АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1383/2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Картофлицький Г.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Бердянської міськради, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном та за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про захист права власності, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Бердянської міськради, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
В позовній заяві зазначено, що він є власником 5/32 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, власниками інших частин домоволодіння є треті особи по справі. У дворі цього дому він самочинно побудував наступні споруди: сараї, літери «О» - 11,6 кв.м., літера «Р1» -5,0 кв.м., альтанки, літери «К 1» - 12,9 кв.м., «Н2» - 14,3 кв.м., «Б4»- 15,0 кв.м., «Х» - 11,2 кв.м., господарча будівля, літери «З» та гараж літера «К». Самовільні будови відповідають нормам ДБН та не заважають співвласникам домоволодіння. Самовільні будівлі: сарай літ. «М», альтанки, літери «Б2», «Б3», господарча будівля літера «Л-II пов» належить іншим співвласникам домоволодіння.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані споруди та усунути перешкоди в здійсненні права розпорядження своїм майном, встановивши, що самочинно збудовані сарай «М», альтанки «Б-2» та «Б-3», двоповерхова господарча будівля «Л» йому не належать.
У серпні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про захист права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що у 2008 р. ОСОБА_5 самочинно збудував двоповерхову будівлю літ. «З» по АДРЕСА_1 напроти їхніх вікон на відстані 5 м. Зазначена будівля побудована з порушенням протипожежних та санітарних норм.
Посилаючись на те, що зазначена будівля порушує їх права, як співвласників домоволодіння , просили суд зобов’язати ОСОБА_5 знести за власний рахунок самочинно збудовану двоповерхову будівлю літ. «З», привести використану під будівництво територію у придатний для використання стан, стягнути судові витрати.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_5 у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном встановивши, що самочинно збудовані сарай «М», альтанки «Б-2» та «Б-3», господарча будівля «Л- II пов» йому не належать.
В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 ,відмовлено.
ОСОБА_3 в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_10, ОСОБА_4, подали апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять змінити рішення і задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4, представників ОСОБА_5, ОСОБА_12,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у зустрічному позові про знесення будівлі „З”, яка є самочинною, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели порушення їх прав власності.
Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні , відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
У відповідності до ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановленим цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини ,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.
Будинок ,в якому проживають сторони та треті особи є багатоквартирним будинком, на праві власності ОСОБА_4 належить квартира НОМЕР_1 у цьому будинку. Із зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили захистити право власності шляхом зобов’язання ОСОБА_5знести будівлю „З”. Проте обставини про порушення права власності, на які ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилалися в обгрунтувння позовних вимог,не підтверджені доказами, які вони зобов’язаний були надати в силу ст.ст.10,11,60 ЦПК України. Вони не надали жодного доказу у підтвердження перешкод з боку відповідача в реалізації ними права власності на квартиру у житловому будинку, порушення права на безпечне користування своїм майном. Факт порушення інсоляції жилих приміщень будинку спростовано інсоляційним аналізом проведеним „Бердянськцивільпрект” (а.с.135).
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Самовільно зведена будівля знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Бердянськ.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України право звернення з позовом про знесення самочинного будівництва належить органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 13 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють від імені українського народу право власника на землю, та повноважень Бердянської міської ради в сфері земельних правовідносин, контролю за додержанням земельного законодавства і в сфері забудови території (ст. 9 ЗК України, ст. ст. 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законів України "Про планування і забудову території", "Про основу містобудування") слід дійти висновку, що передбачене ч. 7 ст. 376 ЦК України право звернення до суду про знесення самовільних будівель належить міській раді.
Таким чином, сам по собі факт самовільного будівництва ОСОБА_5 при недоведеності порушення права власності не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_4 про знесення будівлі. Обставини , на які посилаються ОСОБА_3, ОСОБА_4 в позовній заяві та в апеляційній скарзі , не впливають на результат вирішення заявленого ними позову , а можуть бути перевірені лише при пред’явленні позову у відповідності до ч.7 ст.376 ЦК України органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Виходячи зі змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу. Способами захисту цивільних прав та їх інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним і припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим, або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Право вибору способу захисту порушенного або оспорюваного права належить позивачеві відповідно до вимог ст.ст. 3,11,31 ЦПК України ,тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду у відповідності до ст.4 ЦПК є обов’язком суду. При виборі способу захисту цивільного права необхідно виходити із суб’єктивного права та характеру його порушення. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права
Проте суд першої інстанції не врахував зазначені вимоги закону і задовольнив вимоги ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користуання та розпорядження майном, визнавши, що самочинно збудовані сарай, альтанка ,господарча будівля не належать ОСОБА_5 Такі вимоги позивач заявив, пославшись на захист здійснення права користування і розпорядження майном. Проте той факт, що зазначені будівлі не належать ОСОБА_5 не може створювати для нього будь-яких цивільних прав та обов’язків у здійсненні прав користування та розпорядження належним йому майном, та не підтверджує порушення його прав . Невизнання права не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту .
Оскільки позивач не довів порушення права власності та обраний позивачем спосіб захисту цивільного права суперечить ст. ст.3,4 ЦПК України , ст..ст.15,16 ЦК України, що унеможливлює його судовий захист ,позовні вимоги ОСОБА_13 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2009 року в частині задоволення вимог про усунення перешкод ОСОБА_5 у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном встановивши, що самочинно збудовані сарай «М», альтанки «Б-2» та «Б-3», господарча будівля «Л- II пов» йому не належать скасувати і в цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: