Справа №22Ц - 0850/2010р. Головуючий у 1 інстанції Науменко М.А.
Категорія 37 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.
при секретарі Бистрій Г.В.. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фастівської міської ради, 3-я особа - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фастівської міської ради та просив постановити рішення, яким визнати за ним як спадкоємцем третьої черги в порядку спадкування за законом після смерті племінниці ОСОБА_4 право власності на 7/16 частин будинку по АДРЕСА_1
Свої вимоги позивач мотивував тим, що спадкодавець - ОСОБА_4 не була одруженою і дітей не мала, він як дядько є єдиним її спадкоємцем. В нотаріальній конторі він не може оформити своє право на спадщину, оскільки племінниця після смерті батьків фактично прийняла спадщину, а свідоцтва про право на спадщину не отримала, він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак не може отримати свідоцтва про право на спадщину, оскільки свідоцтво про народження його сестри не збереглось. Тому просив вирішити вказаний спір у судовому порядку.
Третя особа у справі ОСОБА_2 звернувся до суду власним позовом до ОСОБА_3 в якому просив усунути позивача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 7/16 частин будинку по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не спілкувався з племінницею ОСОБА_4, не надавав їй опіки та допомоги, а він постійно проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю більш як п'ять років та вів з нею спільне господарство, похоронив її за власні кошти.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 змінив позовні вимоги та просив постановити рішення про зміну черговості в праві на спадкування після смерті ОСОБА_4 та визнати за ним право спадкування на рівні третьої черги разом з ОСОБА_3, оскільки згідно з законом він як особа, яка протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцю, яка за станом здоров'я була в безпорадному стані, за рішенням суду може одержати право на спадкування разом з ОСОБА_3
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/16 частин жилого АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду третя особа у справі ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить зазначене рішення Фастівського міськрайонного суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті поданого ним зустрічного позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, які з'явилися на розгляд вказаної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи у межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг може за рішенням суду отримати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Вирішуючи вказаний спір між сторонами у вказаній справі та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 є рідним дядьком покійної ОСОБА_4 і відповідно спадкоємцем за законом третьої черги після її смерті. На виконання вимог ст. 1268 ч.1, 1269 ч. 1 ЦК України ОСОБА_3 подав у строки визначенні ст. 1270 ч. 1 ЦК України заяву про прийняття спадщини та вважається таким, що її прийняв.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив із того, що він дійсно проживав з покійною ОСОБА_4 однією сім'єю більше 5-ти років є спадкоємцем за законом четвертої черги після її смерті, однак доказів того, що він протягом тривалого часу матеріально забезпечував ОСОБА_4 або надавав їй іншу допомогу, опікувався нею, а також доказів на підтвердження того, що спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебувала у безпорадному стані суду не подав, тому і підстав для застосування ч.2 ст. 1259 ЦК України суд не вбачав.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Предметом доказування по даній справі є саме той факт, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу опікувався та матеріально забезпечував ОСОБА_4, а також той факт, що остання через похилий вік чи тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані.
Однак достатніх та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_2 суду не надав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, наданим сторонами доказам надав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.
Посилання ОСОБА_2 та його представника на те, що судом не взятий до уваги факт спільного проживання ним та померлою на протязі більше п'яти років є безпідставним оскільки суд в своєму рішення підтвердив факт спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4, однак сам по собі факт спільного проживання не є підставою для зміни черговості у спадкуванні, а такою підставою є факт опікування та надання матеріальної допомоги спадкодавцю та перебуванню останнім через похилий вік чи тяжку хворобу у безпорадному стані, а таких доказів апелянт суду першої інстанції не подавав.
Ніяких інших доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли б вплинути на рішення суду апелянтом не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України протягом 2 місяців.
Головуючий :
Судді: