 29.12.2005 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ПП “Ладан” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.12.2005 року скасувати, прийняти нове рішення, яким з ЗАТ “Ольма” стягнути на користь позивача суму заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.04.2004 року між ТОВ “Агрокомплект” та ЗАТ “Ольма” було укладено договір № 8/10 поставки оптової партії товарів.
На виконання укладеного договору, ТОВ “Агрокомплект” поставило, а ЗАТ “Ольма” прийняло товар –засоби захисту рослин та мінеральні добрива на загальну суму 428344,53 грн.
Відповідно до п. 4.6 договору поставки, ЗАТ “Ольма” зобов’язалось остаточно провести розрахунок з постачальником за отриманий товар до 20.11.2004 року.
Додатковою угодою від 15.11.2004 року до договору № 8/10 від 08.04.2004 року термін розрахунків продовжено до 31.08.2005 року.
В порушення умов договору, ЗАТ “Ольма” частково розрахувалось за отриманий товар, заборгованість становить 388344,53 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01.07.2005 року між ТОВ “Агрокомплект” та ПП “Ладан” було укладено договір поруки, згідно якого ПП “Ладан” поручається перед ТОВ “Агрокомплект” за виконання зобов’язання ЗАТ “Ольма” за договором поставки № 8/10 від 08.04.2004 року.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.06.2005 року було укладено договір застави майбутнього врожаю в забезпечення своєчасної поставки товару згідно з договором поставки оптової партії товарів № 8/10 від 08.04.2004 року.
Умовами договору застави передбачено, що у разі невиконання заставодавцем своїх зобов’язань щодо поставки товару за договором № 8/10 від 08.04.2004 року, позивач, як заставодержатель, вправі самостійно без попереднього повідомлення відповідача або додаткового узгодження з ним, зібрати врожай насіння сої, реалізувати його і погасити борг, а також свої затрати, пов’язані із збиранням, доробкою і реалізацією заставленого врожаю, за рахунок коштів, отриманих від його продажу.
Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Враховуючи, що позивачем в рахунок заставленого майна було зібрано та реалізовано насіння сої на загальну суму 27169,58 грн., а також враховуючи, що позивач реалізував своє право шляхом пред’явлення вимоги до поручителя, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 361174,95 грн. суми заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що відповідач відповідає перед позивачем в тому ж об’ємі , що і ЗАТ “Ольма”, в тому числі сплату основного боргу.
Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 1553,38 грн. збитків від інфляції, 1916,44 грн. – 3% річних, 86,19 грн. збитків.
В той же час, судова колегія не може погодитись в частині стягнення з відповідача і 12137,42 грн. пені, і 54176,24 грн. неустойки, оскільки пеня в розумінні ст. 549 ЦК України є різновидом неустойки та застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання в межах подвійної облікової ставки НБУ.
Задовольняючи позов в цій частині, суди попередніх інстанцій фактично застосували до відповідача подвійну відповідальність за одне порушення, що є недопустимим.
За таких обставин, судові рішення в частині стягнення 54176,24 грн. неустойки підлягають скасуванню та в цій частині позовних вимог слід відмовити, в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, як прийнятті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.12.2005 року у справі № 9/383/05 в частині стягнення неустойки в розмірі 54176,24 грн. скасувати.
В скасованій частині, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 54176,24 грн. відмовити.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.12.2005 року з даної справи залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко